Ухвала суду № 53160548, 28.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/12617/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

28 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представників відповідача - Степанової С.М., Кошелюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду І інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач з січня 1984 року по вересень 2000 року працював у Вінницькій механізованій колоні №62 тресту «Південьзахіделектромережбуд» електромонтером-лінійником, а потім водієм - електролінійником.

У період з 11 вересня 1987 року по 05 жовтня 1987 року Замостянським райвоєнкоматом позивач призваний на спеціальні збори, під час яких він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому, за позивачем зберігалось місце попередньої роботи та 100 % його середнього заробітку, про що свідчить довідка Замостянського районного військового комісару (а.с. 9).

Відповідно до довідки в/ч 43187 без номеру та дати її виготовлення (а.с. 12), позивач призваний на збори Замостянським РВК м. Вінниці та виконував службові обов'язки в в/ч 43187 у період з 11 вересня по 1 жовтня 1987 року і йому підлягало до виплати в кратному розмірі за 21 день та зазначено, що він має право на додаткову відпустку строком на 14 днів.

Крім того, копією довідки №7 від 27 січня 2015 року, виданої Вінницьким об'єднаним військовим міським військовим комісаріатом, підтверджено, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 11 вересня 1987 року по 01 жовтня 1987 року в складі в/ч 43187.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №25 від 04 лютого 2014 року (а.с. 13), за архівними документами в/ч 43187, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 11 вересня 1987 року по 29 вересня 1987 року. У ції же довідці зазначено, що згідно ліквідаційного акту в/ч 43187, накази командира в/ч 43187 по стройовій частині та виїздами за період з 01 січня 1987 року по 04 грудня 1987 року вилучені з частини Головною військовою прокуратурою м. Москви у жовтні 1989 року.

Посилаючись на зазначені офіційні довідки позивач вважає, що перебував в 3-й (третій) зоні відчуження - на майданчику «Укриття» в м. Прип'ять Київської області в період з 10 вересня 1987 року по 01 жовтня 1987 року, тобто більш ніж 14 календарних днів, що дає йому право на одержання посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

У 1992 році позивачу присвоєний статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії та видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії А №104402. При повторному розгляді цього питання в 1997 році йому знову було встановлено статус ліквідатора 3-ї категорії, з чим він погодився і прийняте рішення не оскаржував.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач виконував особливо важливе завдання з ліквідації наслідків на ЧАЕС у зоні відчуження лише протягом 7 днів, що не дає йому права бути визнаним учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 р.р. незалежно від кількості робочих днів.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсації визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

2) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження:

- у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали:

- у зоні відчуження в 1987 р. - від 1 до 14 календарних днів, - категорія 3.

Відповідно до зазначеного Закону обов'язковою умовою надання особам статуту учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є безпосередня участь особи в роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії та її наслідків в зоні відчуження.

Згідно з наявними у справі матеріалами, в/ч 43187, в якій проходив військові збори позивач у 1987 році, розташовувалась в Іванківському районі, Київської області, п/о Термахівка (а.с. 12). Доказів, які б зазначали інше постійне місце розташування в/ч 43187 сторонами не надано.

Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106а «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» населений пункт Термахівка, Іванківського району, Київської області не відноситься до зони відчуження.

У той же час, надані сторонами докази вказують на те, що позивач перебував у зоні відчуження лише сім днів.

Так, згідно з довідкою в/ч 43187 №82/40 від 01 жовтня 1987 року (а.с. 27), ОСОБА_2 на навчальних зборах виконував обов'язки в в/ч 43187 у період з 11 вересня 1987 року по 01 жовтня 1987 року. На підставі даної довідки йому, крім збереження середнього заробітку, у відповідності до постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 і 23 травня 1986 року належало до виплати в кратному розмірі за 7 днів.

У судовому засіданні апелянт пояснив суду, що вищезазначену довідку в/ч 43187 №82/40 йому видано 01 жовтня 1987 року - в останній день перебування його на навчальних зборах.

Також апелянт у судовому засіданні вказав на те, що інша довідка (а.с. 12), в якій не зазначений ні реєстраційний номер, ні дата її видачі/виготовлення і яку він вважає достовірною, надійшла поштою через декілька тижнів по завершенню навчальних зборів. У цій довідці йдеться про 21 день, який повинен оплачуватись апелянту в кратному розмірі.

З метою усунення розбіжностей у відомостях, що містяться у двох вищевказаних довідках, Департаментом соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації був зроблений запит до Центрального архіву Міністерства оборони РФ, звідки надійшла архівна довідка від 26 березня 2015 року №2/60689, в якій зазначено кількість днів виїзду позивача до 3-ї зони небезпеки (внутрішній поділ 30-ти кілометрової зони відчуження), а саме 7 днів: 14, 15 , 16, 17, 18 ,19, 20 вересня 1987 року (а.с. 15).

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації обґрунтовано відмовив позивачу у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, оскільки кількість днів виконання позивачем роботи у зоні відчуження не дає йому право для отримання вказаного посвідчення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.