Ухвала суду № 53183906, 05.11.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/17808/15-ц

н/п 2-з/640/192/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2015 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

16 жовтня 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 35000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000, 00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2015 р. по вищезазначений справі відкрито провадження у справі.

16.10.2015 р. позивача надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту, заборони реалізації та відчуження належного відповідачу квартири № 48, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 59-Б та транспортного засобу Mercedes-Bens190 днз АХ 2296 АВ.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що зазначене майно належить на праві власності відповідачу. Вважає, що невжиття зазначених заходів забезпечення негативно вплине на виконання рішення суду у даній справі, утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач може розпорядитися даним майном та відчужити його на користь третіх осіб.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заяву про забезпечення позову необхідно повернути заявнику, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяви про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитись, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, данні про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності застосування конкретного виду забезпечення позову.

Однак, заява про забезпечення позову подана позивачем без додержання вказаної норми процесуального закону.

Забезпечення позову є вжиттям судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може вчинити дії, направлені на утруднення виконання рішення суду.

Подана суду заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, позивач, звернувшись із заявою про забезпечення позову, не надав суду даних щодо належності на даний час відповідачу зазначеного майна.

Відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, заяву про забезпечення позову необхідно повернути позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву позивача про забезпечення позову повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Харківської області через районний суд протягом 5 діб.

Суддя