Ухвала суду № 53168485, 03.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Максимчук З.М., Шеремет А.М.,

секретаря судового засідання: Коробчук А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 20 січня 2006 року Квасилівською селищною радою Рівненською району Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 2006 року січня місяця 20 числа зроблено запис за № 02.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 800 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 09 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 в прибуток держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність в частині визначення судом розміру стягнутих з нього на користь позивачки аліментів в сумі 800 грн.

Зазначає, що при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не враховано вимоги ст. 182 СК України, а саме - його матеріальне становище, __________________

Провадження № 22ц-787/2093/2015 Головуючий у суді 1 інстанції: Кушнір Н.В.

Доповідач : Демянчук С.В.

відсутність постійного місця роботи.

Просить оскаржуване рішення змінити в частині розміру стягнення аліментів, встановивши розмір аліментів в сумі - 500 грн. щомісячно

починаючи з дня подачі заяви і до дня досягнення сином повноліття, а в іншій частині рішення - залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Троцька Л.Д., заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що дає правові підстави для розгляду справи в їх відсутності.

В частині задоволених позовних вимог про розірвання шлюбу рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст.ст. 182, 184 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи позов, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що відповідач, будучи батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, свого обов'язку по утриманню в добровільному порядку не виконує, а тому з урахуванням стану здоров'я, матеріального становища й потреб дитини і стану здоров'я та матеріального становища ОСОБА_1 та того, що останній ніде не працює, не має постійного джерела доходу, однак є фізично здоровим та працездатним та має змогу утримувати дитину, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 800 грн. щомісячно і продовжуючи до досягнення дитиною повноліття.

Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви та доводи з якими погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2006 року, в якому відповідач ОСОБА_1 вказаний батьком дитини. (а.с. 5).

Дитина проживає з матір'ю та перебувають на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, має нерегулярний, мінливий дохід. В суді першої інстанції пояснив що має автомобіль.

Обставин, які б унеможливлювали проводити стягнення аліментів в визначеному розмірі судом не встановлено, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо визначення розміру аліментів в порядку ст. 184 СК України .

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч. 1 ст. 57, ч. 2 ст. 59, ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені апелянтом доводи не можна вважати беззаперечними підставами для визначенгня розміру аліментів меншим, ніж визначених судом, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та, визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини позивачки та відповідача, обґрунтовано посилався на положення ст.ст. 180, 184 СК України, які покладають обов'язок батьків щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття, а при наявності нерегулярного мінливого доходу платника аліментів, цей розмір визначається у твердій грошовій сумі.

Так, доводи апеляційної скарги не спростували висновок суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів, який врахував матеріальний стан відповідача, можливість сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки зазначені доводи носять характер припущення та не підтвердженні достатніми та належними доказами.

Не грунтуються на доказах і доводи представника апелянта про те, що судом не враховано обставини, що ОСОБА_1 хворів. На пропозицію колегії суддів доказів в підтвердження цих доводів не надано.

Колегія суддів вважає, що сума аліментів у розмірі по 800 грн. на дитину визначена, виходячи з засад виваженості, законності та справедливості по відношенні як платника аліментів, так і дитини, тому не є завищеною в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку неповнолітнього, його потреб.

Визначений розмір аліментів в сумі 800 грн. зможе забезпечити лише мінімальний розмір для життя, здоров'я, розвитку здібностей дитини.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : З.М. Максимчук

А.М.Шеремет