Ухвала суду № 53162116, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/72015/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України в якому (з урахуванням відмови в частині позовних вимог) просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по одноразовій грошовій допомозі, винагороді за тривалість безперервної військової служби, допомозі на оздоровлення, грошовому забезпеченню за вересень-жовтень 2011 року, а також 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_4 3383,10 грн. одноразової грошової допомоги, 1995 грн. винагороди за тривалість безперервної військової служби, 4491,90 грн. допомоги на оздоровлення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Позивача письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу обліку та експлуатації технічних засобів охорони управління живучості арсеналів, баз та складів озброєння Збройних Сил України і Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України №550 від 16 серпня 2011 року був звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту.

Наказом командира військової частини А 2513 №194 від 21 вересня 2011 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 21 вересня 2011 року.

Конфлікт з приводу видів та розміру належних позивачеві до виплати сум виник у зв'язку з тим, що фактичне звільнення позивача зі служби відбулось не у день закінчення строку укладеного з ним контракту (18 червня 2011 року), а через деякий проміжок часу, протягом якого календарна вислуга років позивача досягла 20 повних років, що і вплинуло, на думку позивача, на розмір сум коштів належних йому при звільненні з лав Збройних Сил України.

Задовольняючи позов частково суди попередніх інстанції зазначили, що позивач звільнений (виключений зі списків особового складу військової часники) 21 вересня 2011 року, а тому всі належні йому суми виплат мають бути обраховані виходячи із вказаної дати, при цьому закінчення укладеного з ним контракту (18 червня 2011 року) не впливає на суть визначеного права останнього, так як відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо тривалого вивільнення військовослужбовця, який в цей період продовжував проходити військову службу, виконуючи покладені на нього обов'язки.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно із частинами першою і другою статті 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2232) військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.

Статтею 24 Закону №2232 передбачено положення, що врегульовують питання початку і закінчення проходження військової служби. Часу та місця виконання обов'язків військової служби.

Так, відповідно до частини третьої вказаної статті Закону №2232 закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (у відповідній редакції, далі - Положення №1153) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 234 цього Положення №1153 передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Згідно і розділом ХІІ «Звільнення з військової служби» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міноборони від 10.04.2009 року № 170 (у відповідній редакції, далі Інструкція №170) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення (п.12.1 Інструкції №170).

Посадова особа, у підпорядкуванні якої є військовослужбовці, які виявили бажання звільнитись чи підлягають звільненню з військової служби, не пізніше ніж за чотири місяці до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту, зобов'язана здійснити заходи щодо: розрахунку вислуги років військової служби військовослужбовців; обстеження військово-лікарською комісією військовослужбовців (п. 12.2 Інструкції №170).

Суди попередніх інстанції не дослідили питання щодо звернення позивача з відповідним рапортом про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі закінчення строку дії контракту, що розцінюється як небажання його продовження, у строк передбачений пунктом 4 відповідного контракту від 14 березня 2008 року, укладеного з позивачем (а.с.14). При цьому за змістом вказаного пункту 4 контракту від 14 березня 2008 року, вбачається солідарний обов'язок як позивача так і Міністерства оборони України повідомити один одного про його не укладання за 3 місяці до закінчення строку його дії.

Також не досліджено питання щодо розрахунку вислуг років військової служби позивача, який мав проводитись (узгоджуватись) у відповідності до вимог наведеного пункту 234 Положення №1153 (натомість, згідно із копії витягу із Наказу від 21.09.11 № 194 (а.с.16) - вислуга позивача обрахована станом на 16.08.11 - 21 рік. 00 місяців), оскільки дане питання є спірним у дані справі.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем з моменту закінчення строку дії контракту до моменту винесене наказу про виключення зі списків особового складу без встановлення обставин визначених частиною 3 статті 24 Закону №2232 є передчасними.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення заборгованості скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та не підлягає перегляду.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець