Рішення № 53193005, 03.11.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 р.Справа № 917/2130/15

за позовом Малого приватного підприємства "Лист", вул. Берегова, 34, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до Приватного акціонерного товариства "Облшляхрембуд", вул. Островського, 2, м. Полтава, 36009 в особі Гадяцької філії Публічного акціонерного товариства "Облшляхрембуд", вул. Лохвицька, 48, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення суми основного боргу, інфляційних, річних

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.12.2014

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69539,56 грн, з яких: 38000,00 грн - сума основного боргу, 27110,94 грн - інфляційні, 4428,62 грн - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позову посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар та транспортних витрат.

Також, позивач повідомив суд, що допустив описку в назві відповідача (зазначено ПАТ "Облшляхбуд" замість "Облшляхрембуд").

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум у Постанові Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.1.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до ст. 64 ГПК України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

21.11.2012 Гадяцька філія ПАТ Облшляхрембуд на підставі видаткової накладної № 48 придбала 15,8 тон бітуму дорожнього на загальну суму 124262,88 грн, з яких: 115208,33 грн - вартість бітуму; 5602,8 - вартість транспортних витрат.

Придбаний товар був доставлений відповідачу відповідно до товарно-транспортної накладної від 21.11.2012 та отриманий відповідальною особою відповідача на підставі довіреності №111 від 29.11.2012.

Позивач надав рахунок № 48 від 21.11.2012 на загальну суму 124262,88 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем проведена часткова оплата на загальну суму 86262,88 грн: 20.11.2012 - 40000,00 грн; 04.07.2013 - 20000,00 грн; 02.08.2013 - 20000,00 грн; 18.09.2014 - 4262,88 грн; 21.08.2015 - 2000,00 грн.

Станом на 14.09.2015 залишок заборгованості складав 38000,00 грн.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку відповідача, будь-які проплати позивачу з 22.08.2015 по 27.10.2015 відсутні.

Зазначену суму боргу відповідач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 638, 639 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Як встановлено господарським судом, сторони уклали усну угоду, відповідно до якої, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами укладено усну угоду купівлі-продажу.

З огляду на положення глави 54 ЦК України, оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу купівлі-продажу товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, оскільки факт передачі відповідачу ОСОБА_2 є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача виникли зобов'язання по оплаті отриманого ОСОБА_2.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості ОСОБА_2 і транспортних послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 38000,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком, здійсненим позивачем та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 27110,94 грн інфляційних та 4428,62 грн - 3% річних за період з 21.11.2012 по 22.09.2015.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Облшляхрембуд", вул. Островського, 2, м. Полтава, 36009 в особі Гадяцької філії ПАТ "Облшляхрембуд", вул. Лохвицька, 48, м. Гадяч, Полтавська область, 37300 на користь Малого приватного підприємства "Лист", вул. Берегова, 34, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 38388548 - 38000,00 грн основного боргу, 27110,94 грн інфляційних, 4428,62 грн -3% річних, 1218,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2015

Суддя Д.М. Сірош