Ухвала суду № 53161772, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/6992/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р.

у справі № 814/780/14

за позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі - позивач, ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 05.03.2014 р. № 0000072200 та від 05.03.2014 р. № 0000082220.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 12.02.2014 р. №72/22-00/09794409.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000072200 від 05.03.2014 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 672904,00 грн. - основного платежу та 836452 грн. - штрафні санкції; №0000082220 від 05.03.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 93850,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 46925,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договори поставки від 14.11.2012 року, від 27.09.2012 року з ТОВ «Зерноконсалтсервіс», згідно якого позивач зобов'язувався прийняти товар визначений у специфікаціїї, комплекти склоблоків, комплекти рамок на склоблоки.

Крім того, позивачем було укладено договори з ПП «Юг Ін вест» від 15.11.2012 року, 03.09.2012 року про поставку позивачу запасних частин.

28.07.2010 р. позивачем було укладено договір з ПП ВКФ «Промзварка», згідно якого позивач придбав авіаційні вироби до літаків.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, специфікаціями тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Також, як встановлено судами, згідно з умовами договорів комісії від 30.01.2012 року, 20.05.2010 року, 09.02.2011 року, укладеними між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекпорт» (Комісіонер) та ДП «НАРП» (Комітент), Комітент зобов'язується відшкодовувати витрати, які здійснив Комісіонер в забезпечення виконання доручення. Усі витрати Комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається Комітенту в письмовій формі з наданням підтверджуючих документів.

Виконання зазначених договорів підтверджено звітом комісіонера №1 від 31.05.2012 р. про виконання умов договору комісії №USE -16.2-19-D/K - 12 від 30.01.2012 р., звітом комісіонера №8 від 25.12.2012 року про виконання умов договору комісії №USE-16.5-83-D/К-10 від 09.02.2011року, звітом комісіонера №5 від 26.12.2012 року про виконання умов договору комісії №USE-17.3-19-D/К-11 від 09.02.2011 року, актами виконаних робіт щодо надання агентських послуг за межами митної території України на загальну суму.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України оплата комісійної винагороди торговим агентам (агентської винагороди) включається до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, наданням послуг.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що агентська винагорода обґрунтовано була віднесена позивачем до складу витрат на збут в повному обсязі без врахування 4 відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Щодо витрат від операційної курсової різниці на суму 1050300 грн., що було включено до складу інших витрат по рядку 06.4 «Інші витрати» податкової декларації за 1 квартал 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193 (далі - П(С)БО-21), визначено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Також, згідно з пп. 7 - 8 П(С)БО-21 курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу в іноземній валюті.

За даними бухгалтерського обліку підприємства згідно журналів-ордерів і відомостей станом на 01.03.12 року по рахункам бухгалтерського обліку рахується: по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по ДП «Укрінмаш» (договір ДП-4/94 від 03.06.08) - дебіторська заборгованість на суму 414208 дол.США або 3237216,05 грн.; по рахунку 6812 «Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті» по «Іmtrес Аvіаtіоп СО LTD» (договір ДП-4/95 від 03.06.08) - кредиторська заборгованість на суму 416796,50 дол.США або 2278151,40 грн.

У відповідності до постанови від 14.03.12р. у справі №23/461 Київського апеляційного господарського суду в зв'язку з тим, що відбулось повне зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами комісії позивача від 03.06.08 №4/94- Д та №4/95-Д на суму 414208 дол.США, провадження у справі було припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, за даними бухгалтерського обліку позивача згідно журналів-ордерів і відомостей за березень 2012 року по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по ДП «Укрінмаш» (договір ДП-4/94 від 03.06.08) та по рахунку 6812 «Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті» по «Іmtrес Аvіаtіоп СО LTD» (договір ДП-4/95 від 03.06.08) здійснено взаємозалік заборгованості (дебет рахунку 6812 кредит рахунку 362 на суму 414208 дол. США або 3287516 грн.).

Згідно бухгалтерської довідки у березні 2012 року за правилами П(С)БУ 21 "Вплив змін валютних курсів", враховуючи різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, позивачем відображено від'ємну курсову різницю по дебету рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці» та кредиту рахунку 6812 «Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті» на суму 1050299,68 грн. (3287516 - 2237217).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати від операційної курсової різниці правомірно включені позивачем до складу інших витрат по рядку 06.4 «Інші витрати» податкової декларації за 1 квартал 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун