Ухвала суду № 53162039, 02.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 листопада 2015 року м. Київ К/800/43896/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Лосєв А.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 рокуу справі№ 826/7425/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвайт" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року на підставі частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу позивача було залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору.

30 жовтня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання мотивоване тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року не передбачено виділення кошторису, зокрема, і відповідачу для сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розглянувши вказане клопотання скаржника, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Тобто, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року скаржником не виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Виходячи з викладеного та у зв'язку з невиконанням вимог ухвали, якою касаційну скаргу залишено буз руху, суддя-доповідач приходить до висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги скаржнику.

Керуючись статтями 108, 165, 211-214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 826/7425/15 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України А.М. Лосєв