Ухвала суду № 53181286, 03.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10528/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1949/К/15 суддя Шум Л.І.

Категорія - 54 (І) Доповідач Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобука В.І.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Артемова Артема Олексійовича,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі ПАТ «Дельта Банк») про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі. Доповнивши позовні вимоги в їх останній редакції, просив визнати незаконним наказ ПАТ «Дельта Банк» №1241-к/ТР від 15.09.2014 року про його звільнення з посади начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України; поновити його на посаді начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України ПАТ «Дельта Банк»; стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2014 року по 18.05.2015 року включно у розмірі 10 506,72 гривень.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що згідно наказу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 01.03.2013 року його було прийнято на роботу до ПАТ «Дельта Банк» на посаду начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України.

Наказом ПАТ «Дельта Банк» №1241-к/ТР від 15.09.2014 року позивача було звільнено з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату. З даним наказом позивач не згодний, оскільки при звільненні працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України роботодавець зобов'язаний запропонувати йому всі наявні на підприємстві, установі, організації вакантні посади, які б відповідали професії чи спеціальності такого працівника. У відповідача в існуючих відокремлених підрозділах ПАТ «Дельта Банк» були наявні вакантні посади за різними спеціальностями, які відповідали професії чи спеціальності позивача, з якими позивач не був ознайомлений та які позивачеві запропоновані не були.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» при звільненні позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України порушило вимоги ч. 3 ст.492 КЗпП України, а саме - не запропонувало працівнику всі наявні на підприємстві вакантні посади, які були наявні у відповідача протягом двох місяців з 15 липня по 15 вересня 2014 року, що передували звільненню позивача.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним наказ ПАТ «Дельта Банк» №1241-к/ТР від 15.09.2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України ПАТ «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020 згідно з ЄДРПОУ) з 15.09.2014 року.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020 згідно з ЄДРПОУ) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2014 року по 18.05.2015 року включно у розмірі 10 506,72 гривень.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020 згідно з ЄДРПОУ) на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання в межах платежу за один місяць.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 04 серпня 2015 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість рішення суду, недоведеність обставин справи що мають суттєве значення, які суд вважав встановленими, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, зокрема за наявності в матеріалах справи клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому процесі, суд розглянув справу та ухвалив заочне рішення. Також представник відповідача зауважив на тому, що дана справа в порушення вимог ст. 157 ЦПК України розглядалась більше шести місяців та вважає, що у зв'язку із цим значно збільшилась сума, пред'явлена позивачем до стягнення в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також, представник відповідача зазначив, що позивач завернувся із вказаним позовом до суду із пропуском строку позовної давності, встановлено для вказаної категорії справ. Представник відповідача зазначив в апеляційній скарзі, що банком не було порушено порядку звільнення позивача, оскільки його попереджено про подальше вивільнення у зв'язку із скороченням штату та йому було запропоновано працевлаштування на вакантну посаду, згоди на яку ОСОБА_3 на надав. Проте, вказаний факт проігноровано судом першої інстанції. Також представник відповідача вважає хибним висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача з моменту попередження ОСОБА_3 про звільнення і до звільнення, пропонувати останньому вакантні посади. Також представник відповідача наголосила на тому, що позивач був ознайомлений із наказом про звільнення, особисто перевірив правильність заповнення його трудової книжки 16.09.2014 року, за що підписався в книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них, проте отримати трудову книжку відмовився, посилаючись на те, що дуже поспішає та отримає трудову книжку пізніше. А також на думку представника відповідача судом не враховано того факту, що з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, підчас дії якої у відповідності до ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не проводиться в тому числі примусове стягнення коштів та майна банку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ПАТ «Дельта Банк» №1241-к/ТР від 15.09.2014 року позивача було звільнено з роботи з 15.09.2014 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року зі змінами і доповненнями трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як визначено ч. 1, 3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України при звільненні працівника роботодавець зобов'язаний запропонувати йому всі наявні на підприємстві, установі, організації вакантні посади, які б відповідали професії чи спеціальності такого працівника.

Суд першої інстанції правильно посилався на те, що кожного дня 15-18, 21-25, 28-31 липня; 1, 4-8, 11-15, 18-22, 26-29 серпня; 1-5, 8-12, 15 вересня 2014 року на протязі двох місяців з 15 липня по 15 вересня 2014 року, що передували звільненню позивача, у відповідача в існуючих відокремлених підрозділах ПАТ «Дельта Банк» були наявні вакантні посади за різними спеціальностями, які відповідали професії чи спеціальності позивача, з якими позивач не був ознайомлений та які позивачеві запропоновані не були (а.с.69-112).

При цьому, відповідач не надав до суду доказів про скорочення вищевказаних вакантних посад, які були зазначені відповідачем в інформації про наявність вакантних посад у ПАТ «Дельта Банк» за липень - вересень 2014 року.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ПАТ «Дельта Банк» при звільненні позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України порушило вимоги ч. 3 ст.492 КЗпП України, а саме - не запропонувало працівнику всі наявні на підприємстві, тобто у всіх існуючих відокремлених підрозділах ПАТ «Дельта Банк» вакантні посади, які були наявні у відповідача протягом двох місяців з 15 липня по 15 вересня 2014 року, що передували звільненню позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи, що при звільненні ОСОБА_3 відповідачем порушено визначену законодавством України процедуру звільнення, у зв'язку з чим таке звільнення є незаконним та безпідставним, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має бути поновлений на посаді начальника відділу споживчого кредитування м. Кривий Ріг управління споживчого кредитування Дніпровського регіону департаменту розвитку мережі споживчого кредитування лівобережної України ПАТ «Дельта Банк» з 15.09.2014 року, а наказ ПАТ «Дельта Банк» №1241-к/ТР від 15.09.2014 року має бути визнаний незаконним.

Крім того, частина 2 ст.235 КЗпП України регламентує, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тому з відповідача судом першої інстанції обґрунтовано з часу незаконного звільнення стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10506,72 грн.

Колегія суддів перевіривши правильність, погоджується з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3, наведеним судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, який до того ж не оскаржується відповідачем.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом шестимісячного строку розгляду справи, встановленого для даної категорії справ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що затягування розгляду справи відбулось саме за вини відповідача шляхом подання останнім клопотань про відкладення розгляду справи (а.с.10-11, 40-41, 119, 128).

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з того, що як вбачається з матеріалів справи, позивач з наказом № 1241-к/ТР від 15.09.2014 року про звільнення, ознайомився 16.04.2014 року (а.с.48 зворот), що не заперечується відповідачем та 16.10.2014 року поштою дана позовна заява ОСОБА_3 була направлена до суду, про що свідчить долучений до матеріалів справи конверт (а.с.15).

Таким чином, в розумінні ст. 233 КЗпП України та ч. 6 ст. 70 ЦПК України строк подачі позову ОСОБА_3 не пропущено.

Докази про вручення копії наказу про звільнення позивачу в строк до 16.09.2014 року в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо дотримання відповідачем визначеного порядку звільнення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду першої інстанції. Зокрема, наданим відповідачем суду першої інстанції перелікому відокремлених підрозділах ПАТ «Дельта Банк» в різних областях наявних вакантних посад протягом 2-х місяців, що передували звільненню ОСОБА_3, з якими останнього ознайомлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи 30.07.2014 року позивачу були запропоновані посади, які наявні у відокремлених підрозділах ПАТ «Дельта Банк», що знаходяться у м. Полтава (а.с.52), а 10.09.2014 року ОСОБА_3 запропонована посада в Олександрійському відділенні ПАТ «Дельта Банк» (м. Олександрія) (а.с.51).

При цьому позивач не відмовлявся від запропонованих посад, а лиш зазначав, що список вакантних посад, запропонованих йому є неповним, тому станом на 11.09.2014 року він не може прийняти рішення з приводу його подальшого працевлаштування (а.с.51).

В той час як згідно наданої суду першої інстанції інформації щодо наявних вакантних посад з 08.07.2014 року по 16.09.2014 року (а.с.64-113) існували інші вакантні посади і інших відокремлених підрозділах ПАТ «Дельта Банк» розташованих в інших містах, які не були запропоновані позивачу, але про їх наявність позивачу було відомо, на що він і посилався письмово 10.09.2014 року (а.с.51).

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 492 КЗпП України при звільненні ОСОБА_3 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, колегія суддів вважає доведеним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги щодо дії тимчасової адміністрації та не проведення у зв'язку із цим примусового стягнення коштів або майна банку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки приписами п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, встановлено заборону лише державним виконавцям примусово стягувати кошти з банку саме у виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, а саме ухвалення заочного рішення за наявності клопотання про відкладення розгляду справи з боку відповідача, не є підставою для скасування рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не витребувано докази щодо працевлаштування ОСОБА_3 на іншому підприємстві необґрунтовані, виходячи з того, що клопотання про витребування таких доказів в судових засіданнях не заявлялись, а згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суду не приймаються до уваги, оскільки вони фактично зводяться переоцінки рішення суду по оцінці доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відтак, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: