Вирок № 53184826, 04.11.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7499|13-к

Провадження № 1-кп/635/35/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.,

при секретарі - Сушко Г.А.,

прокурора - Зеленькова О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, якй мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в:

23 травня 2013 року близько 08 години 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні бази відпочинку «Кострома», де працює охоронцем, за адресою:с. Безлюдівка Харківського району Харківської області, вул. Нагорна, 58, під час сварки, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_2 один удар правою рукою в область нижньої правої щелепи, чим спричинив останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 894-А/13 від 10 липня 2013 року двосторонній перелом нижньої щелепи (суглобного відростка з права та тіла нижньої щелеп зліва) які не є небезпечними для життя в момент заподіяння, а спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3 тижнів (21 день), що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, цивільний позов Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області визнав в повному обсязі, дав показання у відповідності з встановленими вище обставинами, згодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх в суді, а також визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував фактичних обставин справи, свою провину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, також встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі.

За таких обставин суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення повністю доведеною і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, повне визнання своєї вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 є громадянином України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується добре, має на утриманні батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 35-39).

Суд знаходить, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в своїй сукупності не є виключними та істотно не знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення, не знижують суспільну небезпеку правопорушення до рівня, що виходить за межи, встановлені у санкції ч.1 ст. 122 КК України, покарання, що виключає застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 69-1 КК України, суд не має.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, у зв'язку з чим вважає за можливе застосувати до нього положення ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 році», звільнивши його від відбування покарання, оскільки він має батька, який досяг 72-річного віку та який немає крім нього інших працездатних дітей.

Відповідно до пункту «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи двох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами 1 групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Законом передбачено, що особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується Законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст. 12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є батьком обвинуваченого ОСОБА_1 З копії паспорта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що він є людиною похилого віку.

ОСОБА_1 вперше вчинив кримінальне правопорушення яке не є тяжким та особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, вказане кримінальне правопорушення він вчинив до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому, просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Враховуючи положення ст.1 п. «є» Закону України «Про амністію у 2014 році», приймаючи до уваги прохання ОСОБА_1 про застосування відносно нього амністії, суд вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування призначеного покарання на підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, у зв'язку з тим, що він має батька, який на день набрання чинності цим Законом, досяг 70-річного віку та немає крім нього інших працездатних дітей.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Цивільний позов Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету витрат в розмірі 1067,10 грн., пов'язаних з стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2, який знаходився на лікуванні у стоматологічному відділенні КУ ОЗ «ХГКБСНМП» ім. проф. Мєщанінова з 23 травня 2013 року по 28 травня 2013 року, підлягає задоволенню.

Речові докази в провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст.85, 86, 373-376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він, на протязі 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі ст. 1 п. «є» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року та Закону України від 06.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в України», звільнити ОСОБА_1 від призначеного вироком суду покарання.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь місцевого бюджету (р/р 31412544700002 у ГУДКСУ в Харківській області. МФО 851011, код 37999649) 1067 (одна тисяча шістдесят сім ) гривень 10 копійок.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя: А.Ю.Полєхін.