Рішення № 53159234, 29.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2015 року Справа № 913/804/15

Провадження №17/913/804/15

За позовом Іноземного підприємства “Торговий дім ЄПК-Запоріжжя”, м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства “Стаханівський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 24762,28 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув;

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 13600,00 грн., 3% річних в сумі 744,68 грн., інфляційних втрат в сумі 10417,60 грн. за договором поставки № 32 від 26.01.2011.

13.10.2015 представником позивача до канцелярії суду було надано пояснення щодо ідентичності підшипників №3626 підшипникам №53626Л1Н. Позивачем зазначено, що до укладення договору №32 від 26.01.2011 відповідачем був проведений тендер, на який позивач надав тендерну пропозицію №10 від 25.06.2013. Відповідно до позиції 156 тендерної пропозиції №10 від 25.06.2013 найменування підшипнику по запиту – 3626, і найменування підшипнику по пропозиції – 53626Л1Н. Згідно з протоколом відкритих торгів на поставку підшипників в третьому кварталі 2013 замовнику ПАТ “Стаханівський завод феросплавів” позиція 156 має вид “найменування лоту – 3626” і виробник продукції “ 53626Л1Н АО “СПЗ”. Позивач зазначає, що у видатковій накладній №1694 від 20.08.2013 зазначено підшипник №3626 (53626Л1Н), що вказує на ідентичність підшипників №3626 та №53626Л1Н.

Також позивачем було надано пояснення щодо надання доказів виконання позивачем п.3.4 Договору. Він зазначає, що при поставці позивачем відповідачу продукції за Договором відповідачу були надані всі документи, передбачені п. 3.4 Договору, що підтверджено документами, підписаними позивачем і відповідачем, а саме:

- видатковою накладною №1694 від 20.08.2013;

- актом приймання-передавання від 20.08.2013;

- видатковою накладною №1863 від 11.09.2013;

- актом приймання-передавання від 11.09.2013.

Крім того позивач зазначає, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору на підставі Інструкції П-6 від 15.06.1965 та Інструкції П-7 від 25.04.1966. Позивач вказує на те, що зміст п. 14 Інструкції П-7 від 25.04.1966 відповідає змісту п. 5.3 Договору, відповідно до якого у випадку виявлення Покупцем (відповідачем) при прийманні продукції її невідповідність якості, Покупець повідомляє про це Постачальника (позивача) для прибуття його представника до Покупця для складання відповідного акту, що засвідчує вказану вище невідповідність продукції якості. Таким чином, товар був поставлений позивачем відповідачу зі всіма документами передбаченими п. 3.4 Договору, які підписані та скріплені печатками обома сторонами без зауважень.

Також позивач надав пояснення з приводу визначення моменту прострочення платежу, вказуючи на те, що відповідно до п. 4.6 Договору форми і строки розрахунків за поставлений товар визначаються сторонами в специфікаціях. Відповідно до специфікації №03/13 до Договору оплата здійснюється з відстрочкою в 45 календарних днів. Згідно накладної №1694 від 20.08.2013 момент прострочення платежу настав 05.10.2013, тоді як згідно накладної №1863 від 11.09.2013 момент прострочення платежу настав 27.09.2013.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.10.2015 місцезнаходженням відповідача є: м. Стаханів Луганської області.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Згідно з ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно інформації, розміщеній на сайті даного підприємства, Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта», повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до м. Стаханова.

За таких обставин, у відповідності до роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», від 12.09.2014 №01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» (із відповідними змінами), з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту.

Водночас, відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 28.09.2015, 13.10.2015 та 29.10.2015 не забезпечив. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Іноземним підприємством “Торговий дім ЄПК-Запоріжжя” (позивач у справі), як Постачальником, та Публічним акціонерним товариством “Стаханівський завод феросплавів” (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 32 від 26.01.2011 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - Товар), які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений Товар і оплатити його в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 3.4. Договору, разом з товаром, але не пізніше дати поставки товару Постачальник надає Покупцеві наступні документи:

- рахунок - фактура (оригінал);

- податкова накладна заповнена відповідно до вимог ст. 187, 201 податкового кодексу України, датовану моментом відвантаження продукції;

- видаткова накладна (оригінал);

- залізнична накладна (оригінал), за умови поставки залізничним транспортом, або товаро-транспортна накладна (оригінал), за умови поставки автотранспортом;

- сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно з п. 2.3. Договору (оригінали або належним чином завірені копії);

- у разі якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат відповідності по системі сертифікації УКРСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії);

- документи, надання яких обумовлено в Специфікації (Додатку) до Договору.

Також згідно п. 4.2 Договору, ціна кожного найменування Товару, його марка, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії Товару вказується в Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Відповідно до пункту 4.6 Договору, оплата проводиться в національній валюті України за цінами Договору шляхом перерахування грошових коштів Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Форма розрахунків вказуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Згідно з п. 4.7 Договору, у випадку, якщо сторони, в порядку зазначеному в п. 4.6 Договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, Покупець здійснює оплату за Товар після надання Постачальником документів, зазначених у п. 3.4. Договору. При простроченні надання документів зазначених у п 3.4. Договору, строк оплати збільшується на строк прострочення надання документів.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що поставив товар в повному обсязі на суму 13600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі, підписаними та скріпленими печатками обома сторонами.

В порушення умов Договору відповідач свої зобов’язання у встановлений строк не виконав, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення боргу в сумі 13600,00 грн., 3% річних в сумі 744,68 грн. та інфляційних втрат в сумі 10417,60 грн.

Крім того, 13.10.2015 представником позивача було надано до суду уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого інфляційні нарахування складають 1713,60 грн., 3% річних складають 366,66 грн. Також вказана пеня в сумі 1833,28 грн. та штраф в сумі 680,00 грн.

Зазначений розрахунок суд до уваги не приймає, оскільки, по-перше, пеня та штраф не були первісно заявлені, а по-друге, інфляційні нарахування та 3% річних складають суми менші ніж заявлені при поданні позову. Водночас, відповідної заяви про зменшення позовних вимог позивачем до суду не надано. З огляду на викладене, суд розглядає первісно заявлені позовні вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, борг під час розгляду справи не сплатив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1694 від 20.08.2013 на суму 2720,00 грн. та № 1863 від 11.09.2013 на суму 10880,00 грн., актами приймання-передавання, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками, та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, засвідчені копії яких додані до матеріалів справи (30-36).

Відповідно до пункту 4.6 Договору, оплата проводиться в національній валюті України за цінами Договору шляхом перерахування грошових коштів Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника. Форма розрахунків вказуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Згідно з пунктом 4.7 Договору, у випадку, якщо сторони, в порядку зазначеному в п. 4.6 Договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, Покупець здійснює оплату за Товар після надання Постачальником документів, зазначених у п. 3.4. Договору. При простроченні надання документів зазначених у п 3.4. Договору, строк оплати збільшується на строк прострочення надання документів.

Як зазначено у специфікації №03/13 до Договору (а.с.76), умови оплати: шляхом оформлення Покупцем на користь Продавця гарантованого платежу з відстрочкою виконання 45 календарних днів.

Суд погоджується з доводами позивача відносно настання моменту прострочення зобов’язання по оплаті товару.

Зокрема, приймання товару за кількістю та якістю відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору здійснюється на підставі Інструкції П-6 від 15.06.1965 та Інструкції П-7 від 25.04.1966.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966, приймання продукції за якість і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Вказаний пункт Інструкції П-7 кореспондується зі змістом 5.3 Договору, відповідно до якого у випадку виявлення Покупцем (відповідачем) при прийманні продукції її невідповідність якості, Покупець повідомляє про це Постачальника (позивача) для прибуття його представника до Покупця для складання відповідного акту, що засвідчує вказану вище невідповідність продукції якості.

Отже, оскільки відповідний акт складений не був, то можна зробити висновок, що товар був поставлений позивачем відповідачу зі всіма документами передбаченими п. 3.4 Договору, які підписані та скріплені печатками обома сторонами без зауважень.

Таким чином, згідно накладної №1694 від 20.08.2013 момент прострочення платежу настав 04.10.2013, а згідно накладної №1863 від 11.09.2013 момент прострочення платежу настав 26.10.2013.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з порушенням строків оплати, передбачених договором, у відповідача виник борг в сумі 13600,00 грн., який підтверджується матеріалами справи, є обґрунтовано заявленим та підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% в сумі 744,68 грн., що нараховані на суму боргу 2720,00 грн. за період з 12.10.2013 по 12.11.2013, та на борг в сумі 13600,00 грн. за період з 13.11.2013 по 04.08.2015 та інфляційні втрати в сумі 10417,60 грн. за період з грудня 2013 року по липень 2015 року включно.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних за вказаний період, суд зазначає, що хоча позивач визначив період нарахування не з дати прострочення платежу, а дещо пізніше, це є правом сторони і період нарахування він визначив вірно. Водночас, позивач вказав, що у періоді з 13.11.2013 по 04.8.2015 – 660 днів, тоді як кількість днів у цьому періоді складає 630. Отже, 3% річних, нарахованих на суму 13600,00 грн. за період з 13.11.2013 по 04.8.2015 будуть складати 704,21 грн., а не 737,75 грн., як неправильно вказав позивач. Загальна сума 3% річних, що є обґрунтовано заявленими та підлягають стягненню, складає 711,14 грн.

Стосовно інфляційних нарахувань в сумі 10417,60 грн. за період з грудня 2013 року по липень 2015 року включно суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

З наданого до позову розрахунку вбачається, що індекс інфляції застосовувався до суми боргу, за період з грудня по червень 2015 року, виключаючи липень 2015 року, в якому мала місце дефляція (індекс інфляції склав 99,0%). У зв’язку з чим середній індекс інфляції за заявлений до стягнення період склав 176,6%. Такий алгоритм розрахунку суперечить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

Так, середній індекс інфляції за період з грудня 2013 року по липень 2015 року склав 174,8%. Отже сума втрат від інфляції складає 13600,00 грн.*174,8% – 13600,00 грн. = 10174,59 грн., а не 10417, 60 грн., як порахував позивач.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 13600,00 грн., 3% річних в сумі 711,14 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 10174,59 грн. є такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції, чинній на дату подання позову, встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ціна позову складає 24762,28 грн., отже 1,5% ціни позову є меншим розміром ніж 1218,00 грн. мінімальної ставки судового збору. Таким чином, позивачу при поданні позову слід було сплатити 1218,00 грн., тоді як він сплатив 1827,00 грн. Отже, зайве сплачений судовий збір у сумі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу за його заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Стаханівський завод феросплавів”, м. Стаханов Луганської області, ідентифікаційний код 00186513, на користь Іноземного підприємства “Торговий дім ЄПК-Запоріжжя”, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 52, ідентифікаційний код 35300916, борг у сумі 13600,00 грн., 3% річних в сумі 711,14 грн., інфляційні нарахування в сумі 10174,59 грн. та судовий збір у сумі 1204,39 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 03.11.2015.

Суддя О.С. Фонова