Ухвала суду № 53160145, 03.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. Справа № 876/13013/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елегал" до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 р. № 0001701510, -

ВСТАНОВИЛА :

ВАТ "Елегал" 22.07.2013 р. звернулось до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 р. № 0001701510.

ВАТ "Елегал" позовні вимоги мотивує безпідставністю нарахування податковим органом до сплати грошового зобов'язання в розмірі 13925,25 грн. та нарахування штрафу в розмірі 2 785,07 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по ПДВ.

Вважає, що податкове зобов'язання в сумі 8596,00 грн. за серпень 2013 р., нараховане по декларації від 15.09.2010 р. ним сплачено своєчасно до граничного строку його сплати (30.09.2010 р.), а саме 29.09.2010 р. Податковий орган протиправно змінив призначення платежу, визначене платником, тому й зарахував ці кошти в рахунок сплати попереднього боргу, а не боргу за серпень 2010 р. Крім того, стверджує, що судовим рішенням від 20.02.2012 р. (справа № 2а-11630/11/1370) доведено сплату боргу за серпень 2010 р. Щодо своєчасності сплати податкового боргу по ПДВ за вересень 2010 р. на суму 9067,00 грн., також вважає безпідставним нарахування йому зобов'язань за нібито затримку граничного строку сплати боргу, оскільки ця сума була предметом судового розгляду і суд встановив, що ДПІ пропустила строк звернення до суду на стягнення, зокрема й цієї суми.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року позовну заяву задоволено частково.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в частковому задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суму податкове зобов'язання в сумі 8596,00 грн. за серпень 2013 р. платник не сплатив в граничні терміни, а сплатив лише протягом січня-травня 2013 р., тобто з порушенням строку. Податкове зобов'язання в сумі 9067,00 грн. за вересень 2010 р. також в граничний термін не сплачено, а сплачено лише в травні 2013 р. в розмірі 5687,65 грн., тобто з порушення. Крім того, вважає, що судовим рішенням від 20.02.2012 р. (справа № 2а-11630/11/1370) не було скасовано податкового обов'язку платника сплатити узгоджену суму боргу за вересень 2010 р. та визнано право ДПІ на стягнення цієї суми пропущеним. Однак, це судове рішення скасовано і не набрало законної сили. Тому вважає, правомірним нарахування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засіда

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку. Як вбачається, підставою нарахування штрафу в розмірі 20% - 1647,50 грн. на суму 8 596,00 є затримка на 972 календарних днів.

Дослідженими у справі доказами суд встановив, що висновок про затримку сплати узгодженої суми є наслідком неправомірної зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податку у платіжному дорученні № 252 від 28.09.10 р., що суперечить чинним на час виникнення спірних правовідносин нормам законодавства. Щодо встановлення затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання за вересень 2010 р., то суд вважає, що в цій частині штраф нараховано обґрунтовано.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ВАТ "Елегал" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платника податків в Сокальській ОДПІ; є платником ПДВ. ВАТ "Елегал" самостійно визначило податкові зобов'язання по ПДВ, які підлягають до сплати за серпень 2010 в сумі 8 596,00 грн. в податковій декларації № 9003712995 від 15.09.2010 р. та за вересень 2010 р. в сумі 9 067,00 грн. в податковій декларації № 90004400828 від 19.10.2010 р.

30.05.2013 р. ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС провела перевірку ВАТ "Елегал" щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ за період з 30.09.10 р. по 23.04.13 р., про що складено акт № 292/150/14308612. Встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме несвоєчасну сплату протягом граничних строків сум податкових зобов'язань по ПДВ.

Порушення встановлено на підставі перевірки сплати зобов'язань, нарахованих в декларації № 9003712995 від 15.09.2010 р. та № 90004400828 від 19.10.2010 р.

Виявлено, що за серпень 2010 р. нараховано ПДВ 8 596,00 грн. в податковій декларації № 9003712995 від 15.09.2010 р., граничний термін сплати 30.09.2010 р. Сума податкового боргу 2327,00 грн. сплачена платіжним дорученням № 257 від 31.01.13 р. (кількість днів затримки - 854); 1000,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 292 від 28.03.13 р. (кількість днів затримки - 910); 446,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 291 від 28.03.13 р. (кількість днів затримки - 910); 1828,58 грн. сплачено платіжним дорученням № 309 від 15.04.13 р. (кількість днів затримки - 928); 2000,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 312 від 23.04.13 р. (кількість днів затримки - 936); 636,12 грн. сплачено платіжним дорученням № 350 від 28.05.13 р. (кількість днів затримки - 971).

Податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2010 р. по декларації № 90004400828 від 19.10.2010 р. сплачено лише частково в сумі 5687,65 грн. платіжним дорученням № 350 від 28.05.13 р. (кількість днів затримки - 939). Всього погашено борг в сумі 13 925,35 грн. із затримкою на 972 та 940 календарних днів.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 р. № 0001701510 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 20% 2 785,07 грн. (1647,50 грн. за затримку на 972 дні та 1137,50 грн. за затримку на 940 днів) за затримку сплати податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 13 925,35 грн. на 972 та 940 календарних днів.

ВАТ "Елегал" не погоджується з встановленим порушенням, вважає, що податкове зобов'язання за серпень 2010 р. в сумі 8 596,00 грн. ним сплачено в граничний строк сплати до 30.09.2010 р., а саме 29.09.2010 р. платіжним дорученням № 52 з призначенням платежу "ПДВ за серпень 2010 р.". Не заперечує сплату коштів платіжними дорученнями від 31.01.13 р. № 257, № 292 від 28.03.13 р., № 291 від 28.03.13 р., № 309 від 15.04.13 р., № 312 від 23.04.13 р., № 350 від 28.05.13 р., однак ці оплати не були спрямовані на сплату ПДВ за серпень 2010 р. Не погоджується з доводами про затримку на 940 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 5 687,65 грн., оскільки сума ПДВ за вересень 2010 р. 9067,00 грн., на думку платника, є простроченим боргом, стягнення якої не може проводитись.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Сокальському районі Львівської області зверталась до суду з позовом про стягнення податкового боргу з ВАТ "Елегал", зокрема й ПДВ за період серпень 2010 р. в сумі 8 596,00 грн. та за вересень 2010 р. в сумі 9067,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р. (справа № 2а-11630/11/1370) встановлено, що ВАТ "Елегал" сплатило податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 р. в сумі 8 596,00 грн.. Тому в частині стягнення, зокрема цієї суми, відмовлено ДПІ. Постанова відповідачем на оскаржувалась і набрала законної сили.

Ухвалою цього ж суду від 20.02.2012 р. залишено вимоги ДПІ у Сокальському районі без розгляду в частині стягнення боргу в сумі 48 738,69 грн., зокрема до якої входить і сума 9067,00 грн. за вересень 2010 р., по причині закінчення шестимісячного строку звернення до суду. Зазначена ухвала скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р., а справу направлено до суду для продовження розгляду. Таким чином, судове рішення про стягнення з ВАТ "Елегал" 9067,00 грн. за вересень 2010 р. не набрало законної сили.

У зв'язку з цим доказуванню підлягає своєчасність сплати податкових зобов'язань за серпень та вересень 2010 р., оскільки від цього залежить правомірність нарахування штрафу за затримку сплати.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України зобов'язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " (чинним на період виникнення податкових зобов'язань) так і Податковим кодексом України у відповідних випадках грошові зобов'язання можуть нараховуватись як самостійно платником податків, так і контролюючим органом. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що податкові зобов'язання по ПДВ за серпень 2010 р. в сумі 8 596,00 грн.. та вересень 2010 р. в сумі 9067 грн. самостійно визначені платником в податкових деклараціях. ВАТ "Елегал" в підтвердження своєчасності сплати податкового зобов'язання по ПДВ за серпень 2010 р. в сумі 8 596,00 грн. надало платіжне доручення № 252 від 28.09.2010 р. з призначенням платежу "податок на додану вартість за серпень 2010 р.". Не заперечує сплату коштів платіжними дорученнями від 31.01.13 р. № 257, № 292 від 28.03.13 р., № 291 від 28.03.13 р., № 309 від 15.04.13 р., № 312 від 23.04.13 р., № 350 від 28.05.13 р., однак ці оплати не були спрямовані на сплату ПДВ за серпень 2010 р. Представник ДПІ також не зміг заперечити наявності оплати 8 596,00 грн.. Разом з тим, визнав, що фактично ці кошти зараховані в рахунок погашення податкового боргу, що існував до серпня 2010 р. Обидві сторони не заперечують, що платник все таки сплатив борг за серпень 2010 р., і це підтверджується також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 р. Не вирішеним є лише питання своєчасності його сплати.

Оцінюючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно встановив затримку сплати податкового зобов'язання за серпень 2010 р., а відтак й нарахував штраф, з огляду на таке.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами " № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами "" втратив чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом України, який набрав чинності.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).

Порушення податкового законодавства, встановлене перевіркою від 30.05.2013 р. по несвоєчасності сплати податкових зобов'язань, виникло в 2010 р. Оскільки, спірні правовідносини виникли до 2011 року і тривають на даний час, то Суд при вирішенні спору враховує положення як чинного на той час Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ", так і Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1, пп.. 5.3.1 п. 5.3, пп.. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно якої джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пункту 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України від 20 травня 1999 року за № 679-ХIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з пункту 3.8 цієї Інструкції, реквізит "призначення платежу " платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу ". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку. Як вбачається, підставою нарахування штрафу в розмірі 20% - 1647,50 грн. на суму 8 596,00 є затримка на 972 календарних днів.

Дослідженими у справі доказами суд встановив, що висновок про затримку сплати узгодженої суми є наслідком неправомірної зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податку у платіжному дорученні № 252 від 28.09.10 р., що суперечить чинним на час виникнення спірних правовідносин нормам законодавства. Щодо встановлення затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання за вересень 2010 р., то суд вважає, що в цій частині штраф нараховано обґрунтовано.

Як вбачається з досліджених доказів, за вересень 2010 р. до сплати підлягало 9067,00 грн. податку на додану вартість. Це борг сплачено лише частково, а саме 28.05.2013 р. платіжним дорученням № 350 в сумі 5687,65 грн. Платник не заперечив, що сплатив борг за вересень 2010 р. лише частково. Не заперечив також, що такий сплачено лише в травні 2013 р. і податковий орган не змінював призначення цього платежу. Таким чином, безпідставним є стверджувати, що частина зобов'язання сплачена своєчасно.

Суд відхиляє покликання платника на те, що сума 9067 грн. була предметом судового розгляду і суд встановив, що ДПІ пропустила строк звернення до суду на стягнення, зокрема й цієї суми, відтак підстав для її сплати немає. Ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду від 20.02.2012 р. скасована ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р. та направлено до суду для продовження розгляду. Таким чином, судове рішення про стягнення з ВАТ "Елегал" 9067,00 грн. за вересень 2010 р. не набрало законної сили, а право ДПІ на стягнення цієї суми не втрачене.

Разом з тим, в межах розгляду справи № 2а-11630/11/1370 за позовом ДПІ у Сокальському районі до ВАТ "Елегал" вирішується питання стягнення суми 9067 грн., предметом спору в даній сплаві є фактично кількість днів затримки сплати цієї суми. Так як платник частину боргу сплатив, і сплатив не своєчасно, фактично визнав існування цього боргу, то саме по собі питання стягнення боргу не перешкоджає вирішенню питання щодо стягнення штрафу, нараховано на несвоєчасно сплачену суму. Тим більше, на решту суму боргу, яку ще платник не сплатив ДПІ штраф не нарахувала, а нарахувала на сплачене (тобто, несвоєчасно сплачене). Таким чином, суд вважає, що податковий орган правомірно нарахував штраф в розмірі 1137,53 грн. за встановлене порушення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 р. № 0001701510 є обґрунтованими частково та підлягають до задоволення лише в частині скасування штрафу в розмірі 1 647,54 грн.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 813/5625/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар