Постанова № 531690, 27.03.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" березня 2007 р.

Справа № 25/31-07-576А

За позовом: Української державної корпорації „Укрзакордоннфатогазбуд”

До відповідача: Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради

Про скасування п. 3 рішення № 1100 від 16.11.06 р., про внесення змін в п.п. 1, 2 рішення № 1100 від 16.11.06 р.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: Дадівера Л.І., довір. № 1/07 від 30.01.07 р.

Відповідач: Кравченко М.І., довір. № 3 від 09.01.07 р.

В судовому засіданні 27.03.07 р. приймали участь представники:

Позивача: Дадівера Л.І., довір. № 1/07 від 30.01.07 р.

Відповідач: не з’явився

Суть спору: про скасування п.3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1100 від 16.11.06 р. „Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Репіна, 14”;

про зобов’язання Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради внести зміни в п.1 рішення № 1100 від 16.11.06 р., виклавши його в наступній редакції: „Оформити право власності на державне майно в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ.”А” –гуртожиток, загальною площею 6728,9 кв.м.”;

про зобов’язання Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради внести зміни в п.2 рішення № 1100 від 16.11.06 р. виклавши його в наступній редакції: „Комунальному підприємству „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності за державою в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ. „А” –гуртожиток, загальною площею 6728,9 кв.м.”.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, подав суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 29.12.06 р. уточнення вимог по адміністративному позову від 18.01.07 р., відповідно до яких уточнив зміст позовних вимог, надав копії позовної заяви і додані до неї документи, а також обґрунтував даний позов відповідно до положень КАС України, у зв’язку з чим суд ухвалою від 24.01.07 р. відкрив провадження у даній справі.

Первинні позовні вимоги позивача складали: рішення Ізмаїльської міської ради від 16.11.06 р. № 1100 „Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Репіна, 14, визнати незаконним та скасувати; зобов’язати Ізмаїльську міську раду видати Українській державній корпорації „Укразакордоннафтогазбуд” свідоцтво про право власності на 9-ти поверхову будівлю (гуртожиток) в повному об’ємі всієї будівлі, розташованої за адресою м. Ізмаїл, вул. Репіна,14.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у створену згідно Постанови КМУ №198 від 04.03.01997р. Українську державну корпорацію „Укрзакордоннафтогазбуд” увійшов Ізмаїльський завод „Єталон” із своїм майном як не юридична особа. Всі зобов’язання по Ізмаїльському заводу „Єталон” взяла на себе корпорація, майно заводу обліковується на балансі корпорації. Гуртожиток, розташований в м. Ізмаїлі, по вул. Репіна, 14 також перейшов до корпорації і на момент його переходу на першому поверсі гуртожитку знаходились магазин та бар, які розміщені в будівлі гуртожитку та не виходять за його межі, поточний ремонт яких корпорацією проведено в 1999 р.

З врахуванням відсутності фактичних доказів того, що до входження в Українську державну корпорацію „Укрзакордоннафтогазбуд” гуртожиток належав іншій юридичній особі, момент переобладнання приміщення і веранди під кафе та магазин, корпорації не відомий, відповідно не відомо як і коли ці приміщення вводились в експлуатацію та інші факти, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні права власності корпорації на приміщення бару та магазину, розташованих в гуртожитку та визначення їх як самовільно переобладнанні площі.

Так, позивач відмічає, що згідно технічного паспорту, виготовленого Ізмаїльським МБТІ від 23.10.06 р. площа оспорюваних приміщень була переобладнана, однак із загальної кількості квадратних метрів будівлі приміщення площею 217,8 кв.м. не виділялися, відповідно до чого переобладнання у вигляді самовільного будівництва знаходиться в межах будівлі, тому площа магазину та бару повинна входити в загальну площу будівлі в цілому, у зв’язку з чим виділення відповідачем в рішенні № 1100 від 16.11.06 р. приміщення площею 217,8кв.м. як окремого приміщення від цілісної будівлі, є порушенням прав власника.

Ухвалою від 01.03.07 р. суд в порядку ч.1 ст.52 КАС України здійснив заміну первісного відповідача Ізмаїльської міської ради на належного відповідача Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради.

Відповідач, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив на позовну заяву від 14.03.07 р. вх. № 5982, де зазначає, що відповідно до п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 р. № 7/5, оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування юридичним особам: на побудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна при наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цих цілей і при наявності акта комісії про введення об’єкта в експлуатацію.

Частина приміщень гуртожитку (бар, магазин, відкрита веранда) по вул. Репіна, 14 є самовільно переобладнаною (реконструйованою), при цьому акт про прийняття в експлуатацію переобладаних приміщень у відповідності з Постановою КМУ від 22.09.04 р. № 1243 у позивача відсутній, у зв’язку з чим з посиланням на ст. 376 ЦК України відповідач вважає, що право власності на самовільне будівництво може бути визначено за рішенням суду.

С судових засіданнях згідно ст.150 КАС України оголошувалась перерва з 21.03.07 р. по 27.03.07 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 198 „Про створення Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” було створено Українську державну корпорацію „Укрзакордоннафтогазбуд”, затверджено Статут корпорації та склад спостережної ради.

Відповідно до п.1 Статуту корпорації Українська державна корпорація „Укрзакордоннафтогазбуд” є об’єднанням державних підприємств, які за єдиним технологічним процесом здійснюють будівництво та експлуатацію нафтових комплексів.

В п. 5 розділу 1 Статуту визначено, що до складу корпорації входять підприємства серед яких зазначено завод „Еталон”, м. Ізмаїл, Одеська область.

Пунктами 1, 2, 3 розділу 3 Статуту корпорації передбачено, що корпорація є юридичною особою відповідно до законодавства України. Корпорація функціонує як єдина господарська структура, має самостійний і зведений баланс, розрахункові, валютні та інші рахунки в установах банків...Корпорація набуває прав юридичної особи з дня її державної реєстрації, яка провадиться в порядку, встановленому для підприємств. Підприємства, що входять до складу корпорації, зберігають права юридичної особи і на них поширюється дія Закону України „Про підприємства в Україні”, за винятком права виходити із складу корпорації та приймати рішення про її ліквідацію.

Майно корпорації становлять закріплені за нею основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в її самостійному балансі, і яке належить на праві повного господарського відання. Джерелом формування майна корпорації є: доходи, одержані від власної господарської діяльності; майно, передане засновником; кредити банків та інших позичальників; безоплатні або благодійні внески підприємств, організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (п.п. 1, 3 розділу 5 Статуту корпорації).

Відповідно до п.1.1. положення про Ізмаїльський завод „Еталон”, затвердженого Головою Правління Державної акціонерної компанії „Укрзакордоннафтогазбуд” від 05.06.1997 р., підприємство Ізмаїльський завод „Еталон” є структурною одиницею Державної акціонерної компанії „Укрзакордоннафтогазбуд” створеної відповідно до Указу Президента України від 20.04.1995 р. № 324 „Про утворення Державної акціонерної компанії „Укрзакордоннафтогазбуд”.

Пунктами 4.1., 4.2. положення про Ізмаїльський завод „Еталон” передбачено, що майно заводу „Еталон” становлять основні фонди, оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у балансі заводу „Еталон”. Майно заводу „Еталон” є державною власністю, що входить до складу компанії і закріплюється за заводом „Еталон” на правах повного господарського відання. Завод „Еталон” володіє, користується, розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вдаючись щодо нього до будь-яких дій, що не суперечать законодавству України, статуту компанії і Положення заводу „Еталон”.

Згідно п.п. 1.1., 3.1., 4.1., 4.2. Положення Ізмаїльського заводу „Еталон”, затвердженого Головою правління Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” від 05.06.1997р. підприємство Ізмаїльський завод „Еталон” є структурною одиницею Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” –створеної відповідно до Постанови КМ України від 04.03.1997 р. № 198 „Про створення Української державної компанії „Укрзакордоннафтогазбуд”. Завод „Еталон” є структурною одиницею корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”. Майно заводу „Еталон” становить основні фонди, оборотні фонди, оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у балансі корпорації та заводу „Еталон”. Майно заводу „Еталон” є державною власністю, що входить до складу корпорації і закріплюється за корпорацією на правах повного господарського відання. Корпорація володіє, користується, розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вдаючись: щодо нього до будь-яких дій, що не суперечать законодавству України, статуту Корпорації, Завод „Еталон” користується майном згідно Доручення Корпорації у відповідності до Статуту корпорації та Положення заводу „Еталон”.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, пояснення сторін, чинне законодавство в їх сукупності суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог з врахуванням наступного.

Так, положеннями ч.ч. 1, 4, 8 п.1, ч. 1 п.3 ст. 3, п.п. 1, 2, ч.ч. 1, 2 п.3, ч.ч. 1, 2 п.4 ст. 10 Закону України „Про підприємства”, чинного до 01.01.04 р., якими регулювались правовідносини, які судом розглядаються в даному процесі, передбачено, що підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо інше не передбачено законодавством України. Підприємства можуть об’єднуватись в: корпорації –договірні об’єднання, створенні на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Об’єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Майно підприємства становлять основні форди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Джерелом формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників.

Із створенням Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” згідно Постанови КМ України № 198 від 04.03.1997 р. „Про створення Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд”, до складу якої увійшов завод „Еталон” як не юридична особа, майно, яке було закріплене за останнім на правах повного господарського відання було набуто позивачем згідно вищепроаналізованих положень п.п. 1, 2, 3 розділу 5 Статуту корпорації, п.4.2. Положення Ізмаїльського заводу „Еталон”, затвердженого Головою правління Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” від 05.06.1997р. та п.п. 1, 2, ч.ч. 1, 2 п.3, ч.ч. 1, 2 п.4 ст. 10 Закону України „Про підприємства” від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ, чинного на момент створення корпорації.

Відповідно ч.1 ст.27, ч.1 ст. 37 Закону України „Про власність” об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств і організацій (концерну, асоціації, галузевого, міжгалузевого регіонального об'єднання) є майно, добровільно передане йому підприємствами й організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Частиною 1 ст.2 Закону України „Про власність” право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Із змісту Рішення Виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів № 368 від 30.06.1981р. „Про затвердження актів держкомісії по прийманню в експлуатацію 9-ти поверхового гуртожитку по вул. Репіна, 14 і 5-ти поверхового 65-ти квартирного житлового будинку по вул. Горького” , відповідно до якого був затверджений акт приймання в експлуатацію державною прийомною комісією закінченої будівництвом (реконструкцією) будівлі (споруди) житлово-цивільного призначення від 30.06.1981 р., наявний в матеріалах справи, вбачається, що гуртожиток, розташований за адресою Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Репіна, 14 входив до складу майна заводу „Еталон”.

Оскільки, майно заводу „Еталон” із створенням корпорації перейшло до останньої, то гуртожиток, розташований за адресою Одеська область, м Ізмаїл, вул.Репіна, 14, належить Українській державній корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на праві повного господарського відання, до якого відповідно до ч.1 ст.37 Закону України „Про власність” застосовуються правила про право власності. Даний факт підтверджують наявні в матеріалах справи докази щодо користування, володіння та розпорядження позивачем об’єктом, а саме розрахунок земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку від 31.01.06 р., податковий розрахунок земельного податку від 31.01.06 р., відомість про наявність документів на землю від 31.01.06 р., баланс корпорації, технічний паспорт на громадську будівлю від 23.10.06 р., виданий Ізмаїльським Бюро технічної інвентаризації.

Із даних, наведених в технічному паспорті на громадський будинок від 23.10.06 р., виданому Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації вбачається, що загальна площа гуртожитку, розташованого за адресою Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Репіна, 14 складає 6728, 9 кв.м., при цьому відмічено, що до загальної площі приміщень не включено приміщення бару, площею 104,2 кв.м. та приміщення магазину, площею 113,6 кв.м.

Звідси, Виконком Ізмаїльської міської ради прийняв рішення від 16.11.06 р. № 1100 „Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Репіна, 14”, де зазначив: оформити право власності за державою в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ.”А” –гуртожиток, загальною площею 6511,8 кв.м.; Комунальному підприємству „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності за державою в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташованого по вул. Репіна, 14: літ. „А” - гуртожиток, загальною площею 6511,8 кв.м.; зобов’язати Українську державну корпорацію „Укрзакордоннафтогазбуд” оформити в установленому законом порядку самовільно перебудоване під магазин та бар приміщення площею 104, 2 кв.м. та самовільно перебудовану відкриту веранду площею 113,6кв.м., без врахування вищевстановлених судом обставин.

В свою чергу, позивач вказує на те, що ним було набуто право власності на гуртожиток в 1997 р., до складу якого входили приміщення бару та магазину площею всього 217,8 кв.м., самовільну перебудову яких він не здійснював, а здійснював тільки ремонт кафе, про що свідчить робочий проект ремонту приміщень кафе-бару в гуртожитку від 1999 р., у зв’язку з чим відмову відповідача в оформленні за корпорацією права власності на приміщення бару та магазину площею всього 217,8 кв.м., вважає порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою за їх захистом в порядку визначеному ст.ст. 15, 16 ЦК України. Дану позицію позивач обґрунтовує ще й з огляду на те, що на цей час гуртожиток знаходиться в непридатному для проживання стані та потребує капітально-відновлювального ремонту згідно листів Ізмаїльського районного управління МЧС України в Одеській області від 19.12.06 р. № 1228, Ізмаїльської санітарно-епідеміологічної станції від 19.12.06 р. № 2-1-/1109, проведення яких не можливо відповідно до листів Управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради від 02.03.07 р. № 106, Виконкому Ізмаїльської міської ради від 07.03.07 р. № 16/01-13-920 без оформлення права власності на гуртожиток на всю його площу.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій, бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб(ст. 16 ЦК України від 16.01.03 р.).

