Ухвала суду № 53159006, 29.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11кп/796/1672/2015 Головуючий в суді першої інстанції - Бірса О.В.

Категорія: ч.2 ст.121 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Верховець Т.М.,

суддів Лук'янець Л.Ф., Кепкал Л.І.,

при секретарі Ковбі А.В., Самойленко І.С.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

за участю прокурора Сторожука В.П.,

потерпілої ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід - домашній арешт, до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави витрати на залучення експерта у сумі 391 гривня 20 копійок.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно з вироком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 30 грудня 2013 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, знаходився у АДРЕСА_1, де вживав алкогольні напої разом зі своїм рідним братом ОСОБА_6

Після спільного розпивання алкогольних напоїв, приблизно о 12 годині, на ґрунті особистих неприязних стосунків до свого брата, ОСОБА_4 розпочав словесну сварку, під час якої у останнього виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наблизився до ОСОБА_6 та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, розпочав наносити останньому багаточисельні удари в область життєво важливих органів, а саме живота та голови, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_6, помер.

На вказаний вирок суду, захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подали апеляційні скарги, в яких:

захисник ОСОБА_2, просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року та закрити провадження у відповідності до ст.284, 417 КПК України. При цьому зазначає, що вирок суду є незаконним, неправосудним, необґрунтованим, необ'єктивним, таким, що суперечить нормам Конституції України та міжнародним нормам, а деякі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах кримінального провадження. У вироку відсутні час та причини смерті ОСОБА_6, яким предметом нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_6 та яке відношення до кримінального провадження має речовий доказ - дерев'яна палка. Крім того, апелянт зазначає, що висновки Дніпровського районного суду м. Києва, щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції не встановлено достатньо належних та достовірних доказів на їх підтвердження.

захисник ОСОБА_3, просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2015 та кримінальне провадження, стосовно ОСОБА_4 - закрити. При цьому зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і як наслідок неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням судом кримінального закону, який підлягає застосуванню. Суд не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_7, про наявність невідомої молодої особи у квартирі ОСОБА_4 в період нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Крім того, захисник зазначає, що проаналізувавши покази свідків, можна зробити лише висновок про періодичне виникнення між братами ОСОБА_5 побутових конфліктів, які інколи переростали у бійки. Суд першої інстанції не поклав в основу свого рішення докази, які викликають сумнів причетності ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують, та не аргументував чому були взяті до уваги одні докази, а проігноровані інші. Судом першої інстанції неповно і однобічно досліджені обставини справи, а висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, суд невірно дав юридичну оцінку діям підсудного ОСОБА_4 та безпідставно засудив останнього за ч.2 ст.121 КК України, оскільки в матеріалах справи не міститься жодного прямого, належного доказу спричинення ОСОБА_4, саме тяжкого тілесного ушкодження, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_6 Суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. 94 КПК України в частині оцінки зібраних доказів на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, вдався до припущень в їх оцінці всупереч вимогам ст.370 КПК України та проявив однобічність й неповноту судового слідства. Судом неповно розглянуто справу, не повністю встановлені обставини, що характеризують об'єктивну і суб'єктивну сторону злочину, не було взято до уваги докази, що викликають сумнів у причетності ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Від інших учасників апеляційних скарг не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційні скарги останнього та захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку має бути, зокрема, зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Викладаючи формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд у вироку не вказав спосіб вчинення кримінального правопорушення, механізм заподіяння тілесних ушкоджень, їх локалізація, причини та час настання смерті потерпілого, а вказав лише про нанесення обвинуваченим багато чисельних ударів потерпілому в область життєво важливих органів, а саме живота та голови, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

Таким чином у вироку, щодо ОСОБА_4 не вказані спосіб, знаряддя, обстановка нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень від яких останній помер, які можуть складати об'єктивну сторону вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вирок суду, щодо ОСОБА_4, не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК України, вказане порушення кримінального процесуального закону є істотним, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Підставою для зміни або скасування вироку, згідно п. 3 ч.1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону.

З огляду на те, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, викладене у вироку, щодо ОСОБА_4, не містить даних, які необхідні для з'ясування питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а також інших обставин, які істотно впливають на вирішення питання, щодо застосування кримінальної відповідальності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду.

Частиною 1 статті 407 КПК України, передбачені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду після його скасування, а саме: ухвалити новий вирок; закрити кримінальне провадження; призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

По даному кримінальному провадженню апеляційний суд не може постановити новий вирок за апеляційними скаргами захисників, оскільки в них не порушується таке питання, як не може прийняти і рішення про закриття кримінального провадження, з підстав зазначених в апеляційних скаргах захисників, з причин викладених у цій ухвалі, оскільки не можливо перевірити висновки суду першої інстанції про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З огляду на вищевикладене та вимог апеляційних скарг захисників, а також враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що після скасування вироку, щодо ОСОБА_4, слід призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Таке рішення суду апеляційної інстанції, спрямоване на усунення кримінальних процесуальних порушень, допущених судом при постановленні оскаржуваного вироку, які не може усунути апеляційний суд, в силу своїх повноважень, та таке рішення не порушує прав учасників судового провадження.

Доводи апеляційних скарг захисників, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 121 КК України, підлягають перевірці, при новому судовому розгляді.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року, щодо ОСОБА_4 - скасувати. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без змін, продовживши дію якого на 30 днів, тобто до 28.11.2015, включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

______ ______ _______

Т.М. Верховець Л.Ф. Лукянець Л.І. Кепкал