Ухвала суду № 53161687, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/34184/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Веденяпіна О.А.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014

у справі № 826/20316/13-а

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями ?МакДональдз Юкрейн

Лтд?

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс

з обслуговування великих платників податків

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями ?МакДональдз Юкрейн Лтд? звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000843910 від 22.10.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000843910 від 22.10.2013.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства з повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум орендної плати та складено акт № 1191/39-10/23744453 від 03.10.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000843910 від 22.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 116550, 98 грн.: основний платіж 96872, 71 грн.; штрафні санкції 19678, 27 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, занижено суму податкового зобов?язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 3043880, 96 грн.

Між позивачем та Київською міською радою було укладено Договір від 23.06. 2001 оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 цього Договору Київська міська рада передала позивачу в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1362 га (кадастровий номер 78:504:011), яка знаходиться в Оболонському районі м. Києва на розі проспекту Червоних Козаків та проспекту Оболонського (проспект Московський, буд. 12а).

Відповідно до пункту 2.2. 2 Договору оренди сторонами погоджено ставку орендної плати в розмірі 2 % річних від грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до пункту з Договору оренди на час його укладання становила 1021408, 77 грн.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов?язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01.01.2011, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов?язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов?язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб?єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 Податкового кодексу України, таким чином розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов?язкового платежу.

Виходячи з наведеного з 01.01.2011 мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень, визначених пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 826/20316/13-а слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду від 27.01.2014 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі № 826/20316/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 у справі № 826/20316/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.А. Веденяпін О.І. Степашко