Постанова № 53157734, 02.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року місто Київ №826/8236/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг»

до

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 23.04.2015 №0002552202,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2015 №0002552202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 08.04.2015 №316/26-54-22-02/34613940 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством “ОРІМ” за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 №0002552202. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 08.04.2015 №316/26-54-22-02/34613940 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 23.04.2015 №0002552202. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» та приватним підприємством «ОРІМ».

Адміністративну справу №826/8236/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «ОРІМ» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінгн»:

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 166 927,00 грн., в тому числі: за жовтень 2014 року на суму 141 147,00 грн., за грудень 2014 року на суму 25 780,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 08.04.2015 №316/26-54-22-02/34613940 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 №0002552202, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартість у розмірі 250 391,00 грн., у тому числі: 166 927,00 грн. – основний платіж, 83 464,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункуту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу України, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.04.2015 №316/26-54-22-02/34613940 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» та приватним підприємстовм «ОРІМ» за договором про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 №118.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» (замовник) та приватинм підприємством «ОРІМ» (виконавець) укладено договір від 01.09.2014 №118, відповідно до якого виконавець зобов’язується надати послуги замовнику, а замовник зобов’язується прийняти роботи, виконані належним чином виконавцем та оплатити їх на умовах та в порядку зазначеному в договорі. Перелік та види послуг, які виконавець надає замовнику, зазначені в Додатку №1 даного договору, а саме послуги маркетингового характеру.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.09.2014 №118; додатку №1 (перелік та види послуг, що надаються замовнику); актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг); податкових накладних; рахунків-фактур.

Аналізуючи зазначені первинні документи, суд наголошує на тому, що вони не відображають руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин позивача та його контрагента.

Слід зазначити, з договору від 01.09.2014 №118 вбачається, що місцезнаходження замовника та виконавця є Київська область, а саме: юридична адреса замовника 04655, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 225; юридична адреса виконавця 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Святоюріївська, будинок 11. Проте договір та всі супровідні документи укладено в місті Дніпропетровськ. Позивачем не надано інформації щодо причин та доцільності укладення договору у місті Дніпропетровськ. При цьому, позивачем не надано суду доказів перебування осіб, які підписали договір, у відрядженні у місті Дніпропетровськ, зокрема: наказу про відрядження, кошторис витрат та звіт про використання коштів.

Аналізуючи первинні документи надані позивачем, судом вбачається відсутність результатів виконаних робіт відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме анкети опитувань, звіти виконаних робіт тощо.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» та приватним підприємством «ОРІМ» вказано на податкову інформацію надану державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 18.03.2015 №170/10-1322-05/39355541 щодо спектру фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «ОРІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 по 31.01.2015.

Так, згідно даних, наданих контролюючим органом щодо приватного підприємства «ОРІМ», посадові особи суб’єкта господарювання відсутні за податковою адресою приватного підприємства «ОРІМ», також неможливо підтвердити реальність вчинення гсподарських операцій здійснюваних приватним підприємством «ОРІМ», місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів. Отже, можна зробити висновок, що приватне підприємство «ОРІМ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме в даному випадку товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг».

Аналізуючи матеріали справи щодо взаємовідносин позивача з приватним підприємством «ОРІМ», суд наголошує на тому, що основним видом діяльності позивача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодами КВЕД є: дослідження кон’юктури ринку та виявлення громадської думки. Хоча, фактично у період, що перевіряється, підприємство займалось оптовою та роздрібною торгівлею винами, що є не основним видом діяльності позивача.

Позивачем не обґрунтовано суду ділової та економічної доцільності залучення для виконання маркетингових послуг, тобто дослідження кон’юктури ринку та виявлення громадської думки, що є основним видом діяльності позивача спірного контрагента і наявність від цього прибутку.

Згідно висновку акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.04.2015 №316/26-54-22-02/34613940 внаслідок співставлення даних податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» та приватного підприємства «ОРІМ», встановлені значні відхилення, чим порушено фіскальні інтереси держави.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцілбності здійснених правочинів, суд погоджується із доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» уявності господарських операція з приватним підприємством «ОРІМ», з метою штучного формування податкового кредиту, як наслідок відбувається заниження податку на додану вартість, а отже дії позивача порушують фіскальні інтереси держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 23.04.2015 №0002552202, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдінг» про скасування зазначеного повідомлення-рішення є необгрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.