Вирок № 53185073, 04.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/1560/15 Головуючий 1-ї інстанції: Юхименко О.М

Справа № 622/1530/13-к Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.1 ст.125 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Ємця О.П., Шабельніков С.К.,

при секретарі - Круглих К.О.,

за участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220310000645, за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області, Безбородова Є.М., на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 16 червня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Рясне Золочівського району Харківської області, громадянин України, з повною загально-середньою освітою, тимчасово не працюючий, не одружений, судимий: 02.04.2015 року Золочівським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 332 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

визнанний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, з призначенням покарання у вигляді 180 годин громадських робіт.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Золочівського районного суду Харківської області від 02.04.2015 року, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально -виконавчої інспекції.

Запобіжний захід не обирався.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним в тім, що 13.10.2013 року, близько 04-30 години, він разом із знайомими, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували на вул. Комсомольській в смт. Золочів біля нічного павільйону «Кулинічі». В цей час до павільйону підійшов ОСОБА_6, який з ОСОБА_3 почали конфліктувати, в ході якого відійшли за магазин, де конфлікт продовжили. ОСОБА_1 також підбіг до ОСОБА_6 за павільйон. Маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_6 не менше трьох ударів в область голови. Згідно висновку судово-медичного експерта №54-з/т/ж/13 від 16.10.2013 року, ОСОБА_6 спричинено легкі тілесні ушкодження: подряпини в правій лобовій частині, крововилив і ссадна в лівій тіменно-затилочній частині.

На вказане судове рішення заступник прокурора Харківської області, Безбородов Є.М., подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи встановлені вироком фактичні обставини, просить про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні інкримінованого злочину та призначити покарання за ч.1 ст.125 КК Укараїни - 180 годин громадських робіт. Визначити самостійне виконання вироку Золочівського районного суду Харківської області від 02.04.2015 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.332 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України, іспитовим строком на 2 роки. В обгрунтування доводів посилається на вимоги п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 року за якими, коли особа, щодо якої застосоване звільнення, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, кожний вирок виконується самостійно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримував доводи поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядом поданої апеляційної скарги в межах її доводів встановлено, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження докази щодо фактичних обставин справи не досліджував, обмежився допитом обвинуваченого, який не оспорював обставини справи та повністю визнавав вину, вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому головуючий ретельно роз'яснив учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження за ч.3 ст.349 КПК України, в межах визначеного обсягу дослідив обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, обгрунтовано прийшов до висновку про його винуватість за ч.1 ст.125 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення у будь - якому разі не встановлено.

При перевірці вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання неправильно застовував закон України про кримінальну відповідальність.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1, згідно вироку Золочівського районного суду Харківської області від 02.04.2015 року за ч.3 ст. 332 КК України був засуджений до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України. /т.2 а.с.86-95/. До постановлення цього вироку засуджений вчинив інший злочин. 13.10.2013 року він вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України - умисне спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, за вчинення якого суд призначив йому покарання в виді 180 годин громадських робіт, що ніким із участників судового провадження не оспорюється.

Призначаючи йому остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд порушив вимоги кримінального закону, ч.4 ст.70 КК України, та вимоги п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 року за якими, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Отже, оскільки вироком Золочівського районного суду Харківської області від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України засуджений до покарання в виді 180 годин громадських робіт, яке належить відбувати реально, вказане покарання за даним вироком виконується самостійно. Вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст.70 КК України не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню, з постановленням вироку судом апеляційної інстанції, оскільки необхідність самостіного виконання обох вироків тягне посилення покарання та погіршення становища обвинуваченого /п.2 ч.1 ст.420 КК України/.

При призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.65 КК України обрав йому покарання в виді громадських робіт, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, який після вчинення даного злочину продовжив вчиняти злочини та був засуджений 02.04.2015 року Золочівським районним судом Харківської області, ніде офіційно не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину суд, відповідно до вимог ст.66 КК України, визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому. Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з обраною судом першої інстанції мірою покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України - 180 годин громадських робіт, яка є необхідною і достатньою для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України.

Керуючись ст.ст. 405, 409, 413, 420 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, Безбородова Є.М., задоволити.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 16 червня 2015 року, стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання в виді 180 годин громадських робіт.

Вирок по данному кримінальному провадженню та вирок Золочівського районного суду Харківської області від 02.04.2015 року, за яким ОСОБА_1 за ч.3 ст. 332 КК України засуджено до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набранням вироком чинності не обирати.

Вирок набирає законної сили негайно, але може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

СУДДІ:

___ _____ _____

Снігерьова Р.І. Ємець О.П. Шабельніков С.К.