Ухвала суду № 53165522, 03.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/665/12-к Головуючий у 1-й інст. Аксьонов А.С.

Категорія ст.115 ч.2 КК Доповідач Крижанівський В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Крижанівського В.В.,

суддів: Городиського С.С., Шевченко В.Ю.,

з участю прокурора: Сагадіна В.В.,

засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілої: ОСОБА_5,

представника

потерпілих: ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурора, який приймав участь у справі в суді першої інстанції Сагадіна В.В., засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1, та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 25 червня 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого,

виправдано в скоєнні злочинів передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15, п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 України за фактом розбійного нападу на ОСОБА_5 та закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_5 в АДРЕСА_9 за недоведеністю вини.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15, п. 1, 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, п.п. 1, 2, 6 ч.2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання:

-за ч. 3 ст. 187 КК України - десять років позбавлення волі з

конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-за ч. 5 ст. 185 КК України - вісім років позбавлення волі з

конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-за ч. 1 ст. 263 КК України - три роки позбавлення волі;

-за ч. 4 ст. 187 КК України - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п. 1, 2, 6, ч. 2 ст. 115 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Житомира, розлученого, непрацюючого, інваліда 2-ї групи, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого,

виправдано в скоєнні злочинів передбачених п.п. 1,2,6,12 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за недоведеністю вини.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Міру запобіжного заходу відносно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 10 липня 2012 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 19 липня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 1227 грн. 04 коп. і ОСОБА_1 69558 грн. 04 коп. судових витрат за проведення судових експертиз на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних збитків завданих злочином в сумі 14712,40 гри. та цивільні позови ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відшкодування матеріальних та моральних збитків завданих злочином в сумі 220639 грн. - залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування матеріальних збитків задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 1976 грн.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради 2219 грн. 49 коп. В частині стягнення вказаної суми з ОСОБА_2 - відмовлено.

Цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків завданих злочином задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 18429 грн. 37 коп. та 4200 грн. відповідно на відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в солідарному порядку, на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 500000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази по справі, після вступу вироку в законну силу, зазначенні в т. 27 а.с. 8-52, які зберігаються в камері схову СУ УМВС України в Житомирській області постановлено знищити, за виключенням відео реєстратора зовнішнього спостереження, який повернуто власнику; металевий бак - передано за належністю ОСОБА_13, у якого на зберіганні він перебуває, копію паспорта на мобільний телефон марки Нокіа 3210 постановлено зберігати при справі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, поєднаного з проникненням в житло, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, близько 18 години 20 грудня 2001року приїхали на маршрутному автобусі в АДРЕСА_4, звідки направились до домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_4. З метою приховати свою зовнішність, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа, підійшовши до вказаного домоволодіння, намотали на обличчя шарфи, після чого через хвіртку зайшли на подвір'я, вказаного домоволодіння та незаконно проникнули до приміщення літньої кухні, де в цей час знаходилась ОСОБА_14 Підійшовши до ОСОБА_14, ОСОБА_1, діючи узгоджено, із невстановленою досудовим слідством особою, заздалегідь підготовленою ними дубинкою умисно нанесли по декілька ударів, кожен ОСОБА_14 в область голови. Не припиняючи своїх злочинних дій, ОСОБА_1 із невстановленою досудовим слідством особою, накинули потерпілій на шию заздалегідь підготовлену ними мотузку та почали здавлювати їй шию, внаслідок чого ОСОБА_14 втратила свідомість.

Після цього ОСОБА_1 вирішив обшукати приміщення житлового будинку, а невстановлена досудовим слідством особа залишилась в приміщенні літньої кухні, щоб наглянути за потерпілою.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння майном ОСОБА_14, ОСОБА_1 з метою знайти грошові кошти, незаконно проник в житловий будинок, де за попередньою змовою із невстановленою слідством особою відкрито заволодів 1440 грн. Заволодівши коштами ОСОБА_14, ОСОБА_1 із невстановленою досудовим слідством особою покинули місце вчинення злочину, а майном потерпілої розпорядились на власний розсуд.

В ході розбійного нападу ОСОБА_1 із невстановленою досудовим слідством особою умисно заподіяли потерпілій ОСОБА_14 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді переломів основної фаланги 5 пальця і 5-ї п'ясної кістки лівої руки, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді п'яти ран на голові, крововиливу на обличчі, струс головного мозку.

В період часу, близько 24 години з 01 травня 2002 року до 05 травня 2002 року, ОСОБА_1, повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_5, яка належала ОСОБА_10 та за допомогою заздалегідь приготовленого ним автомобільного домкрату, шляхом відгинання металевих захисних грат, із послідуючим відкриттям віконної рами, незаконно проник в середину помешкання, звідки таємно викрав майно в особливо великих розмірах:

- саморобний сейф для зберігання мисливської рушниці вартістю 600 грн.;

- мисливську рушницю марки «Mossberg», моделі «500А» НОМЕР_1, виробництва США вартістю 3500 гри.;

- відеокамеру «Panasonic» вартістю 4000 гри.;

- золоті сережки вагою 6г. вартістю 250 гри.;

- золотий ланцюжок вагою 2г. вартістю 200 гри.;

- золотий ланцюжок вагою 3г. вартістю 400 гри.;

- золотий ланцюжок вагою 30г. вартістю 2000 грн.;

- золоту печатку з камінцем «Онікс» вагою 6 г. вартістю 400 грн.;

- золотий ланцюжок з кулоном «Хрестик» загальною вагою 8г. вартістю 500 грн.;

- золоту каблучку вагою 4г. вартістю 250 грн.;

- золоту каблучку вагою 4г. вартістю 250 грн.;

- золоту обручку вагою 3г. вартістю 200 грн.;

- золоту обручку вагою 3г. вартістю 200 грн.;

- 4 срібні ланцюжка вагою по 2г. кожен на загальну суму 120 грн.;

- кулон срібний «Пантера» вагою 5г. вартістю 40 грн.;

- кулон срібний «Хрестик» з каменем білого кольору, вагою 3г. вартістю 30 грн.;

- кулон срібний «Хрестик» вагою 3 г. вартістю 30 грн.;

- кулон срібний «Хрестик» вагою 5г. вартістю 40 грн.;

- кулон срібний із зображенням собору Паризької Богоматері, вагою 6г. вартістю 30 грн.;

- сережки із срібла вагою 8г. вартістю 60 грн.;

- 5 сережок зі срібла вагою по 6г. кожна, вартістю 60 грн., на загальну суму 300 грн.;

- 5 каблучок зі срібла вагою по 3г. кожна, вартістю по 50 грн., на загальну суму 250 грн.;

- 200 доларів США по курсу станом на 05 травня 2002 року 100 доларів США - 532 грн. 70 коп.. на загальну суму 1062 грн. 40 коп., а всього викрав майна на загальну суму 14712 грн. 40 коп. Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_1 зник з місця події, після чого розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.

В період з 10 по 12 травня 2002 року ОСОБА_1, за місцем свого проживання, АДРЕСА_1, за допомогою ножівки по металу, саморобним способом, вніс конструктивні зміни у рушницю марки «Mossberg», моделі «500А» НОМЕР_1, викраденої ним з квартири АДРЕСА_5, шляхом укорочення ствола, внаслідок чого зазначена рушниця втратила балістичні характеристики, необхідні для мисливської зброї і набула властивостей бойової вогнепальної зброї. ОСОБА_1 незаконно виготовив одноствольну гладкоствольну самозарядну вогнепальну зброю - обріз рушниці, яку в подальшому став незаконно зберігати за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

В червні-липні 2010 року, ОСОБА_1 змінив своє місце проживання на будинок АДРЕСА_2 і незаконно переніс обріз рушниці, до вказаного будинку продовжуючи його незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу.

07 липня 2012 року, працівниками міліції в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_2, вилучено вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці марки «Mossberg», моделі «500А» НОМЕР_1.

На початку літа 2002 року ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчиняла розбій, з метою незаконного отримання грошей для власного збагачення, вирішив вчинити розбійний напад на ОСОБА_13 та ОСОБА_15 із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням в житло.

Близько 00 год. 30 хв. 20 липня 2002 року ОСОБА_1 та особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з її смертю, проникли через паркан на територію домоволодіння АДРЕСА_6, родини ОСОБА_15, розташованого по АДРЕСА_6. Опинившись на території домоволодіння, особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з її смертю з правого боку за будинком взяв драбину, яку в подальшому вони вдвох поставили до незачиненого вікна, розташованого із фасадної сторони будинку, через яке проникли в середину житлового будинку.

Потрапивши в житловий будинок, ОСОБА_1, зайшов в одну з кімнат, де на ліжку відпочивали потерпілі. Приставивши до голови ОСОБА_15 обріз рушниці марки «Моssberg», наказав залишатись в положенні лежачи. В цей час особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з її смертю, діючи узгоджено із ОСОБА_1, підніс до голови ОСОБА_13 невстановлений досудовим слідством пістолет типу «револьвер». В подальшому, ОСОБА_1 та особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з його смертю за допомогою липкої стрічки, «скотч» зв'язали руки потерпілим, після чого ОСОБА_1, застосовуючи насильство, наніс прикладом обрізу рушниці марки «Моssberg», один удар в задню частину голови та один удар в праву частину обличчя ОСОБА_13, вимагаючи у нього повідомити де в будинку знаходяться грошові кошти.

ОСОБА_13 у відповідь пояснив, що грошей в будинку він не тримає. Будучи обуреним на відповідь ОСОБА_13, ОСОБА_1 став погрожувати застосуванням вогнепальної зброї, обріза рушниці марки «Моssberg». Водночас, особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з її смертю, також почав погрожувати йому застосуванням невстановленим пістолетом типу «револьвер» та також ножем, який принесли з собою. Не отримавши від ОСОБА_13 необхідні відомості про місце знаходження грошових коштів, особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з його смертю, наніс умисно один удар ножем в праве стегно потерпілому, спричинивши йому рану, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Після цього ОСОБА_1 та особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з його смертю, затягнули зв'язаного ОСОБА_13 до ванної кімнати, після чого повернулись до спальної кімнати. Знаходячись в спальній кімнаті, ОСОБА_1 та особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з його смертю, приклали до спини ОСОБА_15 нагріту праску, спричинивши їй фізичний біль. Від болю ОСОБА_15 почала здіймати галас, а тому ОСОБА_1 забрав з її спини праску. Почувши крик дружини, ОСОБА_13 звільнившись від липкої стрічки, намагався зайти до кімнати, взявши в руки металеву каструлю, щоб захиститись та надати допомогу ОСОБА_15 Тоді, особа відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з її смертю з метою недопущення цього здійснив із невстановленого в ході досудового слідства пістолета типу «револьвер» два постріли в ОСОБА_13, тим самим вчинив замах на умисне вбивство останнього, однак свої злочинні дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки кулі влучили в металеву каструлю, якою прикрився ОСОБА_13

В цей час, ОСОБА_15 почувши, що нападники почали здійснювати постріли, піднялась з ліжка та через вікно у кімнаті спробувала покликати на допомогу. Тоді ОСОБА_1, з метою припинити дії потерпілої, із обрізу рушниці, марки «Моssberg», моделі «500А» умисно здійснив один постріл у тулуб ОСОБА_15, таким чином вчинив замах на умисне вбивство останньої. ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_15 було надано кваліфіковану медичну допомогу.

В ході закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_15, ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді відкритого вогнепального перелому верхньо-середньої третини лівого плеча, уламковим переломом середньої третини плечової кістки з розходженням кісткових фрагментів під кутом відкритим до середини, вогнепального поранення грудної клітки зліва в 3-му міжребер'ї по передньопахвинній лінії з проникненням в плевральну порожнину зліва та в плевральну порожнину справа з ушкодженням верхньої та середньої часток правої легені, що призвели до розвитку великого гемопневмотораксу, наявної рани на грудній клітці справа в 5-му міжребер'ї по загальнопахвинній лінії.

Після здійснення закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_15 та ОСОБА_13, ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою відносно якої кримінальна справа закрита в зв'язку з її смертю, почали обшукувати будинок, з метою заволодіти майном потерпілих. В ході пошуків вони відкрито заволоділи майном потерпілих ОСОБА_13: мобільним телефоном марки «НОК1А 3210» вартістю 265 грн. 83 коп., стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку компанії «UMС» вартістю 650 грн., золотою сережкою вартістю 120 грн., золотим ланцюжком вартістю 210 грн., золотим кільцем вартістю 300 грн., золотим кільцем з камінцем у вигляді «рубіна» вартістю 190 грн., золотим перетнем вартістю 260 грн., грошовими коштами в сумі 870 грн., а всього майном на загальну суму 2865 грн. 83 коп.

Реалізовуючи злочинний умисел на вчинення розбійного нападу, з метою заволодіння майном родини ОСОБА_7, поєднаного з погрозою застосування насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 06 години ІНФОРМАЦІЯ_8 року зустрілись в будинку АДРЕСА_7.

Стали чекати, поки будинок АДРЕСА_7 залишить ОСОБА_7 Побачивши, що ОСОБА_7 покинув будинок, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вирішили діяти у відповідності до своєї домовленості, і попередньо одягнувши кепки та рукавиці, підійшли до паркану, через який за допомогою дерев'яного щита перелізли на територію домоволодіння.

Опинившись на території вищевказаного домоволодіння, ОСОБА_1 підійшов до дверей з тильної сторони будинку АДРЕСА_7, а ОСОБА_2 став біля кута будинку, спостерігаючи за обстановкою на подвір'ї з фасадної сторони, після чого стали очікувати, коли відчиняться двері. В цей час ОСОБА_1 дістав із свого рюкзака, обріз рушниці «Моssberg», моделі «500А», щоб полегшити подолання можливого опору потерпілих, та після цього мати вдосталь часу на обшукування будинку.

Коли близько 08 год. 20 хв. ОСОБА_16 відчинила тильні двері, ОСОБА_1 здійснив постріл з обрізу рушниці «Моssberg», моделі «500А» в тулуб ОСОБА_16 і таким чином умисно вбив останню в ході нападу. Після цього, ОСОБА_1 зайшов в середину будинку, а вслід за ним до вхідних дверей підбіг ОСОБА_2, який зачинив вхідні двері та присів в порозі.

Проникнувши у житло родини ОСОБА_16, ОСОБА_1 з метою обшуку будинку, прослідував до сходів, які ведуть на другий та третій поверхи, де побачив ОСОБА_8 із малолітнім ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7, які знаходились на сходах. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 умисно здійснив постріл з обрізу рушниці «Моssberg» в ОСОБА_8, після чого здійснив два постріли в малолітнього ОСОБА_17, таким чином умисно протиправно заподіяв смерть останньому.

Однак, свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство трьох осіб - ОСОБА_16, малолітнього ОСОБА_17 та ОСОБА_8, ОСОБА_1 не довів до кінця, виконавши при цьому всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 в подальшому було надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу.

Смерть малолітнього ОСОБА_17 настала в результаті наскрізного вогнепального поранення грудної клітини і живота позачеревинного простору, яке ускладнилось травматичним шоком.

Смерть ОСОБА_16 настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення грудної клітини з пошкодженням кореня правої легені, яке ускладнилось травматичним шоком.

Потерпілій ОСОБА_8 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді наскрізного вогнепального поранення лівої половини грудної клітки з наявністю вхідного отвору по передній поверхні в ділянці 9-10 ребер по середньо-ключичній лінії, раневого каналу, що проходить з переду назад, дещо зверху вниз з переломом 1-го ребра зліва, проникненням в ліву плевральну порожнину з розвитком гемо пневмотораксу й забою лівої легені та вихідного отвору по задній підпахвинній лінії на рівні 10-го ребра.

Окрім того, потерпілій ОСОБА_8 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального поранення лівого передпліччя з наявністю вхідного отвору в середній третині передпліччя по внутрішній поверхні, раневого каналу, що проходить з середини до зовні передпліччя з формуванням відкритого перелому лівої променевої кістки, ушкодженням м'язів та сухожилків розгиначів й вихідного отвору по зовнішній поверхні передпліччя в середній третині.

Продовжуючи свої злочинні дії з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 зайшов в кімнату на третьому поверсі будинку, де несподівано для себе побачив ОСОБА_18 та ОСОБА_19. ОСОБА_1 будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, направив обріз рушниці «Моssberg» в ОСОБА_18 та ОСОБА_19 натиснувши на спусковий гачок, тобто вчинив всі дії, які вважав за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, однак з причин, що не залежали від його волі, не закінчив його, оскільки відбулася осічка, після чого ОСОБА_1 покинув кімнату та зник з місця події.

Крім того ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що влітку 2002 року вступив в злочинну змову із ОСОБА_20 про вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном на будинок ОСОБА_12, розташований в АДРЕСА_9.

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 та ОСОБА_20 близько 09 години ІНФОРМАЦІЯ_9 року, дочекавшись коли в будинку залишилась ОСОБА_5 з двома дітьми перестрибнули через огорожу з фасадної сторони будинку Потрапивши на територію домоволодіння, ОСОБА_20 подзвонив до вхідних дверей, відрекомендувавшись при цьому працівником водоканалу. Коли ОСОБА_5 відчинила вхідні двері, ОСОБА_1, який стояв за дверима, та ОСОБА_20 увірвались в середину будинку, де ОСОБА_20 застосовуючи фізичну силу, штовхнув ОСОБА_5, внаслідок вона впала на підлогу. Тоді ОСОБА_20 за допомогою мотузки, зв'язав ОСОБА_5 руки, після чого вдвох потягнули її на другий поверх. На зустріч їм вибігла малолітня ОСОБА_21 ОСОБА_20 з метою усунення перешкод та доведення злочину до кінця

руками схватив малолітню ОСОБА_21 за шию та застосовуючи насильство, яке виразилось у здавлені шиї, умисно наніс рукояткою від невстановленого пістолета типу «револьвер» один удар по голові, внаслідок чого вона втратила свідомість. В той час ОСОБА_1, погрожуючи потерпілій ОСОБА_5, застосуванням насилля наніс їй декілька ударів обрізом рушниці і кулаками по голові та отримав інформацію про місцезнаходження в будинку грошей та цінностей. В подальшому ОСОБА_1 з ОСОБА_20 обшукали будинок, під час чого заволоділи майном у особливо-великих розмірах:

-золотим ланцюжком 585 проби, вагою 12 грам, вартістю 1600 грн.;

-золотим ланцюжком 585 проби, вагою 3,6 грам, золотим браслетом 585 проби, вагою 1,65 грам, вартістю 1000 грн.;

-комплектом золотих прикрас - сережки вагою 4,09 грам та обручка вагою 2.29 грам. 585 проби, вартістю 1000 грн.;

-обручку золоту,583 проби, вагою 2,5 грамів, вартістю 300 грн.;

-обручку золоту,585 проби, вагою 3 грама, вартістю 500 грн.;

-золотим ланцюжком з золотим хрестиком 583 проби, вартістю 350 грн.;

-золотим ланцюжком 585 проби, вартістю 200 грн.;

-золотим жіночим браслетом 583 проби, вартістю 500 грн.;

-золотими сережками 583 проби, вагою 4,5 грамів, вартістю 600 грн.;

-золотими сережками, вагою 3 грами, вартістю 300 грн.;

-золотими сережками 583 проби, вагою 5 грамів, вартістю 600 грн.;

-золотою підвіскою 583 проби, вагою 2,66 грами, вартістю 600 грн.;

-золотими сережками 583 проби, вагою 7 грам, вартістю 1000 грн.;

-золотою підвіскою 583 проби, вагою 3 грам, вартістю 600 грн.;

-золотим хрестиком 583 проби, вагою 1,5 грам, вартістю 200 грн.;

-золотою обручкою 583 проби, вагою 10 грамів, вартістю 1000 грн.;

-золотим ланцюжком, вартістю 600 грн.;

-грошовими коштами в сумі 320 грн.;

-грошовими коштами в іноземній валюті на загальну суму 525 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2797 грн. 72 коп.;

- грошовими коштами в іноземній валюті на загальну суму 5555 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 29600 грн. 60 коп., а всього заволоділи майном на загальну суму 43668 грн. 32 коп.

Після обшуку будинку та заволодіння майном, ОСОБА_1 з метою приховати вчинений ними злочин, наказав ОСОБА_20 умисно позбавити життя ОСОБА_5, на що останній, приклавши до голови ОСОБА_5 невстановлений досудовим слідством пістолет типу «револьвер», здійснив постріл. Залишивши потерпілу в будинку, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_20 забрали із собою викрадене майно та з місця події втекли.

Однак, свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_5, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_20 не довели до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_5 в подальшому було надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу.

В ході вчинення розбійного нападу потерпілій ОСОБА_5 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого вогнепального поранення черепа з пошкодженням мозку.

Малолітній потерпілій ОСОБА_21 заподіяно легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді синців на голові та шиї.

Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані слідством за ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 п.6 ч.2 ст. 115. ч.2 ст. 15 п.9 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

На вирок суду подані апеляції.

В апеляції потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять вирок суду

скасувати частково. Постановити новий вирок. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 1,2,6,12 ч.2 ст. 115 КК України, умисному вбивстві малолітнього ОСОБА_17 та ОСОБА_16, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, замаху на умисне вбивство ОСОБА_8 та у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.п. 1,6,13 ч.2 ст. 115 КК України, закінченому замаху на умисне вбивство двох і більше осіб, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, п.п. 1,2,6,12 ч.2 ст. 115 КК України, умисному вбивстві малолітнього ОСОБА_17 і ОСОБА_16 та у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, замаху на умисне вбивство ОСОБА_8 Призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за правилами ст. 70 КК України покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. В частині задоволення їх позовних вимог вирок залишити без змін. Як на підставу посилаються на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене судом покарання ОСОБА_2 є занадто м'яким, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Вважають, що суд в порушення вимог ст. 22 КПК України, безпідставно виправдав ОСОБА_2 в скоєнні злочинів передбачених п.п. 1,2,6,12 ч.2 ст. 115 КК України та ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України за недоведеністю вини та ОСОБА_1 за п.12 ч.2 ст.115 КК України. Посилаються на те, що дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст. 187 КК України на ч.4 ст. 187 КК України. Зазначають, що вина підсудних в скоєних злочинах доводиться зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

В апеляції прокурор Сагадін В.В. просить вирок скасувати. Постановити новий вирок. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 187, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15, п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст.15, п.9 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15, п.12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, п.1 ч.2 ст. 115, п.2 ч.2 ст. 115, п.6 ч.2 ст. 115, п.12 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України та призначити покарання: за ч. 5 ст. 185 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч. 3 ст. 187 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч. 4 ст. 187 КК України - 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч.1 ст. 263 КК України - 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України -10 років 9 місяців позбавлення волі; за п.п. 1, 2, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_1 на праві особистої власності.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, п. 1 ч. 2 ст. 115, п. 2 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України - 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності; за п.п. 1, 2, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві особистої власності.

Цивільний позов по кримінальній справі: потерпілої ОСОБА_10 на суму 14 712 грн.40 коп., потерпілого ОСОБА_13 на суму 1976 грн., АТЗ «ЗТО» Полісся» на суму 919 грн. 83 коп., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на суму 220639 грн., потерпілої ОСОБА_8 на суму 1 520 000 грн., потерпілого ОСОБА_7 на суму 1 052 000 грн., прокурора в інтересах комунальної установи «Центральна міська лікарня № 2» м. Житомира в сумі 2 219,49 грн. на лікування потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року. Стягнути з підсудних у дольовому порядку судові витрати на проведення експертиз.

Зазначає, що висновки суду, викладені у вироку невідповідають фактичним обставинам справи в частині виправдання ОСОБА_1 по епізоду вчинення закінченого замаху на умисне вбивство, тобто закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_5, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та виправдання останнього і ОСОБА_2 за злочини, вчинені відносно родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Вважає, що органом досудового слідства зібрано достатньо доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на будинок ОСОБА_12, який розташований в АДРЕСА_9. Суд зробив хибні висновки про відсутність попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вчинення інкримінованого органом досудового слідства злочину відносно родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати. Постановити новий вирок. Обмежитись відбутою мірою покарання або замінити невідбуту міру покарання на умовний термін. Вважає вирок відносно нього занадто суворим. Посилається на те, що суд не навів жодного доказу та не обґрунтував підстав визнання його винним за ч.3 ст. 187 КК України. При постановленні вироку не врахував його вік, те, що він є інвалідом 2-ї групи, має хронічні захворювання, які підтвердженні документами медичних фахівців, що на його утриманні знаходяться мати похилого віку та недієздатна сестра, яка є інвалідом 1-ї групи. Наявні в нього захворювання, які відносяться до особливо небезпечних інфекцій, дають підстави звернутися до суду з клопотання про звільнення його від подальшого відбування покарання. Також, не враховано судом, що він в повному обсязі визнав вину, сприяв у розкриттю злочину щодо крадіжки, не довів до кінця свій неправомірний вчинок.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подала апеляцію, просить вирок в частині обрання покарання ОСОБА_2 змінити. Призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вирок в частині задоволення цивільних позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відносно ОСОБА_2 скасувати. Постановити новий вирок. Відмовити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в задоволенні позовів про стягнення моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_2 Як на підставу посилається на те, що при постановленні вироку суд не в повній мірі врахував особу підсудного, а саме те, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, є інвалідом 2-ї групи, має хронічні захворювання, є особою похилого віку, на його утриманні знаходяться мати похилого віку та недієздатна сестра, яка є інвалідом 1-ї групи. Судом не враховано, обставин що пом'якшують покарання ОСОБА_2, те, що він вину у вчиненому ним злочині за ч.3 ст. 187 КК України визнавав частково, активно сприяв розкриттю злочину, підтвердив усі ті обставини, які були встановлені досудовим слідством, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого, наголошував на тому, що якби знав, що буде вчинятися вбивство то на скоєння злочину не пішов би. Вважає вирок суду першої інстанції занадто суворим. В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід відмовити, оскільки зі змісту позовів вбачається, що моральна шкода ОСОБА_7 завдана втратою близьких людей, а ОСОБА_8 окрім смерті близьких людей, ще й заподіянням їй особисто тілесних ушкоджень, але ОСОБА_2 виправдано в скоєнні злочинів передбачених п.п.1,2,6,12 ч.2 ст. 115 КК України та ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України за недоведеністю вини.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати. Справу направити на додаткове розслідування. Змінити вирок в частині призначення покарання. Призначити його у виді позбавлення волі. Посилається на те, що під час досудового та судового слідства мали місце факти односторонності і неповноти дізнання, до уваги бралися покази тільки свідків обвинувачення. Суд не давав йому можливості повністю відповідати на запитання і взагалі ставив запитання в напрямку потрібної відповіді. Зазначає, що вину визнає у вчиненні ним одного злочину. Інші злочини, щодо крадіжки по вул. 1-го Травня, 49 та трьох пограбувань він не вчиняв. Вимушений був зізнатися в їх вчиненні, оскільки до нього застосовувалися недозволені методи досудового слідства та були спричинені йому тілесні ушкодження. Суд неодноразово ігнорував його клопотання з цього приводу. Судом відмовлено в задоволенні його клопотання про допит свідка лікаря-зуботехника ОСОБА_2, експертів криміналістів та у проведенні незалежної додаткової експертизи. В судовому засіданні не велося ні відео, ні аудіо запис. З матеріалів справи зник диск відео-аудіо запису.

В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок скасувати. Виправдати ОСОБА_1 по епізодах: розбійного нападу на ОСОБА_14 вчиненого 20 грудня 2002 року в АДРЕСА_4, за ч. 3 ст. 187 КК України, крадіжки майна у ОСОБА_10 в м. Житомирі в період з 01 травня 2002 року по 05 травня 2002 року, за ч.5 ст. 185 КК України, розбійного нападу на ОСОБА_13 та ОСОБА_15 вчиненого 20 липня 2002 року, за ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.1, 6, 12 ст.115 КК України. Постановити новий вирок. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_16, малолітнього ОСОБА_17, закінченому замаху на вбивство ОСОБА_8, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, поєднаного з нападом з метою заволодіння чужим майном поєднаним з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, що зазнала нападу (розбій), поєднаним з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаним з проникнення в житло, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 1, 2, 6, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1, 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Вважає вирок винесений відносно ОСОБА_1 необ'єктивним, так як деякі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що суд не взяв до уваги докази які істотно впливають на його висновки, не оцінив належним чином численні порушення законодавства допущені під час розслідування працівниками СУ УМВС, а також не взяв до уваги вік ОСОБА_1 та його стан здоров'я. Звертає увагу, що за весь час розслідування, по епізоду розбійного нападу в с. Очеретянка Червоноармійського району, що мав місце 20 грудня 2001 року не було встановлено переконливих доказів про причетність ОСОБА_1 до даного злочину. Єдиним доказом на досудовому слідстві були лише його показання, від яких він в відмовився в судовому засіданні. По епізоду крадіжки майна у ОСОБА_10 лише рушниця, обріз якої був виявлений у ОСОБА_1, підтверджує факт того, що крадіжка мала місце в травні 2002 року. Під час слідства слідів, які б міг залишити ОСОБА_1 в помешканні ОСОБА_10 не виявлено. Показання ж ОСОБА_1 про те, що він знайшов обріз рушниці, судом не були прийняті до уваги. Єдиним доказом по даному епізоду в справі були показання ОСОБА_1, від яких він відмовився. Під час досудового розслідування не здобуто доказів причетності ОСОБА_1 до розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_15. Все обвинувачення ґрунтувалось лише на показаннях ОСОБА_1, а також на висновку експертизи стосовно гільз від патронів, що були використані із застосуванням обрізу «Моssberg», та які були виявлені під час проведення огляду місця події в квартирі ОСОБА_15. ОСОБА_1 в суді відмовився від показань, які давав під тиском працівників міліції. Що стосується обрізу то він пояснив суду, що отримав його від свого знайомого ОСОБА_20 на зберігання. Факт того, що ОСОБА_1 не вчиняв даний злочин підтверджується показаннями потерпілих, які пояснили суду, що злочин вчинила інша особа, а не ОСОБА_1, що тортури з боку злочинців тривали кілька годин і за цей час потерпілі мали можливість впевнитись в тому, чи був один з нападників ОСОБА_1, чи ні оскільки останній працював у них деякий час водієм. В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що він давав обріз своєму знайомому ОСОБА_20, який, очевидно і був причетний до вказаного злочину. Однак дана версія судом не розглядалася, і покази ОСОБА_1 не були прийняті до уваги. Вказує, що не лише ОСОБА_1 давав показання під тиском працівників міліції, а і ОСОБА_23 з ОСОБА_24 Даний факт підтверджується показаннями ОСОБА_23 під час допиту в судовому засіданні та протоколом відтворення за участю ОСОБА_24 Вважає, що судом першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_1, оскільки незважаючи на клопотання захисника про дослідження протоколу відтворення за участю ОСОБА_24, суд не став звертати уваги на дані матеріали як на докази тиску та незаконного впливу на людей під час розслідування. Про тиск на ОСОБА_1 в даній ситуації може свідчити відтворення обстановки та обставин події, що проводилось з участю ОСОБА_1 під час якого останній детально розповів про те, де під час вчинення розбійного нападу знаходився ОСОБА_23, а де ОСОБА_24, описував дії кожного з них, тобто діяв чітко і у відповідності до інструкцій працівників міліції, які отримав перед проведенням відтворення, бо боявся фізичного насильства з боку правоохоронців. Адже зі ОСОБА_24 на той час він навіть не був знайомий, а з ОСОБА_23 їх нічого не пов'язувало, лише сусідство.

