Рішення № 53181290, 05.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9292/15 Справа № 185/7207/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Калиновського А.Б., Міхеєвої В.Ю.,

за участі секретаря - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14 січня 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» було помилково перераховано кошти у розмірі 5 098 грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 за договором кредитування від 14 січня 2015 року, укладеного між ним та ПАТ «Акцент-Банк». Договір між ним та ОСОБА_2 не укладався. Він звертався до відповідача з усною заявою про повернення йому помилково отриманих коштів, однак, ОСОБА_2 кошти повертати відмовляється, тому просив суд на підставі ст.ст. 536, 611, 612, 625, 849, 1212 ЦК України стягнути з відповідача на його користь суму грошових коштів у розмірі 5 098 грн. 50 коп., пеню - 1 332 грн. 73 коп., проценти за користування грошовими коштами - 66 грн. 63 коп., проценти за користування банківським кредитом - 913 грн. 30 коп., моральну шкоду у розмірі 8 500 грн.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - ПАТ «Акцент-Банк» (а.с.21).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року залучено до участі у справі у якості третьої особи - ОСОБА_4 (а.с.50).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, отримані за договором в сумі 4 950 грн., неустойку за затримку повернення грошей в сумі 1 332 грн. 73 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 14 січня 2015 року на підставі заяви позичальника №АВН0RX33500213 ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» кредитні кошти у розмірі 5 098 грн. 50 коп., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1, з метою оплати товару - метало- пластикової конструкції вартістю 5 500 грн., строком до 13 січня 2018 року (а.с.8).

З листа-зобов'язання від 14 січня 2015 року, виданого ПАТ «Акцент-Банк» вбачається, що для пред'явлення торговій організації ФОП ОСОБА_2 повідомлено про те, що банк прийняв рішення про надання споживного кредиту ОСОБА_3 для придбання у ФОП ОСОБА_2 метало-пластикової конструкції вартістю 5 500 грн. Розмір кредиту, що безпосередньо надавався на оплату товарів становить 4 950 грн. (а.с. 42).

З матеріалів справи вбачається 20 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про співробітництво (а.с.43-46).

14 січня 2015 року між замовником ОСОБА_3 та виконавцем ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №917-1, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню та установці ПВХ конструкції згідно з розцінками виконавця. Замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби та роботу. Договірна вартість робіт виконавця - 5 500 грн. Сплачено на рахунок 4 950 грн., борг 550 грн. У зазначену вартість включені доставка та монтаж виробів (а.с.38-40).

15 січня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «КВК «Лідер» було укладено договір поставки №1098 (а.с.32, 33).

20 січня 2015 року позивач ОСОБА_3 на адресу ФОП ОСОБА_4 направив заява з вимогою про розірвання договору №917-1, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_4, зазначена вимога, згідно поштового повідомлення, була отримана 21 січня 2015 року (а.с. 62, 63).

26 січня 2015 року позивач ОСОБА_3 на адресу ФОП ОСОБА_5 направляв заяву про повернення коштів у розмірі 5 098 грн. 50 коп., оскільки зазначений платіж є помилковим (а.с.9-12).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 за договором отримав грошові кошти у розмірі 4 950 грн., але позивач протягом 14 днів з дати укладення договору поза приміщенням офісу скористався своїм правом розірвати договір, про що повідомив ОСОБА_4 який працює сумісно з ОСОБА_2, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.1 п. 1, ч.2 ст. 11, ч.1, ч.2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами ч.1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, чинний договір чи інший правочин є достатньою правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Відповідно правових позицій Верховного Суду України у справі №6-100 цс15 від 03 червня 2015 року у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

З матеріалів справи вбачається 14 січня 2015 року на підставі заяви позичальника №АВН0RX33500213 ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» кредитні кошти у розмірі 5 098 грн. 50 коп., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1, з метою оплати товару - метало- пластикової конструкції вартістю 5 500 грн., строком до 13 січня 2018 року (а.с.8).

Згідно листа-зобов'язання від 14 січня 2015 року, виданого ПАТ «Акцент-Банк» вбачається, що для пред'явлення торговій організації ФОП ОСОБА_2 повідомлено про те, що банк прийняв рішення про надання споживного кредиту ОСОБА_3 для придбання у ФОП ОСОБА_2 метало-пластикової конструкції вартістю 5 500 грн. Розмір кредиту, що безпосередньо надавався на оплату товарів становить 4 950 грн. (а.с. 42).

20 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про співробітництво, строк дії якого не визначений (а.с.43-46).

14 січня 2015 року між замовником ОСОБА_3 та виконавцем ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №917-1, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню та установці ПВХ конструкції згідно з розцінками виконавця. Замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби та роботу. Договірна вартість робіт виконавця - 5 500 грн. Сплачено на рахунок 4 950 грн., борг 550 грн. У зазначену вартість включені доставка та монтаж виробів (а.с.38-40).

15 січня 2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «КВК «Лідер» було укладено договір поставки №1098 (а.с.32, 33).

Отже, враховуючи, що на підставі заяви позичальника №АВН0RX33500213 ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» кредитні кошти у розмірі 5 098 грн. 50 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок саме ОСОБА_2 НОМЕР_1 з метою оплати товару - метало-пластикової конструкції вартістю 5 500 грн., а також враховуючи наявність договору від 20 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 про співробітництво, та договору від 14 січня 2015 року, укладеного між замовником - ОСОБА_3 та виконавцем - ФОП ОСОБА_4 №917-1, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню та установці ПВХ конструкції згідно з розцінками виконавця, підстави вважати, що платіж у розмірі 5098 грн. 50 коп. ОСОБА_3 було перераховано на поточний рахунок ОСОБА_2 помилково відсутні.

З матеріалів справи вбачається договір, оформлений у вигляді заяви позичальника №АВН0RX33500213, згідно якого позивач ОСОБА_3 отримав від ПАТ «Акцент-Банк» кредитні кошти у розмірі 5 098 грн. 50 коп. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача ОСОБА_2 НОМЕР_1 з метою оплати товару - метало-пластикової конструкції вартістю 5 500 грн. та договір №917-1 від 14 січня 2015 року, укладений між замовником - ОСОБА_3 і виконавцем - ФОП ОСОБА_4, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню та установці ПВХ конструкції згідно з розцінками виконавця, на теперішній час є дійсними та у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді