Ухвала суду № 53162060, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/40560/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу приватної фірми «Євромаркет»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

у справі № 821/219/14

за позовом Приватної фірми «Євромаркет»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Приватна фірма «Євромаркет» (далі - ПФ «Євромаркет») звернулася до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ), в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставної відмови в реєстрації ПФ «Євромаркет» платником податку на додану вартість та внесення запису до Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб щодо перебування ПФ «Євромаркет» у стані ліквідаційної процедури; - зобов'язати ДПІ вчинити дії щодо реєстрації ПФ «Євромаркет» платником ПДВ та внести зміни до Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб, зокрема, виключити запис про перебування ПФ «Євромаркет» в стані ліквідаційної процедури та внести інформацію про ПФ «Євромаркет» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову ПФ «Євромаркет» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПФ «Євромаркет» подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПФ «Євромаркет» зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності рішенням Херсонського міськвиконкому 4 квітня 1995 року. На облік в Головному управлінні регіональної статистики позивача взято 14 квітня 1995 року, на облік в ДПІ - 12 липня 1995 року, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні - 20 лютого 1996 року.

25 лютого 2013 року державним реєстратором Херсонського міськвиконкому до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включені відомості про ПФ «Євромаркет».

20 серпня 2013 року ДПІ видано ПФ «Євромаркет» довідку про взяття на облік платника податків (довідка форми № 4-ОПП), за № 1321031400892, в якій зазначено, що ПФ «Євромаркет» взято на облік 12 липня 1995 року та на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у ДПІ.

Виконуючи вимоги податкового законодавства щодо обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість, 14 січня 2014 року позивачем подано до ДПІ реєстраційну заяву платника ПДВ (форма №1- ПДВ).

Повідомленням від 21січня 2014 року № 2327/10/21-03-18-04 ДПІ відмовило позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість, з посиланням на те, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 10 квітня 2003 року № 13/199-ск скасовано державну реєстрацію ПФ «Євромаркет».

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки рішенням Господарського суду Херсонської області від 10 квітня 2003 року № 13/199-ск скасовано державну реєстрацію ПФ «Євромаркет». При цьому суди посилалися на підпункт «ґ» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Разом з тим Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Зокрема, згідно приписів пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Таким чином, у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи цей спір, не дослідили всі надані позивачем докази, а також обставини, що підтверджують або спростовують його доводи про протиправність дій відповідача щодо безпідставної відмови в реєстрації ПФ «Євромаркет» платником податку на додану вартість та внесення запису до Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб щодо перебування ПФ «Євромаркет» у стані ліквідаційної процедури.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою подані позивачем витяги та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не з'ясували чи припинено юридичну особу (ПФ «Євромаркет»), не дослідили довідку про взяття на облік платника податку форми № 4-ОПП, вантажно-митну декларацію, з яких вбачається, що позивач є діючим та функціонуючим суб'єктом господарської діяльності.

Разом з тим суди попередніх інстанцій посилались на підпункт «ґ» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (анулювання реєстрації платника податку у разі визнання судом недійсними установчих документів підприємства) як на підставу для висновку про необґрунтованість позовних вимог, залишивши поза увагою, що суб'єкт владних повноважень у повідомленні від 21 січня 2014 року № 2327/10/21-03-18-04 про відмову в реєстрації платником податку на додану вартість посилався на ліквідацію платника податків за рішенням суду (підпункт «е» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України).

При цьому судами не з'ясовано чи визнавались установчі документи ПФ «Євромаркет» недійсними на підставі рішення суду, чи видавався стягувачеві наказ на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10 квітня 2003 року № 13/199-ск.

Проте, ці обставини відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Як зазначалось вище, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п'ятій статті 11 названого Кодексу, зобов'язує суд вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені вимоги норм процесуального права, які є гарантією прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі дотриманні не були. Адже суди не вжили необхідних заходів для належної перевірки обставин, що є предметом доказування у даній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

А відтак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не має правових підстав робити висновки в судовому рішенні на підставі доказів, які викликають сумнів.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватної фірми «Євромаркет» задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Н.Є. Маринчак