На апеляції подані заперечення.

В запереченнях потерпілі ОСОБА_21, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 просять відмовити в задоволенні апеляції державного обвинувача в повному обсязі. Виділити матеріали кримінальної справи по епізоду скоєння злочину проти їх сім'ї та відправити на додаткове розслідування. Вказують, що злочин проти їх сім'ї скоїли ОСОБА_26 та ОСОБА_27, а не ОСОБА_1 з ОСОБА_20 Прокурор перекручує факти скоєння злочину та вводить суд в оману.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали заперечення на апеляцію. Просять апеляції захисника засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3, та захисника засудженого ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Представник потерпілих та цивільних позивачів по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_6 просить апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, їх виступи в судових дебатах та звернення до суду з останнім словом, захисників на підтримку поданих ними і засудженими апеляцій з посиланням на зазначені в них доводи, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та частково апеляції потерпілих, просить апеляції засуджених та їх захисників залишити без задоволення, представника потерпілих на підтримку поданої апеляції, потерпілу, яка висловила думку про задоволення апеляції потерпілих та відмову у задоволенні всіх інших апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають часковому задоволенню.

Відповідно ст.323 КПК України в редакції 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вимог передбачених ч.3 ст.334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдовувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність вчинення злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та змісту вироку, суд першої інстанції зазначених вимог закону в повній мірі не дотриався.

Суд виправдовуючи ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених п.п. 1,2,6,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України та перекваліфіковуючи його дії з ч.4 на ч.3 ст. 187 КК України вказав, що аналізуючи покази підсудних, які вони давали в судовому засіданні та на досудовому слідстві по епізоду нападу на сім?ю ОСОБА_7, не здобуто доказів попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, його дії були заздалегідь обумовлені та спрямовані на здійснення розбійного нападу, а не вбивства чи спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Проте такі висновки зроблені без фактичного і повного аналізу та оцінки доказів зібраних досудовим слідством і доказів досліджених в судовому засіданні. У вироку відсутні мотиви з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.п. 6,9,12 ч.2 ст 115 КК України за фактом розбійного нападу на ОСОБА_5 та закінченому замаху на її вбивство суд першої інстанції вказавши, що потерпіла дала покази, що даний злочин вчинили інші особи, не навів результатів дослідження, аналізу та оцінки доказів, чому суд відкидає докази обвинувачення, а також мотивовані висновки про недоведеність вчинення злочину. При пред?явленні ОСОБА_1 обвинувачення, слідство послалося на докази, які підтверджують його вину: протокол огляду місця події, покази потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, протоколи пред?явлення фотознімків для впізнання, висновки судових експертиз. У вироку суду відсутні будь-які судження з приводу цих доказів.

По епізодах, про вчинення ОСОБА_1 злочинів передбачених, ч.3 ст.187 КК України за фактом розбійного нападу на ОСОБА_14, ч.5 ст.185 КК України за фактом крадіжки майна ОСОБА_10, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115 КК України за фактом розбійного нападу та закінченого замаху на умисне вбивство Панфілових суд у підтвердження вини ОСОБА_1 перерахував докази без їх аналізу та оцінки.

Суд в достатній мірі не перевірив доводів ОСОБА_1 з приводу його непричетності до вчинення злочинів

За наведених обставин, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та при наявності суперечливих доказів не зазначив, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, враховуючи, що такі висновки могли вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість особи, не дав оцінки доказам, вирок суду відповідно ст.369 КПК України в редакції 1960 року підлягає скасуванню.

Крім того в матеріалах справи відсутній протокол судового засідання, яке відбулося 23 жовтня 2013 року. Таке порушення відповідно п.10 ч.2 ст.370 КПК України в редакції 1960 року є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку.

Враховуючи вимоги ст.155 КПК України в редакції 1960 року, з метою забезпечення виконання підсудними процесуальних обов?язків, колегія суддів залишає ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжний захід обраний судом першої інстанції, тримання під вартою - без зміни.

При новому судовому розгляді слід врахувати наведене та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляції, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурора, який приймав участь у справі в суді першої інстанції Сагадіна В.В., засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1, та в його інтересах захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 25 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити - тримання під вартою.

Судді: