Ухвала суду № 53179514, 02.11.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5849/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючої-судді ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Шишляннікова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь грошові кошти за попереднім договором: суму сплаченого авансу в розмірі 28000 грн. та штраф 28000 грн.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з зустрічним позовом, в якому просять визнати недійсним попередній договір про купівлю-продаж житлового будинку та земельних ділянок, укладений між ними та позивачем 22 грудня 2014 року, а також стягнути з ОСОБА_2 на їх користь матеріальну шкоду в розмірі 65030 грн. та моральну шкоду в розмірі 32515 грн.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 подана заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться в с. Хуторо-Губиніха Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Новопартизанська, 66, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності. Позивач зазначає, що 22 грудня 2014 року між нею та відповідачами був укладений попередній договір про купівлю-продаж вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, але отримавши аванс у сумі 28000 грн., відповідачі в подальшому відмовилися укладати договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення її позову, оскільки відповідачі матимуть можливість здійснити відчуження цього майна.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що дана заява задоволенню не підлягає за наступних підстав:

Відповідно до частини 1, 3 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 статті 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії тощо.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку, які належать на праві власності відповідачам, суд враховує, що предметом її позову є стягнення з відповідачів боргу за попереднім договором, що не є спором про право власності на вказане нерухоме майно, а тому посилання позивача, як на підставу забезпечення позову, на те, що відповідачі до вирішення спору по суті, використовуючи право власності на це майно, можуть його відчужити є необґрунтованим.

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, вартість житлового будинку та земельної ділянки, на які позивач просить накласти арешт, значно перевищує ціну її позову.

Таким чином, приймаючи до уваги дійсну вартість майна, яке є власністю відповідачів та обсяг позовних вимог, суд вважає, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є неспівмірним із заявленими нею позовними вимогами.

З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153, 209-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за попереднім договором відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня її оголошення. Особи, які брали участь у справі і не були присутні під час оголошення ухвали, мають право подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

СуддяН.Ю.Марченко