Ухвала суду № 53176766, 05.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7898/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г. Ю.Номер провадження 22-ц/788/2003/15 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ПАТ «Сумське МНВО»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_3 8000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позову до ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», задовольнивши ці позовні вимоги.

Зазначає, що вона 8 років пропрацювала на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» зі шкідливими умовами праці, проте суд не врахував вину цього підприємства у завданні їй моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО», посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

При цьому зазначає, що докази спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням в матеріалах справи відсутні. Крім того, суд безпідставно визнав вину ПАТ «Сумське МНВО» в порушенні прав позивача на безпечні та нешкідливі умови праці та при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не врахував те, що остання 21 рік працювала в умовах важких та шкідливих факторів на інших підприємствах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечував проти апеляційної скарги ПАТ «СМНВО», представника відповідача ПАТ «СМНВО» Журавльової М.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги ПАТ «СМНВО» та заперечувала проти скарги ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО» з 23 березня 1987 року до 01 червня 2000 року та з 24 жовтня 2011 року до 28 березня 2014 року.

01 червня 2000 року ОСОБА_3 звільнена з ПАТ «СМНВО» у зв'язку з переводом до ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», де працювала до 01 липня 2008 року.

01 липня 2008 року вона звільнена з ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 6-8).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 127 від 10 жовтня 2014 року, складеним в ПАТ «СМНВО», ОСОБА_3 встановлені наступні професійні захворювання: ХОЗЛ II ст. токсико-пилової етіології в фазі нестійкої ремісії. Емфізема легень II ст. Легенева недостатність II ст. Захворювання професійне, встановлено вперше ППЛЕК 10 вересня 2014 року в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ. Хронічна двостороння сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху 3 ст. Захворювання професійне від тривалого впливу шуму на виробництві, вперше встановлено ППЛЕК 10 вересня 2014 року в клініці НДІ ГП та ПЗ ХНМУ. (Основний діагноз). IХС. Дифузний кардіосклероз. СН І ст. РОХП з сенсорними порушеннями. Гіперметропія слабкого ступеню обох очей, пресбіопія. (Супутній діагноз). Причиною захворювання є проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу та загазованості. Професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалою роботою в шкідливих умовах праці (а.с. 9).

Відповідно до довідки та акту МСЕК від 03 грудня 2014 року при первинному огляді у зв'язку із професійним захворюванням позивачу встановлено 40 % стійкої втрати професійної працездатності безтерміново (а.с. 10, 28-31).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті не створення ПАТ «СМНВО» безпечних і нешкідливих умов праці, позивач отримала професійне захворювання зі стійкою втратою професійної працездатності, внаслідок чого зазнала моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно з ч.1, п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. п. 16, 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 10 жовтня 2014 року № 127, причиною захворювання є проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу та загазованості. Професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалою роботою в шкідливих умовах праці.

Крім того, як вбачається з п. п. 12, 13 цього акту, саме умови праці позивача на посаді машиніста крана (кранівника) в ПАТ «СМНВО» відповідають 3 класу 3 ступеню шкідливих та небезпечних умов праці (а.с. 9).

Діюче трудове законодавство не містить положень про звільнення власника підприємства або уповноваженого ним органу від відповідальності за завдання моральної шкоди їх працівникам небезпечними й шкідливими умовами праці.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ «СМНВО» про те, що позивач не довела факт спричинення моральної шкоди, оскільки встановлення їй часткової стійкої втрати професійної працездатності свідчить про моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначений судом розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди - 8000 грн., колегія суддів вважає співмірним із завданою шкодою.

Доводи скарги про те, що в п. 19 акту розслідування хронічного професійного захворювання № 127 від 10 жовтня 2014 року не встановлено порушень товариством нормативних актів про охорону праці щодо незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці та посадових осіб, які допустили такі порушення, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції.

За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для притягнення роботодавця ПАТ «СМНВО» до цивільно - правової відповідальності та стягнення з нього коштів на відшкодування позивачу моральної шкоди, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 153, ст. 237-1 КЗпП України. Доводи представника відповідача про протилежне є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона 8 років працювала в шкідливих умовах на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», яке також повинно нести відповідальність за заподіяння їй моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона захворіла на хронічні професійні захворювання, які спричинили стійку втрату професійної працездатності, працюючи саме на цьому підприємстві, остання, всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суду не надала.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ «Сумське МНВО» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -