Ухвала суду № 53162053, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/8504/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 826/14951/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, позовні вимоги СПД ОСОБА_2 задоволені: податкове повідомлення - рішення ДПІ від 20.08.2012 № 0000771702, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "податок з доходів фізичних осіб" у розмірі 417 846,86 грн., та податкове повідомлення - рішення ДПІ від 20.08.2012 № 0000761702, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 196 924,50 грн., - визнані протиправними та скасовані.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, були висновки, викладені в акті від 07.08.2012 № 5252/17-2-2809413825 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. Згідно з цими висновками СПД ОСОБА_2 порушено вимоги статті 135, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.1 статті 176, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у заниженні валового доходу за 2011 рік на 525 611,21 грн. та завищенні валових витрат за цей же рік на 1 449 134,02 грн., завищенні сум податкового кредиту за липень, жовтень 2011 року на 45 150,00 грн. та 86 133,22 грн. відповідно.

Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на відсутність факту господарських операцій між СПД ОСОБА_2 та постачальниками ТОВ "КБ Оксідон", ТОВ "Астана К", ТОВ "ГМФ", ТОВ "АСС Буд Груп" з огляду на ознаки фіктивного підприємництва з боку останніх, а також на розбіжність між задекларованою сумою отриманого доходу СПД ОСОБА_2 (3 349 022,79 грн.) та даними податкової звітності ПП "Укрспецсервіс-Нова" щодо виплаченого на користь позивача доходу (3 979 756,24 грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ "КБ Оксідон", ТОВ "Астана К", ТОВ "ГМФ", ТОВ "АСС Буд Груп", рух активів у процесі здійснення цих операцій під час перевірки податковим органом не перевірялися; висновки акту перевірки від 07.08.2012 № 5252/17-2-2809413825 ґрунтуються виключно на висновках актів позапланових документальних перевірок СПД ОСОБА_2 від 12.12.2011 № 14046/17-4-2809413825, від 28.12.2011 № 16876/17-4-2809413825, акту перевірки ТОВ "АСС Буд Груп" від 15.06.2012 № 241/22-05/36251336 та даних податкових декларацій позивача. Суд зробив висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких відтворені позивачем у податковому обліку (по взаємовідносинах із ПП "Укрспецсервіс-Нова": договір оренди спецтехніки від 10.01.2011 № 10/01, договори про надання послуг від 01.06.2011 № 11/06, від 01.07.2011 № 12/07, від 14.07.2011 №13/0;, реєстр отриманих позивачем податкових накладних за відповідні періоди; виписка банку по рахунку позивача, податкові декларації, лист Інспекції державного технічного нагляду виконавчого органу Київської міської ради від 14.05.2012 №078-2051 про інформацію щодо транспортних засобів, які зареєстровані на ОСОБА_2; по взаємовідносинах із ТОВ "КБ Оксідон", ТОВ "Астана К", ТОВ "ГМФ", ТОВ "АСС Буд Груп": договір купівлі-продажу непродовольчих товарів (запчастин) від 01.01.2011 № 12/12, договір про довгострокові поставки від 01.04.2011 № 10/04-1, договір поставки від 29.06.2011 № 45-34, договір від 01.07.2011 № 15; податкові та видаткові накладні за відповідні періоди, платіжні доручення) за відсутності належних доказів з боку ДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, дійшов висновку про недоведеність в судовому процесі, що дані податкового обліку СПД ОСОБА_2 не відповідають дійсності. Крім того, суд виходив з того, що обставини здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_2 та ТОВ "КБ Оксідон", ТОВ "Астана К", ТОВ "ГМФ" встановлені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 у адміністративній справі № К/9991/56470/12 за позовом СПД ОСОБА_2 до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Предметом спору у цій адміністративній справі були податкові повідомлення-рішення, прийняті стосовно СПД ОСОБА_2 на підставі акту перевірки від 12.12.2011 № 14046/17-4-2809413825 за липень 2010 року, грудень 2010 року - червень 2011 року.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як витрат, так і сум податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 72 цього Кодексу передбачено, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 за наслідками господарських операцій з ПП "Укрспецсервіс-Нова", ТОВ "КБ Оксідон", ТОВ "Астана К", ТОВ "ГМФ", ТОВ "АСС Буд Груп", правильно застосувавши норму частини першої статті 72 КАС та визнавши преюдиціальність обставин, встановлених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2012 у адміністративній справі № К/9991/56470/12, з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження вчинення СПД ОСОБА_2 податкового правопорушення, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій. Порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 826/14951/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев