Ухвала суду № 53166863, 03.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/1383/15-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г. О.Провадження № 22-ц/780/5244/15 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 03.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Олійника В.І., Іванової І.В.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 28 листопада 2012року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі ПАТ«Сведбанк») і Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними із боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ«Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, отже, ТОВ«Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора (стягувача) за договором від 10 червня 2008року, позичальником згідно з яким є відповідач ОСОБА_2

10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі ВАТ «Сведбанк») і ОСОБА_2 укладено кредитний договір з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 45 000 дол. США, а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування коштами в строк, передбачений умовами договору.

Своїх зобов'язань відповідач не виконує, станом на 10 квітня 2013 року прострочена заборгованість за кредитом становить 47 326,43 дол. США, за відсотками 6 830,31 дол. США, пенею 1 414,20 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» і відповідачем укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, вартістю 240154 грн 77 коп., що в еквіваленті становить 30 300 дол. США.

У зв'язку з тим що позичальником порушені умови кредитного договору, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2008 року № 2633/0608/45-002 станом на 10 квітня 2013 року в розмірі 444 178 грн 52 коп., а саме: за кредитом 378 280 грн 15 коп., за відсотками 54 594 грн 67 коп., за пенею 11 303 грн 70 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3 441 грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ«Кредитні ініціативи» про визнання кредитора таким, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за кредитним договором, який обґрунтував тим, що 28 березня та 24 травня 2013 року він звертався письмово до ТОВ«Кредитні ініціативи» та зазначав, що надіслані йому листи щодо заміни кредитора у зобов'язанні не містять жодних доказів переходу прав за кредитним договором від ВАТ «Сведбанк» до позивача, а тому згідно з приписами ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Також відповідач просив відкрити рахунки для погашення ним заборгованості за кредитним договором у доларах США. Оскільки доказів переуступки права вимоги йому так і не було надано, отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» не вчинило необхідних дій для того, щоб позичальник мав можливість погашати заборгованість за кредитним договором, а тому позивач вважається кредитором, що прострочив прийняття виконання зобов'язання за кредитним договором в період з 28 листопада 2012 року по даний час.

Справа слухалась неодноразово.

Останнім рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за кредитним договором від 10.06.2008 року № 2633/0608/45-002 звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 10.06.2008 року у вигляді квартири АДРЕСА_1, загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., яка зареєстрована за ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів на підставі Закону України «Про виконавче провадження», на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки нерухомого майна та стягнуто судові витрати.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року.

У своїй апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необґрунтованість рішення та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 444 178,52грн, а тому відповідно до ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку" та умов кредитного договору, банк має право погасити заборгованість у першу чергу за рахунок забезпечення, а саме звернути стягнення на майно, яке передане в іпотеку ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з ст. ст. 575, 589 ЦК України - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого застовою, застоводержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна норма ст.1 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в силу іпотеки іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2633/0608/45-002 на купівлю житлової нерухомості, згідно з яким позичальнику наданий кредит на суму 45000 доларів США, на строк до 10.06.2038 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,90% річних, кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 36,3кв.м.(п.1.4).

На позичальника за кредитним договором було покладено зобов'язання: п.3.1.1.- починаючи з 10.07.2008року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, шляхом здійснення фіксованих платежів - 459,41доларів США - 10числа кожного місяця; п.5.2 - належним чином виконувати зобов'язання за цим договором, в тому числі передати об'єкт нерухомості в іпотеку банку; п.5.7 - на момент передачі об'єкту в іпотеку банку, застрахувати на користь банку об'єкт іпотеки на суму, не меншу, ніж сума оцінки предмету іпотеки за іпотечним договором, та забезпечити наявність та дійсність договорів страхування протягом усього часу дії цього договору. Надавати банку оригінали платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування (календарний рік), а також оригінал страхового договору.

29.04.2010року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 10.06.2008 року № 2633/0608/45-002, яким передбачено, що сторони домовилися про розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника і складає 47868,34доларів США, також погодили розмір простроченої заборгованості за кредитом на дату укладення договору -266,55доларів США, розмір простроченої заборгованості за процентами - 3101,88доларів США, розмір строкової заборгованості за процентами -279,51 доларів США.

Також, договором від 29.04.2010року у п. 4, сторони погодили, що проценти за користування кредитом позичальник сплачує в розмірі 11,90% річних за період від дати укладення кредитного договору (10.06.2008 року) по 29.04.2010 року включно; 7-% річних за період з 30.04.2010 року по 09.03.2011 року; 10% річних з 10.03.2011року по 09.03.2012 рік; 12,97% річних з 10.03.2012 року по 10.06.2038 рік.

Також, п.5 договору від 29.04.2010року сторони домовилися змінити розмір ануїтетного платежу, встановивши його з 10.06.2010року у розмірі - 325,01доларів США, з 10.04.2011року - 423,03 доларів США, з 10.04.2012року - 526,29доларів США, та передбачили можливість зміни розміру ануїтетного платежу у зв'язку зі зміною процентної ставки.

Відповідно до договору іпотеки від 10.06.2008 року № 2633/0608/45-002-Z-1 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 в порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., належна ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 10.06.2008 року, зареєстрована в реєстрі №1-3007, заставною вартістю - 242781грн., що еквівалентно 50058 доларів США.

Відповідно до п.11 договору іпотеки до прав іпотеко держателя віднесено звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотеко держателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання ( як основного боргу, так і процентів за ним).

Також, 29.04.2010року сторони іпотечного договору внесли зміни та доповнення №1 до договору іпотеки від 10.06. 2008року № 2633/0608/45-002-Z-1 та внесли зміни щодо вартості предмета іпотеки, яка на дату укладення цього договору становить 240154,77грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБ України - 30300 доларів США.

За договором факторингу №15 від 28.11.2012року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами з боржниками, вказаними у реєстрі заборгованостей боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу.

За договором факторингу від 28.11.2012року укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитним договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, права на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі стосовно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів зі сплати обов'язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.

За договором від 28.11.2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про передачу прав за іпотечним договором, в якому передбачено, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку №1 до цього договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 цього Кодексу - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосуються положення п.1 цієї глави.

Таким чином, оскільки сторонами за кредитним договором та договором про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 10.06.2008 року № 2633/0608/45-002 станом на 29.04.2010року визначено розмір строкової заборгованості за кредитом - 47868,34 доларів США, розмір простроченої заборгованості за кредитом - 266,55 доларів США, розмір простроченої заборгованості за процентами 3101,88доларів США, розмір строкової заборгованості за процентами 279,51доларів США, а тому сума заборгованості станом на 10.04.2013 року, яка була визначена з урахуванням погодженої заборгованості станом на 29.04.2010 року та становить 55570,94доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 10.04.2013року становить 444178,52грн., в тому числі за кредитом 47326,43 доларів США, що становить за курсом НБУ - 378280,15грн., за відсотками -6830,31 доларів США, що за курсом НБУ - 54594,67грн., за пенею - 1414,20 доларів США, що за курсом НБУ становить 11303,70грн. ( а.с. 122.том 2).

В апеляційні скарзі відповідач зазначає, що він не погоджується з розрахунком заборгованості, вважає його не доведеним та необґрунтованим, позивач детального розрахунку заборгованості не надав, а з наданого розрахунку неможливо встановити як саме розраховувалась сума несплачених відсотків, пені та інших штрафних санкцій.

Дані доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки докази надані відповідачем про сплату платежів за кредитним договором ( а.с.84-114 том 1) відповідають сумам зазначеним у розрахунку заборгованості з 29.04.2010 року і по 10.04.2013 рік, а суми що були сплачені до 29.04.2010 року погоджені у договорі про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору. Відповідачем не було надано жодного доказу щодо не зарахування сплачених сум на повернення кредитних коштів.

Крім цього, судом першої інстанції враховано і те, що відповідач ОСОБА_2 проводив оплату грошових коштів за кредитним договором на рахунок ТОВ «Кредитні ініціативи», що підтверджується розрахунком заборгованості з якого вбачається, що 312,77 доларів США було сплачено14.12.2012року, 312,77 доларів США сплачено 09.01.2013року, 312,77 доларів США сплачено - 08.02.2013року, 312,77 доларів США сплачено - 07.03.2013року( а.с. 24 том.1).

Представник позивача, на підтвердження правомірності застосування процентної ставки 11% річних за період з 11.03.2011 року по 15.03.2011 року та у період з 11.08.2011 року по 09.03.2012 року, а також застосування процентної ставки 13,97% річних у період з 10.03.2012 року по 10.04.2013 рік пояснив, що підвищена ставка процентів на - 1% була застосована виключно у період, коли об'єкт іпотеки не був застрахований у відповідності до п.5.6; п. 5.7 кредитного договору від 10.06.2008 року. У цей період сплата коштів за кредитним договором проводилася на користь ПАТ «Сведбанк» ( до 28.11.2012 року), а також на порушення умов п. 5.7 кредитного договору позичальником не було надано банку оригінали платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) та оригінали страхового договору (полісу) на наступні періоди, в тому числі страхового полісу від 02.06.2010року з ПрАТ «Страхова група ТАС» та договору добровільного страхування заставленого майна від 01.06.2012 року з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

За наведених обставин, та за відсутності належних доказів направлення іпотекодержателю як оригіналів договорів страхування, так і оригіналів платіжних документів щодо сплати страхових платежів, а також відсутності доказів про звернення відповідача до позивача з оригіналами договорів страхування заставленого майна, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що позивачем не правомірно застосовано процентну ставку за користування кредитними коштами, підвищену на 1 %.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є неналежним позивачем та на відсутність права у ТОВ «Кредитні ініціативи» по наданню послуг з факторингу, як фінансової послуги за відсутності у нього ліцензії.

Суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з вимог ст. 512 ЦК України - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок - передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступленням права вимоги). Згідно з ст. 513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 цього Кодексу - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено обов'язкове ліцензування операцій надання лише таких фінансових послуг: страхова діяльність; діяльність з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що діяльність ТОВ «Кредитні ініціативи» як фінансової установи, яка здійснюють факторингові операції, не підлягає ліцензуванню, оскільки факторинг не входить до переліку ліцензованих видів діяльності, наведений у ст. 34 Закону про фінпослуги. Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім цього, судом першої інстанції враховано те, що неповнолітня дитина відповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у спірній квартирі АДРЕСА_1 у 2009 році, згідно з довідкою КП Білоцерківської міської ради ЖЕК-1 , (приєднана до матеріалів справи на а.с. 116 том.1).

Відповідно до роз'ярень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» п .44 - згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

А тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що звернення стягнення на заставлене майно, не може вважатися порушенням прав неповнолітньої дитини по користуванню житловим приміщенням.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи, прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що до правовідносин, що розглядаються судом підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», але так як дія цього Закону має тимчасовий характер та направлена на зупинення здійснення примусової реалізації майна іпотекодавців в рахунок погашення їх заборгованості за валютними кредитами на період до набрання чинності відповідним законом, який врегульовує вказані питання, а також виходячи з того, що цей Закон не скасовує існуючих правовідносин іпотеки, в тому числі тих, що визначають правові підстави для звернення в судовому порядку стягнення на предмет іпотеки, а тому чинність вказаного Закону на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення, а тому виконання судового рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки має бути відстрочене до закінчення дії вказаного Закону, відповідно до ст. 217 ЦПК України.

Таким чином доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: