Ухвала суду № 53188912, 15.10.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2380/15-ц

Пр. № 2-п/336/89/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2015 року задоволений позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу. З публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 стягнути заборгованість за договором банківського вкладу у сумі 9000 грн.

Зазначене рішення ухвалене при заочному розгляді справи.

Відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що він з поважних причин не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість представника, який здійснює правове забезпечення діяльності філії-регіонального управління акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в інших судових засіданнях.

В заяві зазначено, що при вирішенні справи суд не встановив (шляхом відображення про це в рішенні) номеру та дати договору, дати звернення позивача до відповідача щодо повернення вкладу; не встановив, з чого складається заборгованість; не встановив, чи були фактично отримані відповідачем заяви позивача від 16.02.2015 року та від 21.03.2015 року; як не встановив і факту внесення позивачем грошових коштів на банківський рахунок. Між тим зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення справи.

Крім наведеного зазначає, що суд мав врахувати, що відповідно до п. 5.1 депозитного договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань у випадку виникнення обставин непереборної сили, не посилаючись на такі обставини під час виконання договору, укладеного сторонами 8 лютого 2014 року.

У звязку з викладеним просить про скасування заочного рішення суду і призначення справи до нового судового розгляду

В судове засідання з приводу розгляду заяви представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце вирішення заяви, не зявився, що у відповідності до ст. 231 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Позивач заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на те, що представником відповідача не доведено сукупність підстав для скасування заочного рішення суду, передбачених ст. 232 ЦПК України.

Судом враховано всі обставини справи; здійснений належний виклик осіб, які беруть участь у справі, а неявки представника відповідача, який неодноразово повідомлявсь про час та місце проведення судових засідань, є виразом його відношення до свого права брати участь в судових засіданнях.

У звязку з викладеним просить про відмову у задоволенні заяви.

Вивчивши доводи відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, вислухавши думку позивача, суд знаходить заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

В силу ст. 228 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, лише сукупність зазначених обставин може зумовити скасування заочного рішення.

За змістом ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані юридичним особам, вручаються під розписку відповідній службовій особі.

Як випливає з розписок на а. с. 18, 24, представник відповідача вчасно отримував повістки про судовий розгляд.

Посилаючись на поважність причин неявки відповідач не надає доказів в обґрунтування цих доводів, що дає суду всі підстави вважати недоведеною поважність причин ігнорування судових засідань в справі.

При цьому суд виходить з того, що навіть за умови доведеності поважності причин такої неявки, суд в силу ст. 169 ЦПК України вправі постановити заочне рішення за умови другої неявки відповідача, незалежно від причини цієї неявки.

Підсумовуючи наведені міркування, суд не може констатувати наявність однієї із складових, сукупність яких є підставою для скасування заочного рішення, а саме: поважності причини неявки відповідача в судові засідання та неповідомлення про них (причини) суду.

Щодо другої складової - наявності фактичних даних, які не враховані судом, відсутність посилання на номер договору в рішенні суду за наявності в матеріалах справи його копії, вірність якої оригіналу посвідчено судом, жодним чином не спростовує обєктивне існування цього договору. Доводи про відсутність посилань на номер цього договору, а також на дати звернення позивача до відповідача з заявами про дострокове розірвання договору є неспроможними, оскільки судом встановлені і відображені в судовому рішенні ці обставини.

Відсутність доказів отримання відповідачем звернень позивача, хоча й не впливає на вирішення спору, між тим спростовується наданими позивачем описами змісту рекомендованих відправлень та квитанціями про оплату цих відправлень (а. с. 8, 9), як спростовує доводи про відсутність доказів внесення грошових коштів на депозитний рахунок відповідна квитанція на аркуші справи 6, хоча сам по собі текст договору, скріпленого підписами сторін, свідчить на користь існування між сторонами договірних відносин.

Посилання на відсутність відповідальності за невиконання зобовязань за умови дії непереборної сили, які логічно не повязані з іншими доводами заяви, оскільки не підкріплені фактичними даними про наявність обставин непереборної сили в даному випадку, є неспроможними і такими, що також не дають підстав для ухвалення рішення на користь доводів заяви.

За згаданих обставин суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, оскільки фінансова установа не довела жодної з обставин, лише сукупність яких відповідно до закону є підставою для скасування заочного рішення.

Ухвалюючи про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, суд у відповідності до ч. 4 ст. 231 ЦПК України вважає за необхідне розяснити відповідачу право на подання апеляційної скарги на заочне рішення у загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Керуючись ст. ст. 230-232, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу залишити без задоволення.

Розяснити відповідачу право на оскарження заочного рішення суду в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством України.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя О.В. Щаслива