Рішення № 53166816, 04.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/517/15-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/5753/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 4 04.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Верланова С.М., Приходька К.П.

при секретарі Петленко І.О.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання зареєструвати об'єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням суду їй в порядку поділу спільного майна подружжя виділено у власність магазин АДРЕСА_1.

05 березня 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно позивачу відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказаний магазин.

25 листопада 2014 року позивачу стало відомо, що 14 липня 2014 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на вказаний вище об'єкт нерухомості.

Позивач вважала, що реєстраційною службою не перевірені дані, подані в заяві ОСОБА_4 на реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна. З врахуванням наведеного позивач просила суд скасувати свідоцтво про право власності, індексний номер 24210:38 від 14 липня 2014 року видане реєстраційною службою Бородянського районного управління юстиції ОСОБА_4 та зобов'язати реєстраційну службу Бородянського районного управління юстиції зареєструвати за нею об'єкт нерухомого майна - магазин АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 10 липня 2015 року залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_4

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року позов задоволено.

Скасоване свідоцтво про право власності (індексний номер 24210:38) від 14 липня 2014 року на мінімаркет АДРЕСА_1, видане реєстраційною службою Бородянського районного управління юстиції на ім'я ОСОБА_4

Зобов'язано реєстраційну службу Бородянського районного управління юстиції зареєструвати об'єкт нерухомого майна, а саме магазин АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду в доводах якої посилається на те, що його батько ОСОБА_4 збудував новий об'єкт мінімаркет АДРЕСА_1 в 2013-14 роках і зареєстрував його, отримавши свідоцтво про право власності на новозбудоване майно площею 142,4 кв.м. Позивачу ж за рішенням суду виділялось у власність Торгівельний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 190 кв.м., тобто взагалі інше майно. Суд першої інстанції ці обставини не встановив, а отже безпідставно скасував свідоцтво про право власності.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2013 року ОСОБА_3 виділено у власність магазин АДРЕСА_1 ( а.с.5-11).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно позивачці відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на магазин по АДРЕСА_1, оскільки нею не в повному обсязі подані документи для проведення державної реєстрації прав, що підтверджується копією рішення державного реєстратора від 05 березня 2014 року (а.с.26).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 24210:38 від 14 липня 2014 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с.25).

З технічних паспортів (а.с.17-24, 96-111) та з оглянутої в судовому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, зокрема будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с. 36-57) суд першої інстанції встановив, що оскаржуване свідоцтво про право власності видане ОСОБА_4 на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 відповідно до рішення суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване свідоцтво про право власності на мінімаркет «ІНФОРМАЦІЯ_1», на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, порушує права позивача як власника магазина АДРЕСА_1, то його необхідно скасувати та зобов'язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно, відповідно до рішення суду.

Проте із такими висновками суду не можна погодитись виходячи з такого.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справи адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Згідно із п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

З 01 січня 2013 року в Україні запроваджено систему державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і, частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав - Укрдержреєстр, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав, а безпосереднє здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно покладено на районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (підпункт 4.33 пункту 3 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за № 760/19498.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ОСОБА_3 до реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції Київської області про зобов'язання у передбаченому порядку зареєструвати право власності позивача на нерухоме майно є перевіркою адміністративно-розпорядчих дій державного реєстратора, і стосується захисту прав у контексті публічно-правових відносин, та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню та закриття з підстав передбачених ст. 205 п 1.ч.1 п.1 та ст. 310 ч.1 ЦПК України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином діючим законодавством передбачено, що особа має право на судовий захист свого не визнаного права від особи, яка це право оспорює чи не визнає.

Пред'являючи позов, позивач наголошувала на тому, що вона є власником нерухомого майна на підставі рішення суду, а відповідач безпідставно відмовив у реєстрації її права власності на це майно. Позивач обрала спосіб захисту свого порушеного права як зобов'язання відповідача вчинити певні дії і скасування правовстановлюючого документа на нерухоме майно, яким посвідчувалось право власності на це майно ОСОБА_4 Однак ОСОБА_4, а пізніше його правонаступників, позивач не залучила до участі у справі в якості відповідача, хоча позивач оспорювала правовстановлюючі документи ОСОБА_4 на нерухоме майно, тобто оспорювала його право власності. Суд на це уваги не звернув, не роз'яснив позивачу її право на залучення правонаступників ОСОБА_4 в якості відповідачів, внаслідок чого розглянув справу з порушенням Цивільного процесуального кодексу і, відповідно, прав ОСОБА_2 ОСОБА_2 просив суд залучити його до участі у справі в якості відповідача, але ухвалою суду йому було безпідставно відмовлено в задоволенні цього клопотання.

З врахуванням наведеного, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, а саме те, що апеляційний суд не може змінювати процесуальний статус учасників судового розгляду судова колегія вважає, що рішення суду в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки вона пред'явлена до неналежного відповідача.

Керуючись ст.ст. 301, 302, 307, 309, 310 ч.1 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 серпня 2015 року в даній справі в частині зобов'язання реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції зареєструвати об'єкт нерухомого майна магазин АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 скасувати і в цій частині закрити провадження у справі.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до реєстраційної служби Бородянського районного управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право власності на мінімаркет АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: