Рішення № 53192553, 02.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/25211/15

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

про стягнення 4 096,47 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Жигальська Ю.Ю. за довіреністю № ГН-16-Ю від 02.01.2015

від відповідача: Бортник Л.В. за довіреністю № 26 від 23.01.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.09.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (відповідач) про відшкодування шкоди 4 096,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 087614-02-14-01 від 24.03.2010 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 111830», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/0272197), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Оскільки відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором № 087614-02-14-01 страхування наземного транспорту від 24.03.2010, то позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 096,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25211/15 та призначено розгляд справи на 02.11.2015 об 11:30 год.

08.10.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/27926 від 06.10.2015 з інформацією про страхове покриття за полісами № АВ/6358984 та № АС/0272197.

26.10.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду 25.09.2015, якою надав письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та просив долучити до матеріалів справи довідку про залишкову суму боргу відповідача перед позивачем.

В судове засідання, призначене на 02.11.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію страхового акту; копію розрахунку страхового відшкодування та копію висновку з визначення вартості відновлювального ремонту № 13/6/428/588503 від 11.06.2013. Відзив разом з доданими до нього документами залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди № 3 від 27.03.2013 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 087614-02-14-01 від 24.03.2010. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2015, представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 02.11.2015 в судовому засіданні.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.11.2015 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.03.2010 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір № 087614-02-14-01 добровільного страхування наземного транспорту (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 27.03.2013 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 087614-02-14-01 від 24.03.2010, строк дії договору страхування визначений з 28.03.2013 до 24:00 год. 27.03.2015.

06.05.2013 в місті Львові на вулиці Винниченка-Личаківській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ВАЗ 111830», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5. Наведене підтверджується довідкою № 9195321 про дорожньо-транспорту пригоду ВДАІ з ОАТ міста Львова від 16.05.2013.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Галицького районного суду міста Львова від 04.06.2015 у справі № 461/5590/13-п, відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 838, що складений 24.05.2013 спеціалістом по врегулюванню збитків., становить 11 697,35 грн. (надалі - звіт № 838 від 24.05.2013).

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 № 607 від 14.05.2013, становить 12 830,00 грн. (надалі - рахунок № 607 від 14.05.213).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2801-02 від 26.06.2013 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 11 697,35 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 7422 від 26.06.2013.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 06.05.2013) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в частині суми 4 096,47 грн., яку позивач виплатив страхувальнику на умовах договору страхування, тоді як відповідач в наведеній частині страхового відшкодування не здійснив виплату позивачу.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 не представлено договору (полісу № АС/0272197) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

Відповідно до полісу № АС/0272197, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_5, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 12.04.2013 до 11.04.2014.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_5 керував автомобілем «ВАЗ 111830», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АС/0272197, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією регресної вимоги № 3406 від 11.07.213 на суму 11 697,35 підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчить матеріали справи (копія регресної вимоги наявна в матеріалах справи).

16.06.2014 відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АС/0272197 та здійснено страхове відшкодування у розмірі 7 090,88 грн., що підтверджується довідкою позивача про залишкову суму боргу ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське».

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 4 096,47 грн. складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 11 697,35 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 7 090,88 гр.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 02.11.2015 в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що страхове відшкодування позивачем сплачено на підставі рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 № 607 від 14.05.2013, який містить вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1, а не оцінену шкоду. В той же час, позивач, звертаючись до відповідача з регресною вимогою на суму 11 697,35 грн. № 3406 від 11.07.2013, в якості додатку до неї надав висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту № 13/6/428/588503 від 11.06.2013, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 9 115,23 грн.

Саме з урахуванням зазначеного 28.05.2014 відповідачем прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 7 090,88 грн.

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що, відповідно до чинного законодавства, єдиним законним доказом розміру оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності/звіт експерта, складений з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без врахуванням величини втрати товарної вартості, а не рахунок СТО.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги твердження відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст.і 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом враховано, що відповідно до додаткової угоди № 3 від 27.03.2013 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 087614-02-14-01 від 24.03.2010 укладеному між позивачем та ОСОБА_3, сторони погодили, що страхове відшкодування буде визначатися без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів.

Судом також враховано, що, відповідно до звіту № 838 від 24.05.2015, розмір збитку визначений в сумі 11 697,35 грн.

Отже, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належна сума в розмірі 11 697,35 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом № 838 від 24.05.2013 та рахунком № 607 від 14.05.2013).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 838 від 24.05.2013, рахунком № 607 від 14.05.2013, страховим актом № 2801-02 від 26.06.2013 по договору страхування та платіжним дорученням № 7422 від 26.06.2013, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена матеріалами справи.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 11 187,35 грн., оскільки франшиза за полісом № АС/0272197 дорівнює 510,00 грн.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.12.2013 відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 11 697,35 грн. № 3406 від 11.07.2013.

Як вище було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором страхування № 087614-02-14-01 від 24.03.2010 в сумі 7 090,88 грн., тоді як належало перерахувати 11 187,35 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування за завдані збитки дорівнює 4 096,47 грн. (11 187,35 грн. - 7 090,88 грн. = 4 096,47 грн.).

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 4 096,47 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 096,47 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 4 096,47 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б; ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) 4 096,47 грн. (чотири тисячі дев'яносто шість 47 коп.) страхового відшкодування, 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2015.

Суддя Гумега О.В.