Ухвала суду № 53161637, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/55006/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Загородньому А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 810/3615/14-а

за позовом державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Павлова О.С.,

відповідача - Іващенка Д.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0001772204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що платником доведено належними засобами доказування реальність виконання операцій з поставки продукції задекларованим контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Фулсет» (далі - ТОВ «Фулсет»), тоді як установлені Інспекцією обставини щодо діяльності останнього не можуть слугувати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами, та свідченням недобросовісності Підприємства у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на номінальний характер операцій між позивачем та ТОВ «Фулсет», що виключає добросовісність податкової вигоди за цими операціями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань правильності нарахування ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Фулсет» за період з 01.11.2013 по 31.12.2013, оформлену актом від 15.04.2014 № 881/22-03/32402870.

Під час цієї перевірки Інспекція не визнала право позивача на податковий кредит з ПДВ та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат за операціями з придбання продукції (ізоляторів, муфт, шин автомобільних) у названого контрагента, що стало підставою для нарахування Підприємству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 352 038 грн. за основним платежем та 176 019 грн. за штрафними санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2014 № 0001772204.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на відсутність у ТОВ «Фулсет» об'єктивних можливостей виконати розглядувані операції в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів, трудового персоналу, формування цим постачальником даних податкового обліку за безтоварними операціями з іншими особами. Також відповідач зазначив про неподання платником доказів вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі виконання спірних поставок, як-от - доказів транспортування товару, його зберігання.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Отже, при дослідженні правильності формування платником податкового кредиту судам слід виходити не лише з формального подання платником усіх необхідних документів, але й встановити реальність фінансово-господарських правовідносин платника з заявленим контрагентом.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці взаємовідносин платника з ТОВ «Фулсет», суди встановили, що за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Підприємством (замовник) було укладено з переможцем торгів - ТОВ «Фулсет» (постачальник) договори про закупівлю товарів від 15.10.2013 № 40-м, № 41-М, № 42-М та договір поставки від 09.10.2013 № 4/805-13, за якими названий постачальник зобов'язався передати у власність Товариства товар, перелік якого додатково визначався у специфікаціях.

На підтвердження фактичного виконання поставок на підставі цих договорів Товариством подано письмові замовлення, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передавання матеріалів; оплата позивачем придбаної продукції у безготівковому порядку засвідчена наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів на рахунок названого постачальника.

Судами також встановлено, що придбану продукцію було оприбутковано Підприємством на склад та у подальшому використано у власній господарській діяльності при виконанні робіт з реконструкції, ремонту, технічного переоснащення кабельних ліній електропередач.

Слід зазначити, що власне наявність у позивача активу, який виступав предметом розглядуваної поставки, Інспекцією не заперечувалася. Заперечуючи проти визнання податкових наслідків спірних операцій, податковий орган наполягав на неможливості їх виконання задекларованим постачальником - ТОВ «Фулсет».

Втім такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, основних засобів, майна не є належним спростовуванням фактичного виконання спірної операції названим контрагентом. Адже податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати постачання товару позивачеві із залученням фізичних осіб на умовах найму та орендованого майна. Крім того, слід враховувати, що у випадку, коли постачальник не є виробником поставленого товару, а здійснює лише організаційні функції з його поставки, наявність значних ресурсів не вимагається.

Неперебування контрагента за місцем реєстрації також не свідчить про неможливість провадження ним господарської діяльності за іншою адресою.

Доводи інспекції про вигодоформуючий характер діяльності ТОВ «Фулсет» не підтверджені належними засобами доказування, а тому є припущеннями. Власне ж правовідносини цього постачальника з третіми особами не стосуються розглядуваних операцій з Підприємством та їх податкових наслідків.

Слід зазначити, що у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У справі, що переглядається, податковий орган не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчені поданими платником первинними документами.

За таких обставин суди обох попередніх інстанцій з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування при відображенні у податковому обліку наслідків розглядуваних операцій та правомірно задовольнили позов.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 810/3615/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько