Рішення № 53165995, 05.11.2015, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1751/15-ц

Провадження № 2/368/644/15

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"05" листопада 2015 р. м. Кагарлик

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

З участю учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Русава К» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку та моральної шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

21.09.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Русава К» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку та моральної шкоди, в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- стягнути з ТОВ «Русава К» на користь ОСОБА_1 невиплачені заробітну плату в сумі, що складає 20158 грн. 59 коп., а також середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку;

- стягнути з ТОВ «Русава К» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для слухання справи на підставі ч. 3 ст. 11 1 ЦПК України був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

28.09.2015 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст..ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив, просив не стягувати з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, в решті позов підтримав в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, про що маються відповідні відмітки в матеріалах справи.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, який позов уточнив, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення уточненого позову шляхом винесення заочного рішення, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 8 ЦПК «Заочний розгляд справи».

Так, в ст.. 224 ЦПК України зазначено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як встановлено судом, позивач в судовому засіданні не заперечував проти винесення заочного рішення, відповідач був належним чином повідомлений судом про день, час та місце слухання справи.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 2 ст. 225 ЦПК України розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановлених цією главою.

Згідно ст.. 226 ЦПК України за формою та змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст. ст. 213, 215 ЦПК України і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2010 року по 29.07.2015 року працював на посаді старшого майстра в групі експлуатації елеватора у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Русава-К», що підтверджується записами у трудовій книжці, наказом № 38\10 К від 01.07.2010 року про прийняття працівників за переведенням в ВСП «Агропереробка», наказом 113\15к від 29.07.2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_1.

Отже 29 липня 2015 року на підставі наказу № 113/15 к від 29.07.2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з ТОВ «Русава - К» за згодою сторін (ст.. 36 п. 1 КЗпП).

Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися трудові правовідносини щодо оплати праці, які передбачені ст. ст. 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Зокрема, в ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі підприємство здійснює після виконання зобовязань щодо оплати праці.

В ч. 5 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ч. 2 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частина 1 ст. 47 КЗпП України встановлює, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З матеріалів справи вбачається, що в день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку, як того вимагають положення ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі, що підтверджується довідкою, виданою 10 вересня 2015 року ТОВ «Русава - К», згідно якої заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом 10 вересня 2015 року становить 20158 грн. 59 коп., і складається із заборгованості за наступні періоди: квітень 2015 року 3211,91 грн., травень 2015 року 3392,40 грн., червень 2015 року 1218 грн., липень 2015 року 12336,28 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, то від даної позовної вимоги позивач відмовився, тому суд з дотриманням вимог, передбачених ст.. 11 ЦПК України не розглядає дану позовну вимогу, так як не може вийти за межі позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди завданої позивачу затримкою розрахунку при звільненні суд виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Частина 3 ст. 23 ЦК України встановлює, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» серед іншого зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд при визначенні розміру моральної шкоди враховує, що своїми діями відповідач по справі, ігноруючи вимогу позивача про здійснення з ним повного розрахунку за виконану ним роботу, який мав на це повне законне право, спричинив позивачу моральні страждання, що виразилися в душевних хвилюваннях та стражданнях, втраті життєвих звязків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з огляду на прецедентну практику Європейського Суду з прав людини щодо здійснення оцінки розміру відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, а тому, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, в розмірі 1000 гривень, оскільки, як при зверненні до суду, так і в ході розгляду справи, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження того розміру моральної шкоди, яку він просить стягнути з відповідача на його користь, а в іншій частині вимог щодо моральної шкоди суд позивачу відмовляє.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що з метою встановлення обгрунтованого розміру заподіяної шкоди слід було провести судово психологічну експертизу, що позивачем зроблено не було, тому суд визначив розмір заподіяної моральної шкоди на свій розсуд з урахуванням норм діючого права України та прецедентного права.

Згідно Закону України «Про судовий збір» (станом на 01.09.2015 р.) відповідно до п. 1 ст. 4 судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата визначена з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана, фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати. Окрім того, що за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору, задоволено частково, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 730,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,-

В И Р І Ш И В :

Уточнений позов ОСОБА_1 до ТОВ «Русава К» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Русава К», Україна, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 92, Код ЄДРПОУ 33451012, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СН 388766, виданий 07 лютого 1997 року Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 20158 (двадцять тисяч сто п»ятдесят вісім) грн.. 59 коп.

Стягнути з ТОВ «Русава К», Україна, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 92, Код ЄДРПОУ 33451012, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії СН 388766, виданий 07 лютого 1997 року Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Русава К», Україна, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 92, Код ЄДРПОУ 33451012, на користь держави, р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, Єдрпоу 37341907, банк ГУ ДКСУ у Київській області, судовий збір в розмірі 730 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

ССуддя:ОСОБА_2