Так, із поданих сторонами до матеріалів справи документів суд не взмозі зробити висновок щодо факту самочинного будівництва приміщень магазину, бару, площею 217,8 кв.м. Українською державною корпорацією „Укрзакордоннафтогазбуд” та взагалі будь-якою особою, за наявності в справі документів, що підтверджують користування корпорацією земельною ділянкою, прийняття у визначеному законодавством порядку в експлуатацію закінченого будівництвом гуртожитку, та за відсутності доказів, які би підтверджували самочинне будівництво цього об’єкту в контексті положень п.1 ст.375 ЦК України, що набрав чинності 01.01.04 р. і підлягає застосуванню до даних правовідносин з врахуванням приписів ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме доказів щодо будівництва оспорюваних приміщень на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Фактів існування самочинного будівництва бару, магазину, відповідач суду не надав та не довів, що дає суду підстави вважати його позицію, викладену в оспорюваному рішенні № 1100 від 16.11.06 р., стосовно самочинної перебудови позивача під магазин і бар приміщення площею 104,2 кв.м. і самочинної перебудови відкритої веранди площею 113,6кв.м., не доведеною належними та допустимими доказами.

Пунктом 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що є Додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції N 7/5 від 07.02.2002р., визначено, що реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться на підставі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, виданого органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до пп.10 п.б) ч.1 ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування” №280/97-ВР від 21.05.1997 р. до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

За таких обставин, так як відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення, як то визначено п.2 ст.71 КАС України, суд, вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо скасування п.3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1100 від 16.11.06 р. „Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Репіна, 14”, яким зобов’язано Українську державну корпорацію „Укрзакордоннафтогазбуд” оформити в установленому законом порядку самовільно переобладнані під магазин і бар приміщення площею 104,2 кв.м. і самовільно переобладнану відкриту веранду площею 113,6 кв.м., правомірними, у зв’язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

З підстав встановлення судом недоведеності відповідачем визначених в п.3 рішення фактів самовільного будівництва приміщення площею 217,8 кв.м. та з врахуванням законодавства, яким встановлено набуття корпорацією у власність майна, суд, вважає обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимог щодо зобов’язання Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради внести зміни в п.1 рішення № 1100 від 16.11.06 р., виклавши його в наступній редакції: „Оформити право власності на державне майно в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ.”А” –гуртожиток, загальною площею 6728,9 кв.м.”, зобов’язання Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради внести зміни в п.2 рішення № 1100 від 16.11.06 р. виклавши його в наступній редакції: „Комунальному підприємству „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності за державою в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ. „А” –гуртожиток, загальною площею 6728,9 кв.м.” обгрунтованими, у зв’язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

Пунктом 1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування... Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (п.п.1, 2 ст.70 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (п.1 ст.71 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (п.2 ст.71 КАС України).

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє в повній мірі заявлені позивачем позовні вимоги, у зв’язку з чим скасовує п.3 рішення №110 від 16.11.06 р. та вносить зміни в п.п.1, 2 рішення №110 від 16.11.06 р.

Згідно ст. 94 КАС України витрати пов’язані зі сплатою державного мита в сумі 10,20грн. підлягають оплаті позивачу з Державного бюджету України.

Витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процессу в сумі 118грн. згідно КАС України не відносяться до складу судових витрат, тому поверненню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Скасувати п.3 рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1100 від 16.11.06 р. „Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна по вул. Репіна, 14”.

3. Зобов’язати Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради внести зміни в п.1 рішення № 1100 від 16.11.06 р., виклавши його в наступній редакції: „Оформити право власності на державне майно в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ.”А” –гуртожиток, загальною площею 6728,9 кв.м.”.

4. Зобов’язати Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради внести зміни в п.2 рішення № 1100 від 16.11.06 р. виклавши його в наступній редакції: „Комунальному підприємству „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності за державою в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Репіна, 14: літ. „А” –гуртожиток, загальною площею 6728,9 кв.м.”.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Української державної корпорації „Укрзакордоннфатогазбуд” ( 03049, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,51-Г, код ЄДРПОУ 21656791) 10 (десять) грн. 20 коп. державного мита.

6. Видати Українській державній корпорації „Укрзакордоннфатогазбуд” (03049, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,51-Г, код ЄДРПОУ 21656791) довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Малярчук І.А.