Ухвала суду № 53162413, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/54827/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014

у справі № 810/833/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСС» звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0005602204 від 06.11.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2013 позивач до податкового органу подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, а також додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

Зазначеною звітністю позивач коригував показники податкового кредиту за лютий 2012 року, а саме: віднесено до операцій з придбання з податком на додану вартість (розділ ІІ Додатку 5) податкові накладні, виписані у лютому 2012 року, на загальну суму 280 875,70 грн.

09.10.2013 податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ «ГРОСС» з податку на додану вартість за лютий 2012 року, результати якої оформлені актом № 104/22-00/30729660 від 09.10.2013, в якому зафіксовано порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 280 876 грн. у лютому 2012 року.

При перевірці використано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року, уточнюючий Додаток 5 до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, надані до податкового органу в паперовому й електронному вигляді та бази даних Міндоходів України.

06.11.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005602204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 421 414 грн., у т.ч.: 280 876 грн. основного платежу та 140 438 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товариством у жовтні 2013 року було включено до складу податкового кредиту податкові накладні за лютий 2012 року, тобто поза межами дозволеного строку - 365 днів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року у жовтні 2013 року, тобто, в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів), та за відповідною формою, то позивачем дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності, а отже податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Наведені законодавчі норми розрізняють порядок та строки подання уточнюючих розрахунків та строк формування податкового кредиту за податковою накладною. Адже у випадку зміни платником суми самостійно визначеного податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку коригуються дані податкової звітності минулого періоду; таке коригування є можливим у межах 1095-деного строку. У разі ж включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, складеною у минулому звітному періоді, формуються дані поточного звітного періоду; при цьому податкова накладна має силу підтверджувального документа лише протягом 365 днів з дати її виписки.

В даному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, позивач у жовтні 2013 року коригував податковий кредит з ПДВ за декларацією за лютий 2012 року та переносив у часі реалізацію права на податковий кредит за податковими накладними, складеними у лютому 2012 року. Згідно з поданим уточнюючим розрахунком платник змінив суму податкового кредиту за лютий 2012 року.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції цілком об'єктивно зазначив про наявність у розглядуваних діях позивача порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області підлягає задоволенню частково, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 - скасуванню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний