Рішення № 53177730, 04.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №668/14773/14-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Провадження №22-ц/791/2845/15 Доповідач: Прокопчук Л.П.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року листопада місяця 04 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Прокопчук Л.П.Суддів:Полікарпової О.М. Базіль Л.В.При секретарі: Прушинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя та про припинення права на частку у спільному майні,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що в період перебування з відповідачкою у шлюбі ними 29.09.2008 року придбано спільне майно - автомобіль «Хюндай», державний номер НОМЕР_1 за кредитні кошти, які він після розірвання шлюбу з відповідачкою у жовтні 2009 року сплачує один.

Транспортний засіб зареєстровано на ім'я відповідачки ОСОБА_5

Крім автомобіля їм на праві спільної часткової власності, а саме по ? частині належить квартира АДРЕСА_1

Оскільки після розірвання шлюбу вказаним майном вони з відповідачкою користуватися не можуть, позивач неодноразово доповнивши та уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати спірний автомобіль спільним майном подружжя, виділивши йому цей автомобіль у власність; припинити його право власності на ? частину квартири, виділивши її у власність відповідачки, а також стягнути з останньої різницю вартості майна на його користь у сумі 219 823грн. та судові витрати.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Поділено спільне сумісне майно подружжя.

Виділено у власність ОСОБА_6 автомобіль «Хюндай» реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Припинено право власності ОСОБА_6 на ? частину квартири АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 різницю вартості майна подружжя в сумі 219 823грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 245,63грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.

Вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, представник ОСОБА_6, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_6 у повному об'ємі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме таким чином вирішений спір відповідатиме інтересам як сторін, так і їх дітей, які залишаються проживати з відповідачкою, оскільки позивач фактично користується автомобілем, утримує його, продовжує сплачувати кредит за нього, а відповідачка проживає у спірній квартирі з дітьми, володіє і користується всією квартирою та належним побутовим майном, на яке ОСОБА_6 не претендує.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися т.я. судом першої інстанції не враховані правові позиції Верховного Суду України, висловлені ним у справі №6-4ц-14, які є обов'язковими для суду.

В цій правовій позиції зазначено, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаної спеціальної норми суду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід ретельно вивчити обставини справи з метою з'ясувати, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки із спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.

Обмежуючи права позивача на грошову компенсацію вартості частки квартири, якою фактично володіють та користуються лише відповідачі, і виходячи при цьому з інтересів останніх (їх скрутного матеріального становища), суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і врахувати, що правовий режим спільної часткової власності має врахувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Із матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.03.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Рішенням Суворовського районного суджу м. Херсона від 04.11.2013 року шлюб між ними розірвано.

Сторони не заперечували, що за кредитні кошти ними був придбаний спірний автомобіль, який зареєстровано на відповідачку.

Іншого спільного сумісного майна, яке підлягає поділу, вони не мають.

Як ст.22 КпШС, так і ст.ст.60,63 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном.

Також ст.28 КпШС і ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Крім вищезазначеного майна сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 05.05.2005 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.06.2005 року.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №11/2015 від 30.04.2015 року визначено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 541 752грн.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №34/2015 від 21.07.2015 року здійснити поділ вказаної квартири з організацією двох окремих (ізольованих) житлових квартир технічно неможливо.

Квартира розташована на другому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, загальна площа приміщень становить 69,8кв.м, з них житлової - 39,0кв.м.

Матеріалами справи не підтверджується, що відповідачка чинить будь-які перешкоди позивачу у користуванні спільною квартирою або ж заперечує проти проживання ОСОБА_6 у ній.

Колегія суддів вважає, що оскільки квартира є трикімнатною, має достатню, в тому числі, і житлову площу, діти є одностатевими, то позивач не позбавлений можливості користуватися нею нарівні з іншим співвласником - ОСОБА_8

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачки підтвердила, що ОСОБА_5 не заперечує і на сьогодні розглядати питання визнання порядку користування квартирою.

В судовому засіданні суду першої інстанції відповідачка заперечувала можливість сплати позивачу грошової компенсації у сумі 219 823грн. через її невисоку заробітну плату вчительки середньої школи, знаходження на її утриманні двох неповнолітніх дітей.

Зазначена обставина не спростована позивачем, тому з урахуванням розміру щомісячної заробітної плати відповідачки у 2 500грн., відсутності інших доходів чи грошових заощаджень, що не заперечувалося представником позивача, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 є неспроможною сплатити присуджену судом грошову компенсацію за частку у квартирі позивача.

Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Визнання ж за відповідачкою всупереч її волі права власності на частку позивача є використанням одним співвласником свого права на шкоду іншому співвласнику.

Крім того, покладення на ОСОБА_5 обов'язку по сплаті грошової компенсації призведе до звернення стягнення на квартиру, її примусового продажу й порушення законних прав відповідачки і неповнолітніх дітей.

За встановленого, колегія суддів вважає незаконним рішення суду першої інстанції в частині виділення у власність ОСОБА_6 автомобіля, припинення його права власності на ? частину квартири та визнання за відповідачкою права власності на цю частину, а також стягнення з неї грошової компенсації, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Оскільки автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і частки у ній є рівними, то колегія суддів вважає, що кожному із сторін слід виділити по ? частині автомобіля.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають перерозподілу і судові витрати - стягнена судом сума судового збору підлягає зменшенню до 510,50грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, в силу ст.ст.3,319,364 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2015 року в частині виділення у власність ОСОБА_6 автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску; припинення права власності ОСОБА_6 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_5 права власності на вказану квартиру та стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 різниці вартості майна подружжя у сумі 219823грн. скасувати і ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні цих позовних вимог.

Виділити ОСОБА_5 і ОСОБА_6 кожному по 1/2 частині автомобіля «Хюндай» реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3.

Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрат по сплаті судового збору у розмірі 3245,63грн. змінити, зменшивши вказану суму до 510,50грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (два підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.П.Прокопчук