Ухвала суду № 53174909, 02.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3023/15-ц 02.11.2015 02.11.2015

Провадження №22-ц/784/2622/15

Категорія 57 Номер провадження 22-ц/784/2622/15

Головуючий у І інстанції Черенкова Н.П.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Маляренко І.Б., Темнікової В.І.

Із секретарем судового засідання Богуславською О.М.

За участю: представника позивача - Плахотної О.М.

представника відповідача - Ремешевського Є.А.

представника третьої особи -Тригуб В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича, третя особа компанія «Sandypool Limited», про визнання дій нотаріуса протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2015 року ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» звернулось до суду з позовом, в якому просив визнати дії приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Р.В. з вчинення виконавчого напису від 22 березня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 187, про стягнення з ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» на користь компанії «Sandypool Limited» заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків в сумі 26269,63 доларів США за період з 04 лютого 2015 року по 22 березня 2015 року за кредитним договором № S/30/03/10 від 30 березня 2010 року із змінами та доповненнями та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142000 грн. протиправними; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 365 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що при вчиненні зазначеного виконавчого напису, нотаріусом були проігноровані надані Законом України «Про нотаріат» повноваження та порушені вимоги п.1 гл.13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, посилався на те, що зазначений вище кредитний договір не відноситься до тієї категорії договорів, за якими за Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року, допускається вчинення виконавчого напису нотаріуса. Крім того, нотаріус не прийняв до уваги, яким чином компанія «Sandypool Limited» могла надати засвідчену виписку з рахунка боржника, тобто ТОВ «МСП Ніка-Тера», із зазначенням сум заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. А також нотаріус вчинив виконавчий напис за відсутності підтвердження безспірності вимог та за відсутності підтвердження, що минуло не більше року з дня виникнення права вимоги стягувача (а.с. 2-5).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2015 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» відмовлено (а.с. 160-165).

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи та є такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права (а.с. 167-170).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви компанії «Sandypool Limited» про вчинення нотаріального напису та доданих до неї документів приватним нотаріусом Нікітіним Р.В. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 187, про стягнення з ТОВ МСП «Ніка-Тера» на користь компанії «Sandypool Limited» заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам в сумі 26269,62 долара США за період з 04 лютого 2015 року по 22 березня 2015 року за кредитним договором № S/30/03/10 від 30 березня 2010 року із змінами та доповненнями та витрат за вчинення виконавчого напису в сумі 142000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, передбачені законом, щодо визнання дій приватного нотаріуса Нікітіна Р.В. неправомірними, відсутні. У вибраний позивачем спосіб захисту захист порушеного права не відбувається.

Висновки суду відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, обставинам справи.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як визнання дій нотаріуса з вчинення виконавчого напису протиправними. Згідно ч.2 статті 50 Закону України «Про нотаріат» особа має право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта, якщо такі дії чи акти стосуються її прав та інтересів. Таким чином належним способом захисту є звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні. При цьому, відповідно до абзаців 2 та 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» (із змінами), з урахуванням вимог ЦПК, у резолютивній частині рішення по таким справам, зокрема, при задоволенні позову про оскарження нотаріальних дій суд має зазначити, які саме нотаріальні дії, коли і ким вчинені, скасовуються. Задовольняючи позов про оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії, суд в резолютивній частині рішення зазначає про скасування постанови (іншого відповідного акта) про це (з наведенням дати і органу, що її прийняв) і яку нотаріальну дію та хто повинен вчинити.

Крім того, як зазначено в п. 16 постанови Пленуму ВССУ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»за правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Спори про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, або в порядку господарського судочинства, якщо спір стосується юридичних осіб.

У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

При цьому для суду не є важливим який предмет позову визначив позивач. Суд має право визначити предмет позову відповідно до вимог закону, якщо саме на це спрямована підстава позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні).

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач пов'язував свої вимоги про визнання дій приватного нотаріуса з вчинення виконавчого напису протиправними з тим, що нотаріус не пересвідчився в тому, що надані приватному нотаріусу документи, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, відповідають тим, які зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, тобто у приватного нотаріуса не було беззаперечних доказів того, що заборгованість з невиплачених процентів за користування кредитом є безспірною. Також позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що позивач вже надавав відповідь приватному нотаріусу Димову О.С. про свою незгоду з нарахованою сумою заборгованості з огляду на порядок її нарахування та пропуск строку для нарахування. При вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Нікітіним Р.В. в тексті виконавчого напису було зазначено, що заборгованість з нарахованих та несплачених відсотків виникла за період з 04 лютого 2015 року по 22 березня 2015 року. Однак, на думку позивача за цей період заборгованість взагалі не могла виникнути, оскільки відповідно до умов додаткової угоди до договору, нарахування відсотків за користування кредитом взагалі не передбачено.

Таким чином, із системного аналізу тексту позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду, вбачається, що фактично він не згоден з нотаріальним актом, а саме виконавчим написом, оскільки в позовній заяві викладено обставини, які на думку позивача свідчать про неправильність вимог, зазначених у виконавчому написі, безспірність яких він оспорює, так як він фактично взагалі оспорює наявність у нього заборгованості перед кредитором за зазначений в виконавчому написі період, а також про невідповідність документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року, і саме з цими обставинами позивач пов'язує протиправність дій приватного нотаріуса за позовом, заявленим у даній справі. Таким чином, фактично предметом позову є спір про право, оскільки позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Однак, для вирішення даного питання, а саме оскарження виконавчого напису через порушення нотаріусом процедури його вчинення, неправильності вимог, зазначених у виконавчому написі, не встановлення безспірності заборгованості, тощо, чинним законодавством встановлено, як уже зазначалося раніше, інший спосіб захисту, а саме шляхом звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, під час розгляду якого і будуть вирішуватися питання, зазначені позивачем в позові по даній справі. У разі встановлення, що вчинення виконавчого напису відбулося за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався наданим йому законодавством правом і звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Компанії «Sandypool Limited» про визнання виконавчого напису нотаріуса № 187 від 22 березня 2015 року таким, що не підлягає виконанню, та його скасування (а. с. 131-134).

При прийнятті рішення колегія суддів враховує також те, що заявлений по даній справі позов сам по собі не направлений на відновлення прав позивача, оскільки навіть у разі його задоволення, виконавчий напис нотаріуса залишається дійсним та таким, що підлягає виконанню. Тобто в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права (шляхом визнання протиправними дій нотаріуса) не має такого необхідного і передбаченого цивільним законодавством правового наслідку, як захищене судом порушене право позивача. Оскільки при задоволенні позову і визнання дій нотаріуса протиправними, чинність виконавчого напису не припиняється і він підлягає виконанню до того часу, поки не буде виконаний, або визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту своїх прав як самостійний спосіб захисту порушеного права не є належним способом захисту, оскільки встановлення правомірності дій нотаріуса при вчиненні виконавчого напису, є наряду з іншим тільки однією з правових підстав для захисту порушеного в зв'язку з цим конкретно визначеного права під час розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а не способом захисту права як таким.

Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі та законодавчі акти, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання дій приватного нотаріуса з вчинення виконавчого напису протиправними не відповідає вимогам закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку обставинам справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: