Ухвала суду № 53160498, 29.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3376/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач, ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області) в якому просив визнати неправомірними дії щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості в сумі 1 267,95 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2015 року та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 47603513 від 21 травня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що спірна вимога не відповідає критеріям виконавчого документа, які перелічені в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ній не зазначено місцезнаходження та повне найменування стягувача, дата народження боржника, дата набрання виконавчого документа.

Крім того, позивач посилається на те, що державний виконавець безпідставно змінив спосіб примусового виконання вимоги, який був у неї зазначений, зокрема в цьому документі містився його обов'язок сплатити борг, а в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з нього заборгованості по єдиному соціальному внеску.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області до суду апеляційної інстанції не з'явився, надав суду заперечення.

Апелянтом 27 жовтня 2015 року була подана заява про перенесення розгляду справи на іншій день у зв'язку з тим, що він обраний депутатом сільської ради та змушений вирішити деякі питання пов'язані з виборами.

Втім, враховуючи на достатність наявних у справі доказів для перевірки обґрунтованості апеляційної скарги та судового рішення та неповажність причин, із якими пов'язана неявка до суду сторін, суд апеляційної інстанції вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 лютого 2015 року була складена та направлена на адресу позивача вимога ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № ф-287 в сумі 1 267, 80 грн. (а.с.6).

Дана вимога не була оскаржена позивачем ні в судовому, ні в адміністративному порядку, тому вважалася узгодженою та підлягає обов'язковому виконанню.

На підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого документа, постановою відповідача від 21 травня 2015 року відкрито виконавче провадження за № 47603513 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у Біляївському районі єдиного соціального внеску в розмірі 1267,95 грн. (а.с.5).

Вказаною постановою боржника зобов'язано в строк до 27 травня 2015 року самостійно виконати вимоги виконавчого документу, а у разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк постановлено виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Вимоги виконавчого документа самостійно боржником не виконані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога податкового органу є виконавчим документом, який пред'являється до виконання відповідному органу державної виконавчої служби. Також зазначив, що набрання законної сили такими виконавчими документами регламентовано приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455 (діяла на момент спірних правовідносин) та Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд зазначив, що такі суттєві недоліки, як не зазначення дати народження боржника, місцезнаходження стягувача, не перешкоджають встановленню змісту виконавчого документа та не можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частина 4 даної статті передбачає, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» поряд з виконанням рішень суду, регулює також порядок виконання рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частина 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Системний аналіз Законів України «Про виконавче провадження» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дає підстави для висновку, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом та повинна виконуватись державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Переходячи до питання чи правомірно державний виконавець відкрив виконавче провадження за вказаною вимогою, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частина 1 ст.25 даного Закону передбачає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до змісту виконавчого листа встановлені ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у виконавчому листі потрібно зазначати назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.

В свою чергу, п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст.18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Як на підставу протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження, апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) не вказано дату набрання нею юридичної сили, як того передбачає ч.1 ст.18 Закону № 606.

З цього приводу колегія суддів бажає зазначити наступне.

Набрання законної сили таким виконавчим документом, як вимога про сплату боргу (недоїмки) було передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455, яка була чинна на момент прийняття та надсилання вимоги (втратила чинність 29 травня 2015 року).

Відповідно до п.6.4 даної Інструкції, після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язок з ведення діловодства та архівного зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги платнику працівник, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, підшиває корінець такої вимоги з відміткою про вручення до справи платника.

Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органів доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п.6.6 Інструкції, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Про оскарження вимоги до органів доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти календарних днів орган доходів і зборів, який направив вимогу.

Поряд з цим, п.5 вимоги № ф-287 містить посилання на ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Абзац 9 даної частини статті також передбачає, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Тобто, дата набрання чинності такого роду виконавчого документу полягає у вираховуванні певних дат та днем набрання вимогою юридичної сили є день, який настає за днем вказаним в абз.9 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги повинен сплатити суму заборгованості, якщо не сплачує орган доходів і зборів надсилає таку вимогу до підрозділу державної виконавчої служби.

Таким чином, зазначення боржником у графі 5 вимоги, яка встановлює дату набрання нею чинності, вищезазначеної норми законодавства не суперечить ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Відсутність у виконавчому документі певних даних про особу боржника або стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14; від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14).

Довід апелянта про необґрунтованість зміни державним виконавцем способу виконання рішення, спростовується наступним.

У розумінні Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та «Про виконавче провадження», вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення органу доходів і зборів є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою саме шляхом стягнення зазначеної суми недоїмки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив новий довід за яким постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження повинна бути скасована, зокрема це збільшення суми боргу на 15 копійок.

Так, у вимозі зазначена сума стягнення 1 267,80 грн., а у спірній постанові - 1 267,95 грн.

До суду апеляційної інстанції була надіслана постанова ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області від 29 липня 2015 року, якою було внесено зміни до спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2015 року та вказана вірна сума стягнення1 267,80 грн. (а.с.48).

Отже, зазначений недолік спірної постанови був виправлений.

Також слід зазначити, що позов ОСОБА_1 складається не тільки з вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а також із вимоги щодо визнання протиправними дій ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області в частині відкриття виконавчого провадження та винесення відповідної постанови.

Колегія суддів вважає, що такі вимоги суперечать принципам адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори, зокрема на спори юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження правового акта індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Колегія суддів вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не можуть бути визнані протиправними, так як вони здійснені відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також у зв'язку з тим, що саме ці дії без створення документа, не створюють юридичних наслідків.

Юридичні наслідки створює постанова про відкриття виконавчого провадження про що фактично і зазначає позивач, яка може визнаватися протиправною та скасовуватись, якщо є на те підстави.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені обґрунтування позбавлені правового забезпечення відповідними правовими нормами, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно вирішив справу по суті спору.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова