Постанова № 53193563, 04.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа№ 911/3135/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Демидчук Т.Ю. (дов. №289д від 31.12.2014 року);

від відповідача - Традайкало І.В. (дов. №140 від 26.11.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112"

на рішення господарського суду Київської області від 21.09.2015 року

у справі №911/3135/15 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112", Київська обл., м. Бровари

про стягнення 50 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" про стягнення 50000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3135/15 позов задоволено повністю. Суд вирішив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 50000,00 грн. авансу та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору та оформлення робіт відповідними актом прийняття робіт (КБ-2в) та довідкою про вартість робіт (КБ-3) у строк, визначений п.4.7. договору, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути сплачений аванс у сумі 50 000,00 грн., який відповідач не виконав.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3135/15 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" на рішення господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3135/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий судя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 04.11.2015 року.

28.10.2015 року до канцелярії суду надійшов відзив №09/785 від 28.10.2015 року позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

30.10.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи та клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 04.11.2014 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

В судовому засіданні було розглянуто клопотання скаржника про призначення у справі будівельно-технічної експертизи та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що підстави зупинення провадження у справі встановлені ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, частина 1 якої визначає обставини, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню. Так, господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В свою чергу в ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зупинити провадження у справі у певних випадках, до яких віднесено, серед іншого, і призначення господарським судом судової експертизи.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з ч. 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Поняття судової експертизи визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. З наведеного вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Крім того, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком.

При цьому, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.

Враховуючи відсутність потреби у спеціальних знаннях, що входять до предмета доказування, підстави для призначення у справі експертизи відсутні.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.11.2013 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" (субпідрядник) було укладено договір №38 на надання послуг з поточного середнього ремонту мосту на автомобільній дорозі О101408 Юрівка-Чорногородка (через Соснівку, Лубське) км 16+718, додаткові роботи (далі за текстом - договір) (а.с. 10-12), у відповідності до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, субпідрядник зобов'язується за дорученням генпідрядника та замовника - Служби автомобільних доріг у Київській області, надати послуги з поточного середнього ремонту мосту на автомобільній дорозі О101408 Юрівка-Чорногородка (через Соснівку, Лубське) км 16+718, додаткові роботи.

Згідно з п. 3.1. ціна цього договору становить 120000,00 грн. в тому числі ПДВ - 20000 грн. Загальна вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт за формою №КБ-3, після надходження фінансування від замовника - Служба автомобільних доріг у Київській області. Генпідрядник при проведенні взаєморозрахунків з субпідрядником утримує кошти за послуги підряду. Акти приймання підрядних послуг та довідки (форми КБ-2в та КБ-3) готує субпідрядник та передає для підписання уповноваженому представнику генпідрядника (філії - Макарівське райДУ) у строк не пізніше ніж за 5 днів до закінчення звітного періоду. Уповноважений представник генпідрядника протягом 3 днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично наданих обсягів послуг. До акту додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів субпідрядник зобов'язується відшкодувати спричинені генпідряднику збитки (витрати).

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору (далі за текстом - додаткова угода) (а.с. 13), якою внесено зміни до умов договору.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів та не оскаржується сторонами, що на виконання умов договору, а саме п. 4.7, позивач перерахував на рахунок відповідача аванс у сумі 50 000,00 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням №3 від 15.01.2014 року (а.с. 14).

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не надав на підписання позивачу належним чином оформлені акт прийняття робіт (КБ-2в) та довідку про вартість робіт (КБ-3) у строк, визначений п. 4.2 договору, з огляду на що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить стягнути з відповідача авансовий платіж у сумі 50 000,00 грн.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив природу правовідносин, що склалися між сторонами в ході виконання даного договору, зазначивши, що такий договір має ознаки договору підряду, за яким, у відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У відповідності до умов додаткової угоди до договору, п. 5.1. викладено в наступній редакції: "5.1. Термін надання послуг складає: початок: дата підписання договору, закінчення: грудень 2014 р.".

Крім цього, п.4.7 договору в редакції додаткової угоди, сторони встановили, що для розгортання фронту робіт, надається аванс для закупівлі матеріальних ресурсів - 50000,00 грн., який утримується з оплати за виконані роботи, в разі невиконання та не оформлення виконаних робіт до 25 грудня, субпідрядник повертає невикористаний аванс на розрахунковий рахунок генпідрядника.

З аналізу наведеного пункту договору слідує, що сторони дійшли згоди про те, що підлягає поверненню аванс у сумі 50 000,00 грн., сплачений генпідрядником на користь субпідрядника, за наявності одночасно двох умов: по-перше, невиконання робіт, передбачених умовами договору: по-друге, не оформлення виконаних робіт у строк до 25.12.2014 року.

Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що субпідрядник зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором.

Згідно з ч. 4 ст. 882 Господарського кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до п. 5.4 договору після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт про надання послуг, який оформлюється уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, умовами договору та нормами чинного законодавства передбачено, що факт виконання робіт підтверджується виключно актами виконаних робіт форми КБ-2, оформленими згідно вимог чинного законодавства України.

Здавання-приймання послуг здійснюється у відповідності з чинними нормативними документами, та проводиться уповноваженими представниками генпідрядника (філії Макарівске райДУ, що обслуговує дороги, на якій надаються послуги) і субпідрядника. Якщо при здаванні-прийманні послуг будуть виявлені факти неякісного надання послуг, генпідрядник не приймає таких послуги до їх усунення (п. 5.14 договору).

Колегією суддів встановлено, що позивач, отримавши від відповідача акти форми КБ-2в та довідку форми КБ-3, у встановлений п. 4.2 договору строк висловив свої зауваження щодо наданих відповідачем актів виконаних робіт за січень 2014 року, що значаться додатками до листа відповідача від 21.01.2014 року №15, та просив відповідача відкоригувати вказані акти.

З наданих позивачем листів, які направлялись ним у 2014 року та 2015 року, зокрема, листів від 22.01.2014 року №02/63 (а.с. 62), від 11.02.2014 року №02/144 (а.с. 63) вбачається, що позивач скористався правом на заявлення заперечень щодо актів виконаних робіт, закріпленим ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України та п. 5.14 договору, та висловив заперечення щодо якості робіт, зазначених у наданих відповідачем документах на виконання зобов'язань за договором.

Докази направлення документів, передбачених п.4.7. договору у строк до 25.12.2014 року в матеріалах справи відсутні. Матеріали справи містять лише докази направлення на адресу позивача відповідних листів у 2015 році (а.с. 45-52).

Також, колегія суддів наголошує на тому, що в матеріалах справи наявні копії довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2013 року (а.с. 85) та акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2013 року (а.с. 86-89) за договором №38 на надання послуг з поточного середнього ремонту мосту на автомобільній дорозі О101408 Юрівка-Чорногородка (через Соснівку, Лубське) км 16+718, додаткові роботи від 05.11.2013 року.

Вказані документи підписані лише з боку відповідача, та містять запис, вчинений директором відповідача та датований 28.08.2015 року, про те, що вказані довідка та акт підписані субпідрядником в односторонньому порядку відповідно до вимог ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України у зв'язку із відмовою генпідрядника листом від 20.08.2015 року №09/653 від прийняття виконання робіт та підписання довідки та акта за грудень 2013 року.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані копії довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2013 року та акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в не є належними доказами в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України виконання відповідачем зобов'язань щодо передання акта приймання підрядних послуг та довідки (форми КБ-2в та КБ-3) у строк не пізніше ніж за 5 днів до закінчення звітного періоду, який встановлений п. 4.7 договору, тобто до 25 грудня 2014 року, оскільки підписані відповідачем лише 28.08.2015 року.

Також, посилання апелянта на те, що перерахований позивачем аванс у сумі 50000,00 грн. був використаний відповідачем у повному обсязі на закупівлю матеріалів, необхідних для виконання робіт, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних від 08.11.2013 року №РН-0000519, від 16.12.2013 року №РН-0000599, від 16.12.2013 року №РН-0000600, від 07.06.2013 року №00000002129, від 14.11.2013 року №00000005605, від 04.10.2013 року №00000004675, від 25.10.2013 року №0000427, від 25.10.2013 року №0000422, від 06.12.2013 року №0000753, від 05.12.2013 року №0000745, від 26.12.2013 року №РН-0001001, від 17.12.2013 року №РН-0000986, від 20.12.2013 року №РН-0000990, товарної накладної від 17.12.2013 року №13/2764, накладної №424 (а.с. 113-127).

Проте, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вказані накладні не є належними доказами виконання робіт за договором на суму 50 000,00 грн. в розумінні ст.ст.32-34 Господарського процессуального кодексу України, оскільки вказані накладні не містять посилань на договір №38 на надання послуг з поточного середнього ремонту мосту на автомобільній дорозі О101408 Юрівка-Чорногородка (через Соснівку, Лубське) км 16+718, додаткові роботи.

Крім того, наявні в матеріалах форми КБ-3 та КБ-2в не містять посилань на те, що саме вказаний у видаткових накладних товар було використано для виконання умов договору.

Таким чином, з вказаних накладних не можливо встановити, що товари, придбані відповідачем, використовувались з метою виконання робіт, передбачених договором.

Враховуючи те, що належними доказами виконання відповідачем робіт за договором є акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, доводи відповідача про те, що надані накладні є доказами виконання відповідачем робіт за договором є такими, що не відповідають обставинам справи.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду належних доказів виконання ним робіт за договором у строк, визначений п. 4.2 договору, а саме до 25.12.2014 року, та надання відповідачем позивачу для підписання належним чином оформлених акта виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 у строк до 25.12.2014 року.

Обов'язком субпідрядника є ведення виконавчої документації згідно діючих норм, підтвердження вартості будівельних матеріалів документами, що надаються генпідряднику актами наданих послуг (форма №КБ-2в), а тому не виконання даного обов'язку кореспондується з п. 4.7. договору, згідно якого у разі не оформлення виконаних робіт до 25 грудня 2014 року, субпідрядник повертає невикористаний аванс на розрахунковий рахунок генпідрядника.

Враховуючи, що відповідачем не доведено виконання обов'язку з оформлення та передання акта приймання підрядних послуг та довідки про вартість робіт (форми КБ-2в та КБ-3) у встановлений п. 4.2 договору строк, а також не доведено виконання робіт за договором, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача авансу у сумі 50 000,00 грн., що передбачено п.4.7. договору.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3135/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" на рішення господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3135/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 21.09.2015 року у справі №911/3135/15 залишити без змін.

3. Справу №911/3135/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз