Ухвала суду № 53160190, 29.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 876/9901/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад" до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

ПАТ "Івано-Франківський завод "Промприлад" 09.04.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до УПФ України в м. Івано-Франківську, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо направлення повідомлення від 19.02.2013 року про розрахунки на виплату та доставку пільгових пенсій по списках №1 і №2.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПАТ "Івано-Франківський завод "Промприлад" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги за апеляційною скаргою обгрунтовує тим, що відповідачем безпідставно надіслано позивачу повідомлення за №183/04 від 19.02.2013 року, яким скеровано розрахунки на виплату та доставку пільгових пенсій по списках №1 і №2. Вважає, що з набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Податкового кодексу України в територіальних органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави надсилати повідомлення із вимогами відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Зазначає, що такі витрати Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до складу єдиного внеску не віднесено, обов'язку відшкодування вказаних витрат юридичними особами не встановлено, порядку застосування положень інших законів України, якими таке відшкодування було передбачено і які були прийняті до набрання чинності цим Законом, не передбачено. За таких обставин з 01.01.2011 року відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не є загальнообов'язковим платежем, а вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо їх обов'язкової сплати, викладені в оскаржуваному повідомленні, є неправомірними.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський завод "Промприлад" 04.11.1996 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа із присвоєним ідентифікаційним кодом 05782912. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську товариство взяте на облік як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як видно з матеріалів справи, УПФУ в м. Івано-Франківську у лютому 2013 року надіслало листом повідомлення за №183/04 від 19.02.2013 року, яким позивачу скеровано розрахунки по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Даним листом до позивача доведено зведені суми фактичних витрат, які підлягають відшкодуванню до Пенсійного фонду України помісячно з 01.01.2013 року, а саме: по списку №1 - 18447,70 грн., по списку №2 - 29460,57 грн. та доплата за попередні періоди - 4594,93 грн. (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Пенсійний Фонд України та його структурні підрозділи на місцях, вправі скеровувати підприємствам, вимоги про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по колишнім або дійсним працівникам таких підприємств, які відпрацювали в них відповідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяв Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абз.4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абз. 4 п.п. 1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладене, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на відповідача, позивач в свою чергу зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених відповідачем та до 25-го числа щомісячно.

Підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються позивачу.

Колегія суддів дійшла до висновку, що призначена відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах пенсія, повинна відшкодовуватися підприємством позивача на підставі частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 і 2.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року (із змінами та доповненнями), основними завданнями Управління, серед іншого, є забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Аналізуючи вищенаведене законодавство, суд приходить до висновку, що Пенсійний Фонд України та його структурні підрозділи на місцях, вправі скеровувати підприємствам, вимоги про відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по колишнім або дійсним працівникам таких підприємств, які відпрацювали в них відповідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську діяло правомірно при формуванні і скеруванні позивачу оскаржуваного листа-повідомлення із розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за №183/04 від 19.02.2013 року.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання представника позивача на ту обставину, що з моменту набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до складу єдиного внеску не віднесено, не обґрунтовують позовних вимог, оскільки відшкодування зазначених витрат здійснюється на підставі і в порядку, визначеному нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, які є чинними, а їх дія не суперечить Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський завод "Промприлад" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2013 року у справі №809/1123/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук