Рішення № 53182466, 04.11.2015, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/669/15-ц

Провадження № 2/396/301/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Кухарської Н.А.,

за участю секретаря - Стеценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності та за зустічним позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ПП "Агрофірма "ОСОБА_4" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та визнання права власності на будинок в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И В:

позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про розподіл спільного майна подружжя, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що з відповідачем по справі вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.08.2008 року до 23.12.2013 року. За період шлюбу ними було набуте спільне майно, яке складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с.Кропивницьке, вул.Миру, 18, право власності на який було оформлено на відповідача 29.11.2011 року. Добровільно розділити будинок відповідач відмовляється, тому позивачка бажає розділити набутий за час шлюбу будинок та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку. Крім того, позивачка в 2004 році, ще до шлюбу, придбала за власні кошти меблевий кухонний гарнітур вартістю 4000 грн. та кольоровий телевізор «Старт» вартістю 2000 грн. Після укладення шлюбу 18 травня 2009 року позивачка продала власну квартиру в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, яка належала їй на праві приватної власності і набута була до шлюбу, та отримані кошти від продажу квартири в сумі 65450 грн. витратила на ремонт та благоустрій будинку в с. Кропивницьке по вул. Миру, 18 та на придбання меблів і побутової техніки, а саме: пральної машини «Indesit» вартістю 2770 грн., хлібопіч «Molinex» вартістю 929 грн., мобільний телефон «Ноkia» - 1279 грн., панель конфорок комбінована «Notpoint-ariston» - 1766 грн., вентилятор напольний «Ні-star» - 129 грн., ТВ-Тумба-3 385 грн., диван «Кубас» - 1710 грн. Зазначені предмети побутової техніки та меблі на загальну суму 14968 грн. були залишені позивачкою за колишнім місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу відповідач не віддав особисте майно позивачки та до сьогоднішнього часу ним користується, у зв»язку з чим позивачка звернулася до суду та просила витребувати у відповідача меблі та побутову техніку, яка належить позивачці, оскільки куплена на її кошти.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20.08.2015 року, клопотання позивача про залишення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, - було задоволено та позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду, а розгляд позовних вимог про розподіл спільного майна подружжя та визнання права власності продовжено.

Представником третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в ході розгляду справи 21.08.2015 року було подано зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ПП "ОСОБА_6 ОСОБА_4" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на будинок. Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що рішенням виконавчого комітету Кропивницької сільської ради за № 42 від 29.11.2011 року було розглянуто заяву ОСОБА_2 та вирішено оформити його право власності на домоволодіння, що знаходиться в с. Кропивницьке, вул. Миру,18, на підставі якого було видано свідоцтво про право приватної власності на ОСОБА_2 Однак, вказаним рішенням було порушено її право власності щодо даного будинку, яке було набуте ОСОБА_3 в 1994 року в порядку купівлі-продажу. Про оспорюване рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 відомо не було, її не було ознайомлено та остання не відмовлялася від своєї власності в законний спосіб. Про вказане рішення вона дізналася від свого онука ОСОБА_2 Останній повідомив їй про розгляд справи про поділ вказаного будинку, який ОСОБА_3 вважає своєю власністю, а тому вона звернулась до суду з позовом та просить скасувати рішення № 42 від 29.11.2011 року виконавчого комітету Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Кропивницької сільської ради 06.01.2012 року на власника ОСОБА_2 на житловий будинок в с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області по вул. Миру,18 та визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на вказаний житловий будинок.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених в позові та визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на ? частину будинку № 18 по вул. Миру в с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області. Вважала, що даний будинок набутий у власність відповідачем в період перебування в шлюбі з нею на законних підставах для сім»ї, а тому він є спільною власністю подружжя. В період шлюбу ними вкладались кошти на ремонт зазначеного будинку та вони сім»єю в ньому проживали. Взадоволенні зустрічного позову просила відмовити, посилаючись на пропуск ОСОБА_3 встановленого законом трирічного строку позовної давності, просила його застосувати.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечила проти первісного позову та вказала, що спірний будинок не набутий, не куплений або не побудований подружжям за спільні кошти, право власності оформлено на відповідача в період шлюбу за рішенням виконкому сільської ради, а відтак він не може бути предметом спільної сумісної власності подружжя та поділу не підлягає. Вважала, що з наведених підстав позовні вимоги є необгрунтованими і не відповідають вимогам закону. Зустрічний позов ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі та не заперпечувала проти його задоволення з підстав, які в ньому викладені.

Представник третьої особи за первісним позовом в судовому засіданні первісний позов не визнав, заперечив проти його задоволення, оскільки останній є необгрунтованим та безпідставним. Вважав, що спірний будинок не підлягає поділу, оскільки відповідач отримав свідоцтво на право власності на нього за рішенням виконавчого комітету сільської ради, а тому не може бути предметом поділу, як майно подружжя. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з викладених в ньому підстав та вважав, що строки позовної давності ОСОБА_3 пропущені не були, в зв»язку з чим немає потреби в їх продовженні.

Представник відповідача за зустрічним позовом Кропивницької сільської ради в судове засідання не з»явився. Подав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. Не заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за зустрічним позовом ПП «Агрофірма «ОСОБА_4» в судове засідання не з»явився. Про розгляд справи судом повідомлявся належним чином, про що свідчать судові повістки та поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомив. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів за зустрічним позовом Кропивницької сільської ради та ПП «Агрофірма «ОСОБА_4».

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи за первісним позовом, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зодоволенні зсутічного позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Сторони по справі уклали шлюб 08 серпня 2008 року, актовий запис № 1, зареєстровано Крипивницькою сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, що пітверджується свідоцтвом про шлюб Серії 1-ОЛ № 032151 від 08.08.2008 року (а.с.8).

Шлюб між сторонами розірвано 23 грудня 2013 року, актовий запис № 34 зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюб Серії І-ОЛ № 056067 від 23 грудня 2013 року (а.с.9).

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі, відповідно до рішення Кропивницької сільської ради № 42 від 29.11.2011 року, виконком сільської ради вирішив оформити право власності на домоволодіння, яке знаходиться в с. Кропивницьке по вул. Миру, 18 за ОСОБА_2 (а.с. 66).

Відповідно до архівної довідки № 375 від 04.11.2014 року та витягу про державну реєстрацію прав право власності на будинок, за архівними даними реєстрових книг Ульяновського КМБТІ право власності на будинок № 18 по вул. Миру в с. Кропивницьке належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданного виконкомом Кропивницької сільської ради від 06.01.2012 року (а.с. 10-11).

Згідно Висновку про вартість майна від 09 січня 2015 року спірного житлового будинку, його ринкова вартість становить 67500 грн. Вартість майна житлового будинку сторонами в ході розгляду справи не оспорювалась.

Згідно із ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Крім того, згідно ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло.

Статтею 63 СК України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Зважаючи на те, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 68 Сімейного кодексу України), будинку, належать сторонам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до положень ст.ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати час і джерело його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст. 65 СК України). Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Домовленості про добровільний поділ житлового будинку, що був набутий сторонами під час шлюбу не досягнуто, вартість майна сторонами була погоджена..

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача в частині того, що будинок не є спільною сумісною власністю пожружжя, в зв»язку з чим не підлягає поділу, оскільки, зазначені твердження спростовуються зібраними по справі доказами, зокрема, даними щодо реєстрації у встановленому законом порядку в період шлюбу за відповідачем права власності на спірний будинок на підставі свідоцтва про право власності (САЕ № 405343 (06.01.2012), виданого виконкомом Кропивницької сільської ради.

Належних та допустимих доказів прийняття рішення про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на ОСОБА_2 з порушенням встановленого законом порядку, з боку відповідача та третьої особи в ході розгляду справи суду надано не було, в зв»язку з чим суд вважає, що право власності на будинок за ОСОБА_2 в період перебування шлюбу з ОСОБА_1 було набуте законно та спірний будинок є спільною власністю подружжя, яке набуте у встановленому законом порядку в період шлюбу.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та законність первісних позвоних вимог, в зв»язку з чим останні підлягають задоволенню, оскільки будинок, який знаходиться за адресою: Кіровоградської області, Новоукраїнський район, с. Крипивницьке, вул. Миру, 18, набуте подружжям в шлюбі в законний спосіб, є їх спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу в рівних частках.

В частині зустрічного позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ПП "Агрофірма "ОСОБА_4" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та визнання права власності на будинок в порядку набувальної давності, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є рідною бабусею відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, що достовірно було встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.03.1994 року, представник СП «ОСОБА_4 гвардія» продав, а ОСОБА_3 придбала жилий будинок за адресою: с. Кропивницьке, вул. Миру, 18 (а.с.49).

Однак, зазначений договір купівлі-продажу в установленному законом порядку зареєстровано не було, зокрема, доказів зворотньому суду в ході розгляду справи надано не було.

В судовому засіданні було достовірно встановлено та підтверджено представником третьої особи за первісним позовом, що ОСОБА_3 проживала в спірному будинку, однак, в 2011 році виїхала проживати до Вінницької області, в зв»язку з придбанням там іншого житла, залишивши свій будинок в оперативне управління своєму онуку ОСОБА_2

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала суду заяву про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, оскільки з часу подій вказаних в зустрічному позову пройшло більше трьох років, а тому просила застосувати встановлений законом трирічний строк позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з положеннями ст.ст. 256, 257, 261 ч.1, ч.5, 262, 266, 267 ч.ч.3-5 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту

Поновити пропущений строк в ході розгляду справи представник позивача за зустрічним позовом не просив, вважаючи, що останній ОСОБА_3 не було пропущено.

Твердження представника ОСОБА_7, що строк позовної давності не пропущено, в зв»язку з чим він не підлягає поновленню та це не є підставою для відмови у зустрічному позові, суд до уваги не приймає, відноситься до них критично, оскільки ОСОБА_3, вважаючи себе власником спірного домоволодіння, з часу видачі свідоцтва про право власності в 2012 році її онуку, мала можливість цікавитись про долю свого майна, однак, вжила заходів щодо з»ясування обставин в частині володіння будинку лише в 2015 році, після спливу встановленого законом стоку позовної давності та подачі первісного позову.

Враховуючи те, що перебіг позовної давності розпочався з 06.01.2012 року, з часу видачі свідоцтва про право власності на ОСОБА_2 на житловий будинок в с.Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області по вул.Миру, та закінчився 05.01.2015 року, первісний позов подано 23.02.2015 року, заяв про поновлення встановленого строку позовної давності, пропущенного з поважних прчиин до суду не надходило, суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з підстав пропуску встановленого закном строку позовної давності.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 57, 60, 61, 65, 69-71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 257, 392 Цивільного кодексу України, Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя», керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 79, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

позовОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину будинку № 18 по вул. Миру в с. Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 327 (трьохсот двадцяти семи) грн. 25 коп.

В задоволенні зустічного позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ПП "Агрофірма "ОСОБА_4" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та визнання права власності на будинок в порядку набувальної давності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: Н. А. Кухарська