Ухвала суду № 53162394, 03.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/50512/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2014 Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014у справі№ 826/5749/14за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»доХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000292200 від 16.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, наступне:

- відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт перевірки №21-22-26335270 від 01.04.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.138 п.14.1 ст.14, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.2 ст.146 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 183 470 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292200 від 16.04.2014, яким позивачу внаслідок встановлених порушень збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 211 516 грн. (з яких: 183 470 грн. - за основним платежем та 28 046 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем протиправно включено до валових витрат вартість ремонтних робіт будівель та приміщень, оскільки витрати, пов'язані із поліпшенням основних засобів, повинні відноситись до вартості основних фондів та на яку повинна нараховуватись амортизація.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірного віднесення позивачем витрат на ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів до складу валових витрат, оскільки такі суми становили розмір менший, ніж 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних засобів платника податку на початок року.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.

Спірні правовідносини щодо порядку визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у спірному періоді тотожно врегульовувались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України.

Згідно пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

За змістом п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Відповідно до п.146.12 ст.146 названого Кодексу сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.

З огляду на зміст наведених положень податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати на поліпшення основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відносяться до складу витрат звітного податкового періоду, в якому були здійснені ремонт та поліпшення.

Досліджуючи надані позивачем докази, судами попередніх інстанцій встановлено, що сума витрат позивача, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, за 2011 та 2012 роки, становить менший розмір ніж 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних засобів платника податків на початок року, а фактичне виконання ремонтних робіт підтверджується належним чином складеними первинними документами.

За встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо правомірного формування позивачем спірних сум валових витрат.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний