Вирок № 53176494, 02.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1283/15

Номер справи місцевого суду: 504/3492/14-к

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. І.

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого: судді Прібилова В.М.,

суддів: Кадегроб А.І. та Котелевського Р.І.,

за участю секретарів: Куцина А.В. та Книгиницького О.І.,

прокурора: Нікітіна Ю.М.,

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника - адвоката Кліменко В.П.

обвинуваченої: ОСОБА_5, та її захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014160330000622 від 16.06.2014 року за апеляційними скаргами адвоката Кліменко В.П. в інтересах потерпілої ОСОБА_3 та прокурора прокуратури Комінтернівського району Налапко С.С. на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українка, громадянка України, з середньою-спеціальною освітою, працюючої у ФОП ОСОБА_8, маючої на утриманні неповнолітнього сина - ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

визнана винною та засуджена за ч.2 ст.286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком на 1 (один) рік та 6 (шість) місяців, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 ч.1 п.3 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої у вигляді особистого зобов'язання залишений без зміни.

Стягнуто з обвинуваченої:

- на користь Одеської обласної державної адміністрації витрати на лікування потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_3 у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 24 (двадцять чотири) копійки; на користь КУ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня»; 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки; на користь КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» 1 596 (тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн.,;

- на користь ОСОБА_3 - 4162 (чотири тисячі сто шістдесят дві) гривні 94 (дев'яносто чотири) копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 217 814 (двісті сімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням автомобіля; 20 000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь представника ОСОБА_10 - матері ОСОБА_2 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням здоров'я; 20 000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_2 18 416 (вісімнадцять тисяч чотириста шістнадцять) гривень в

рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000(двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь держави судові витрати на залучення-судового експерта Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз у сумі 1537 (тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок,-

встановив

Відповідно до вироку суду 1-ї інстанції, ОСОБА_5 засуджена за те, що 15.06.2014 року біля 10:30 годин, керуючи автомобілем Шевроле Авео, реєстраційний № НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Одеса-Южне в напрямку м. Южне, на 17 км+500 м автодороги, біля с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, в порушення вимог п.п. 2.3.б, 12.6.г, 12.1 Правил дорожнього руху України, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну в місці, де дозволена швидкість не більше 90 км/год., рухалася зі швидкістю біля 120 км на годину, та під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не ураховувала дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратила контроль над керованим нею автомобілем та здійснила зіткнення з автомобілем "Мазда-3", реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в попутному прямому напрямку.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_5 призвело до спричинення потерпілому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився в якості пасажира на задньому сидінні в автомобі "Мазда-3", тілесних ушкоджень, а саме: закритої черепно- мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, лінійного перелому лівої тім'яної кістки подапоневротичної гематоми лівої тім'яної області, які згідно з висновком судово - медичної експертизи № 2048 від 27.08.2014, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_5 призвело до спричинення потерпілій ОСОБА_2, яка знаходилася в якості пасажира на передньому сидінні в автомобілі "Мазда-3", тілесних ушкоджень, а саме: закритої поєднаної травми голови, тулубу і кінцівок; закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку; закритої травми хребта у вигляді переломів правих поперечних відростків 1 і 2 поперекових хребців; закритих переломів 4 і п'ясткових кісток лівої кисті, травматичного пошкодження лівого ключично-акроміального зчленування, які згідно з висновком судової медичної експертизи № 2049 від 27.08.2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_5 призвело до спричинення потерпілій ОСОБА_3, яка керувала автомобілем Мазда-3, тілесних ушкоджень, а саме: закритої травми хребта у вигляді осколкових переломів тіл 12 грудного та 1 поперекового хребців; забитої рани області правого колінного суглобу, які згідно висновку судової медичної експертизи № 2050 від 27.08.2014 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

На вирок суду адвокатом Кліменко В.П., діючого в інтересах потерпілої ОСОБА_3 та прокурором у кримінальному провадження Налапко С.С. були подані апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі, адвокат Кліменко В.П. в інтересах потерпілої ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності вини засудженої та правильність кваліфікації її дій, вказав, що вирок суду в частині призначеного обвинуваченій покарання вважає таким, що не відповідає даним про особу засудженої ОСОБА_5, так як зазначена місцевим судом наявна пом'якшуюча покарання обставина - щире каяття відсутня, оскільки обвинуваченою не прийняті заходи щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоду потерпілим. Вважає, що призначене судом першої інстанції покарання не може досягнути мети виправлення обвинуваченої.

Просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

У своїй апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Налапко С.С., не оспорюючи доведеності вини засудженої та кваліфікацію її дій, зазначила, що вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Послалася на те, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від додаткового покарання, суд переконливих мотивів такому рішенню не навів.

Також прокурор зазначила, що судом не врахована позиція потерпілих щодо покарання яке вони вважають буде достатнім та справедливим для виправлення обвинуваченої.

Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки і покласти на неї обов'язки, передбачені п.3 ч.1 ст.76 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у кримінальному провадженні та частково підтримав апеляційну скаргу представника потерпілої; представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Кліменка В.П.; потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які підтримали апеляцію представника потерпілої ОСОБА_3 та частково апеляцію прокурора; обвинувачену та її захисника, які заперечували проти апеляцій та у судових дебатах та останньому слові обвинувачену, яка просила вирок суду залишити без зміни; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, вирок суду скасуванню з постановленням нового вироку виходячи з наступного:

У судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачена повністю визнала себе винною в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, за результатами розгляду якого був постановлений оскаржений вирок. При цьому зазначила, що вважає вирок законним та справедливим, встановлені судом фактичні обставини не оспорювала.

Учасники кримінального провадження як в суді 1-ї інстанції, так і при проведенні апеляційного розгляду, не оспорювали встановлені судом фактичні обставини вчиненого правопорушення, доведеність вини обвинуваченої та кваліфікацію її дій.

За встановлених судом фактичних обставин справи, з урахуванням вимог ст.84 КПК України, апеляційний суд вважає, що дії обвинуваченої правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Щодо постановленого у вироку суду 1-ї інстанції рішення в частині розв'язання цивільного позову та стягнення судових витрат, апеляційні скарги не подавалися.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 409 КПК України передбачає перелік підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зокрема ч. 2 цієї статі передбачає можливість скасування чи зміни вироку суду першої інстанції у разі невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Виходячи з принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання судом 1-ї інстанції не в повній мірі враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення та призначено покарання, яке за своїм видом є недостатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зокрема, при призначенні покарання за ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень, поведінку після вчинення злочину, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому, судом 1-ї інстанції не в повній мірі враховано зазначені вимоги Кримінального Кодексу України, що призвело до призначення обвинуваченій покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі винного та є м'яким.

Так, призначаючи обвинуваченій покарання, суд у мотивувальній частині вироку вказав, що у відповідності до вимог ст.66 КК України, до обставин які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відносить щире каяття.

Як видно з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, обвинувачена ОСОБА_5 визнала свою вину у скоєному, однак її поведінка як під час проведення досудового розслідування кримінального провадження та в подальшому при розгляді справи у суді 1-ї інстанції, не свідчить про те, вона дійсно покаялася у вчиненому.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що як підтвердили потерпілі та їх представник, до постановлення вироку місцевого суду, обвинувачена не прийняла жодних заходів, направлених на відшкодування спричинених нею збитків і підтримку потерпілих, не вибачилася перед ними за вчинене, в зв'язку з чим її поведінка ніяким чином не свідчить про її щире каяття.

Твердження представника потерпілої та самих потерпілих у цій частині не були спростовані в суді апеляційної інстанції обвинуваченою та її захисником.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апеляції представника потерпілої про те, що каяття ОСОБА_5 як і намагання часткового відшкодування нею завданих збитків у загальній сумі 17000 грн., безпосередньо після постановлення вироку, ґрунтується не на почутті визнання провини, а має на меті уникнути суворого покарання за вчинений нею злочин, в зв'язку з чим погоджується з доводами апеляції у цій частині та вважає, що суд 1-ї інстанції безпідставно визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 - щире каяття.

Враховуючи поведінку обвинуваченої та її відношення до вчиненого, призначене судом 1-ї інстанції обвинуваченій покарання у мінімальних межах інкримінованої їй статті, не можна визнати справедливим та законним.

Разом з тим, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України передбачена відповідальність, зокрема, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

Проте, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 покарання без призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд взагалі не мотивував прийняте рішення щодо можливості незастосування такого покарання до обвинуваченої, та не врахував думку потерпілих щодо призначення обвинуваченій додаткового покарання, не встановив та при прийнятті рішення не навів переконливих мотивів щодо прийняття такого рішення, в зв'язку з чим доводи прокурора у цій частині апеляційний суд вважає слушними.

З урахуванням грубого порушення обвинуваченою правил дорожнього руху, які призвели до тяжких наслідків, а саме спричинення потерпілим середньої та тяжких тілесних ушкоджень та які потягли за собою спричинення потерпілим матеріальної та моральної шкоди, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

За таких обставин, колегія суддів, вважає що призначене судом першої інстанції покарання без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення керування транспортними засобами та у її мінімальних межах, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і не є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів і приходить до висновку про обгрунтованість доводів представника потерпілої та прокурора в частині невідповідності призначеного покарання.

Що стосується доводів представника потерпілих про призначення обвинуваченій реального покарання, то апеляційний суд їх вважає не обґрунтованими, оскільки вирішуючи питання щодо застосування відносно обвинуваченої дії ст.75 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції належним чином мотивував прийняте у цій частині рішення і правильно прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства так як відповідає обставинам та тяжкості вчиненого, даним про особу винної.

Таким чином, апеляційні скарги представника потерпілої та прокурора підлягають частковому задоволенню, вирок суду стосовно ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, через його м'якість та ухваленням нового вироку.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, передбачених ст. 66 та 67 КК України, колегія суддів не вбачає.

При визначенні обвинуваченій покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого нею злочину, який не є умисним та відноситься до категорії необережних, приймає до уваги поведінку обвинуваченої і її відношення до вчиненого, часткове відшкодування під час апеляційного розгляду спричиненої шкоди, а також ті обставини, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина - син ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3, якого обвинувачена виховує самостійно і приходить до висновку про необхідність призначення їй покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції статті вчиненого нею злочину та застосуванням відносно неї додаткового покарання у виді максимального строку позбавлення права керування, яке на думку апеляційного суду є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне та можливе звільнити обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням та встановити їй іспитовий строк, терміном на 2 роки, як про це зазначав у прохальній частині апеляції прокурор. Встановлення саме такого терміну іспитового строку, на думку апеляційного суду буде достатнім та необхідним для її виправлення, перевиховання та попередження вчинення нею нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 404, 405, 407, 413, 420 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

ухвалив

Апеляційні скарги адвоката Кліменко В.П. в інтересах потерпілої ОСОБА_3 та прокурора прокуратури Комінтернівського району Налапко С.С. - задовольнити частково.

Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.06.2015 року щодо обвинуваченої ОСОБА_5 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання, з випробуванням та встановленням іспитового строку, терміном на 2 (два) роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 ч.1 п.3 КК України.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області:

В.М.Прібилов А.І.Кадегроб Р.І.Котелевський