Ухвала суду № 53161453, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32644/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 802/610/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-С" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитер-С" (далі - позивач, ТОВ "Кондитер-С") звернулось в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0009152203, №0009162203 від 05 листопада 2014 року та №0010202203, №0010192203 від 12 грудня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позов задоволено. Скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що в період з 02 жовтня 2014 року по 15 жовтня 2014 року головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку TOB "Кондитер-С" по взаєморозрахунках із ПП "Реджина Плюс", ПП "Бергер Продакшн", TOB "Мірошнік", TOB "Метіс Капітал".

За результатами перевірки складено акт перевірки №2772/2203/36310071 від 22 жовтня 2014 року, в якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25) у загальній сумі 917 749,00 грн. в тому числі: за січень 2014 року на суму 379 569,00 грн.; лютий 2014 року на суму 66 353,00 грн.; березень 2014 року на суму 246 691,00 грн.; травень 2014 року 225 136,00 грн.

За висновками акта, податковим органом винесено: податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0009152203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, всього на суму 1 147 186,00 грн., з яких 917 749,00 грн. - за основним платежем, 229 437,00 грн. - за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення форма «В4» №0009162203, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 337,00 грн.

Не погодившись з проведеними донарахуваннями, TOB "Кондитер-С" оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України.

За наслідками адміністративного оскарження, 12 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0010202203, яким збільшено грошові зобов'язання TOB "Кондитер-С" з податку на додану вартість за основним платежем - на суму 71 662,00 грн., за штрафними санкціями 17 916,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0010192203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року на 675,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги, ДФС України 19 лютого 2015 року прийнято рішення №3310/16/99-99-10-01-01-23 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення ОДПІ, а скарга TOB "Кондитер-С" - залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що між позивачем та ПП "Реджина Плюс", ПП "Бергер Продакшн", TOB "Мірошнік", TOB "Метіс Капітал" укладено договори поставки товарів та додаткові угоди до даних договорів, за умовами яких, останні зобов'язувались поставити олію соняшникову у визначених обсягах на користь позивача. В свою чергу, TOB "Кондитер-С" зобов'язалось оплачувати поставлену продукцію. Транспортування товару здійснюється постачальниками.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові та податкові накладні. Факт передачі олії соняшникової, підтверджується актами приймання-передачі товару.

Крім того, укладені договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину та є економічно виправданими.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих які пов'язані із наданням транспортних послуг.

TOB "Кондитер-С" не був суб'єктом транспортних правовідносин, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку володіти товарно-транспортними накладними та пред'являти їх контролюючим органам.

Посилання контролюючого органу на відсутність в журналі реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ запису про видачу посадовій особі TOB "Кондитер-С" ОСОБА_1 довіреності на отримання товару від ПП "Реджина Плюс" та ПП "Бергер Продакшн" спростовується наданою копією журналу реєстрації довіреностей, в якому міститься запис про видачу 20 січня 2014 року довіреності №658 на отримання в ПП "Реджина Плюс" ТМЦ, термін дії довіреності - до 31 січня 2014 року та довіреностей № 676 від 01 лютого 2014 року, №715 від 04 березня 2014 року, №730 від 17 березня 2014 року на отримання в ПП "Бергер Продакшн" ТМЦ.

Також, укладення контрактів між позивачем та Альфа Трейдінг Лімітед і ТОВ "Бел-Транс-Європа" свідчить про реалізацію товару в подальшому, а їх виконання підтверджується актами прийому - передачі та вантажно-митними деклараціями.

Також, позивачем надано договір про надання митно-брокерських послуг № 004 від 03 лютого 2011 року та додаткову угоду №1 до договору, відповідно до яких ТОВ "Дельта Вілмар СНД" надав послуги ТОВ "Кондитер-С" по виготовленню вантажно-митних декларацій для виконання зовнішньоекономічних контрактів, укладених між позивачем та ТОВ "Бел-Транс-Європа" та Компанії Альфа Трейдінг Лімітед.

Стосовно посилань податкового органу на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19 червня 2014 року №1473/26-59-22-03/35828333 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Реджина Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за січень 2014 року; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1242/26-55-22-10/38347365 від 30 квітня 2014 року про неможливості проведення зустрічної звірки ПП "Бергер Продакшн" з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2013 року, січень-березень 2014 року; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18 червня 2014 року №1708/26-55-22-09/36149943 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Мірошнік» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах за травень 2014 року; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24 червня 2014 року №1768/26-55-22-08/38606408 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Метіс Капітал" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Крім того, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець (замовник) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того слід зазначити, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року витребувано у Печерського районного суду міста Києва вирок від 08 жовтня 2014 року по справі №757/28009/14-к з відміткою про набрання вироком законної сили.

Відповідно до вказаного вироку директора ПП "Бергер Продакшн" визнано винним за скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 205 та частиною першою статті 358 КК України.

Однак, встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини стосуються лише злочинних дій посадової особи ПП "Бергер Продакшн" щодо здійснення умисних дій, які виразилися у фіктивному підприємництві, та не спростовують реальності господарських операцій між ТОВ "Кондитер-С" і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ПП "Бергер Продакшн",

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Також, ОДПІ посилається на лист оперативного управління Вінницької ОДПІ від 03 жовтня 2014 року №1370/7/07-05-02 в якому зазначено, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві розслідується кримінальне провадження №32014100060000055 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України по факту створення невстановленими особами ряду фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ "Метіс Капітал" та ТОВ "Мірошнік".

У свою чергу, за змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Таким чином, проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом ухилення від сплати податків, створення і діяльності фіктивних підприємств у відповідному кримінальному провадженні не є належними доказами у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо безпідставності та необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони спростовується наданими позивачем первинними документами, які свідчать про правомірність формування податкового кредиту.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 802/610/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак