Ухвала суду № 53160564, 03.11.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2802/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

03 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Сарафанюка А.П.,

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - без змін

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 05.03.2015 по 12.03.2015 на підставі направлення від 05.03.2015 № 584/2203 головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Литвинюк Л.В. проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання СУІП ТОВ «Сперко Україна» вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контрактах №07/01/14-КС/М від 02.01.2014, №1/380/11/07/19/1 від 29.07.2013, №10-14/2013 від 14.10.2013, №11/04/13-КС/Р від 01.04.2013, №РЕWSИ/МТ/14 від 30.04.2014 і № 24/07/2014 від 24.07.2014.

За результатами такої перевірки складено акт від 19.03.2015 №709/2203/20112362, який позивач отримав 19.03.2015.

Відповідно до висновків указаного акта під час перевірки виявлені порушення СУІП ТОВ «Сперко Україна», зокрема, ст. 1 та ст. 2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та п. 1 постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами.

СУІП ТОВ «Сперко Україна» не погодилося із зазначеними висновками акта перевірки та подало контролюючому органу письмові заперечення вих. № 355/101-06 від 26.03.2015.

За результатами розгляду поданих заперечень Вінницька ОДПІ листом від 31.03.2015 № 9316/10/02-28-22-03 повідомила, що висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0001702203 про застосування 513 019,00 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

СУІП ТОВ «Сперко Україна» не погодилося із таким рішенням та подало до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області скаргу від 10.04.2015 вих. № 416/101-06.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 02.06.2015 № 207/10/02-32-10-04 про результати розгляду первинної скарги подану позивачем скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 03.04.2015 № 0001702203 в частині 133,59 грн. застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

12.06.2015 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002862203 про застосування до позивача 512885,41 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

СУІП ТОВ «Сперко Україна» не погодилося із зазначеним рішенням та подало до Державної фіскальної служби України скаргу від 19.06.2015 № 690/101-06.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.08.2015 №19665/16/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 12.06.2015 №0002862203.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом правомірно, обґрунтовано відповідно до норм чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Закон України № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (надалі - Закон) прийнятий Верховною Радою України у 1994 році з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст.2 Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

При цьому статтею 2 Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті Закону.

Так, відповідно до постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 №163 (набрала чинності з 20.05.2013), від 14.11.2013 № 453 (набрала чинності з 20.11.13), від 12.05.14 № 270 (набрала чинності з 20.05.14), від 20.08.2014 №515 (набрала чинності з 21 серпня 2014 року та діє до 21 листопада 2014 року) від 20.11.2014 №734 (набрала чинності з 22 листопада 2014 року та діє до 02 грудня 2014 року), від 01.12.2014 №758 (набрала чинності з 03 грудня 2014 року та діє до 03 березня 2015 року) «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» Національний банк України зменшував визначений статтею 1 Закону строк та встановлював, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Судом встановлено, що СУІП ТОВ «Сперко Україна» уклало з «DITA ESTFARM» S.R.L. (Молдова) контракт від 02.01.2014 №07/01/14-КС/М про продаж нерезиденту фармацевтичних рецептурних та безрецептурних препаратів, на виконання умов якого платником податків здійснено відвантаження товару 17.06.2014 на суму 6930,00 евро, 06.08.2014 на суму 12 260,56 евро, 30.09.2014 на суму 16 731,29 евро, 18.11.2014 на суму 6 024,56 евро згідно з вантажно-митними деклараціями (далі - ВМД) від 17.06.2014 №401090000/2014/12141, від 06.08.2014 №401090000/2014/16199, від 30.09.2014 №101090000/2014/20554 та від 18.11.2014 №401090000/2014/24958.

14.10.2013 позивач уклав з ОДО «Фармин» (Республіка Білорусь) договір №10-14/2013 про продаж фармацевтичних рецептурних та безрецептурних препаратів, на виконання умов якого СУІП ТОВ «Сперко Україна» здійснено відвантаження товару 30.07.2014 на суму 13 749,67 евро, 30.07.2014 на суму 15 938,16 евро, 29.09.2015 на суму 20 711,03 евро згідно з ВМД від 30.07.2014 №401090000/2014/015563, від 30.07.2014 №401090000/2014/015566 та від 29.09.2014 №401090000/2014/20449.

Крім того, позивач уклав з ООО «ВитФармМаркет» (Республіка Білорусь) договір від 24.07.2014 №24/07/2014 про продаж нерезиденту лікарських засобів, на виконання умов якого позивачем здійснено відвантаження товару 29.09.2014 на суму 10 744,79 дол. США згідно з ВМД від 29.09.2014 №401090000/2014/20431.

Порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за вказаними контрактами стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, підставу нарахування пені відповідач пов'язував з датою оформлення документів для здійснення операцій експорту.

На думку позивача, вказані твердження відповідача не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки моментом здійснення експортної операції є дата перетину товаром митного кордону.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" дійсно є момент фактичного перетину товаром митного кордону.

Поряд із цим, в даному випадку мали місце операції з експорту товару, а відтак підлягають застосуванню норми ст. 1 Закону щодо строків зарахування виручки резидента в іноземній валюті (з урахуванням спеціальних строків, визначених Постановами Правління Національного банку України), які безпосередньо пов'язані з датою митного оформлення (виписки вивізної вантажної декларації) продукції, що експортується.

На переконання суду, ст. 1 Закону чітко визначено граничний строк зарахування виручки на валютних рахунках резидента при здійсненні експортної операції та момент, з якого слід рахувати 90 календарних днів, - з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

А тому посилання позивача як на підставу для скасування податкового рішення, що оскаржується, на момент здійснення експорту в розумінні статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є необґрунтованими.

Зазначене також спростовує твердження позивача про презумпцію правомірності рішень платника податків.

Відтак, суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем порушено ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

При цьому суд враховує, що висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на подовження термінів розрахунків за вказаними контрактами надано не було.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відносно тверджень позивача, що пеня за період з 21.11.2014 по 02.03.2015 на загальну суму 234115,64 грн. нарахована безпідставно, оскільки термін дії постанов Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 та від 20.08.2014 № 515 закінчився 21.11.2014, то суд зазначає наступне.

З пояснень представника відповідача слідує, що незалежно від зазначення термінів нарахування пені у акті перевірки слід виходити з того, що в даному випадку діяли постанови Правління Національного банку України, якими встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Так, відповідно до постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 №163 (набрала чинності з 20.05.2013), від 14.11.2013 № 453 (набрала чинності з 20.11.13), від 12.05.14 № 270 (набрала чинності з 20.05.14), від 20.08.2014 №515 (набрала чинності з 21 серпня 2014 року та діє до 21 листопада 2014 року) від 20.11.2014 №734 (набрала чинності з 22 листопада 2014 року та діє до 02 грудня 2014 року), від 01.12.2014 №758 (набрала чинності з 03 грудня 2014 року та діє до 03 березня 2015 року) «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Отже, в період з 21.11.2014 по 02.03.2015, нарахування пені за який позивач вважає здійснено протиправно, діяли постанови правління Національного банку України, якими було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що нарахування позивачу пені за вказаний період здійснено правомірно.

Відносно твердження позивача щодо невідповідності постанов Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» положенням Конституції України, то суд зауважує, що законодавство України передбачає чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними.

Таким чином, закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

На час розгляду адміністративної справи відсутнє рішення Конституційного Суду України про визнання зазначених постанов або їх окремих положень такими, що не відповідають Конституції.

Відносно твердження позивача щодо невідповідності постанов Правління Національного банку України Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині визначення строків розрахунків у сфері ЗЕД, то суд звертає увагу на тому, що Законом України №5480-VI від 06.11.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» внесено зміни до Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до яких Нацбанку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону України №185.

Тобто, на рівні Закону Нацбанку України надано право запроваджувати інші строки розрахунків, ніж 180 календарних днів.

Відтак, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про невідповідність постанов Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та від 20.08.2014 № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» положенням Конституції України та Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Щодо посилань позивача на те, що постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 та від 20.08.2014 № 515 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а тому не підлягають застосуванню, то суд зазначає наступне.

Відповідно до указу Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та розробленого до цього Указу Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» (у редакції, що діяла до 04.07.2014) нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Постанова Правління Національного банку України від 12.05.2014 № 270 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 496/25273.

Постанова Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 дійсно не зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Поряд із цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи № від 04.07.2014 № 1586-VII частину 4 статті 56 Закону України «Про національний банк України» викладено в новій редакції, відповідно до якої нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Постанова Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 опублікована 21.08.2014 на сторінці Офіційного інтернет-представництва НБУ України (http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=13743337&page=2).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, доводи позивача про нечинність постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 № 515 суд оцінює критично.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Матохнюк Д.Б.