Постанова № 53156564, 04.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 вересня 2015 року 11 год. 00 хв. № 826/5963/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання нормативного акта таким, що не відповідає вимогам нормативного акта вищої юридичної сили, та визнання незаконною і нечинною постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - відповідач, НКРЕКП) про:

- зобов'язання відповідача, відповідно до ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі;

- визнання такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинною з моменту прийняття), постанови відповідача від 23 травня 2014 року №749 (далі - оскаржувана постанова);

- визнання незаконною і нечинною з моменту прийняття оскаржуваної постанови;

- задоволення позовних вимог частково;

- у разі задоволення позову - зобов'язання Кабінету Міністрів України негайно (не пізніше ніж за 15 днів) після набрання постановою у справі законної сили опублікувати у газеті резолютивну частину постанови.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний нормативний акт не відповідає ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи позивач підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, (далі - НКРЕ) прийнято оскаржувану постанову №749 «Про внесення змін до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 травня 2014 року за №566/25343.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, нею внесено зміни до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, шляхом викладення їх у новій редакції, а також внесено зміни до тарифів на електроенергію, що відпускається для дитячих центрів «Артек» і «Молода гвардія», релігійних організацій та міського електричного транспорту.

Поряд з цим, будь-яких норм, які б регулювали встановлення цін та тарифів на централізоване водопостачання, про що позивач зазначає у позові, оскаржувана постанова не містить.

При цьому, суд звертає увагу, що оскаржувану постанову прийнято НКРЕ, яка діяла на підставі затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1059/2011 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 6 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, НКРЕ, зокрема, установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

Оскаржувану постанову НКРЕ прийнято на підставі низки нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №149 «Про вдосконалення державної політики регулювання тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню, а також іншим споживачам, для яких застосовуються такі тарифи» (далі - Постанова №149).

Постановою №149 рекомендовано НКРЕ установити із 01 червня 2014 року тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню, а також іншим споживачам, для яких застосовуються такі тарифи, з урахуванням граничних (максимальних) рівнів, визначених Постановою №149.

Саме у Постанові №149 визначено граничні (максимальні) рівні, що мали були враховані НКРЕ при встановленні тарифів на електроенергію, що відпускається населенню.

Постанова №149 на час прийняття НКРЕ оскаржуваної постанови була чинною.

Отже, з урахуванням вище викладених норм та з'ясованих обставин суд вважає, що оскаржувану постанову НКРЕ прийнято у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а також на підставі чинних нормативно-правових актів.

Стосовно доводів позивача про незаконність утворення власне НКРЕКП, оскільки, на його думку, повноваження щодо здійснення цінової політики належать не НКРЕКП, а Кабінету Міністрів України, то суд не бере їх до уваги, оскільки це не входить до предмету розгляду даної справи, а оскаржувану постанову прийнято НКРЕ, а не НКРЕКП.

Крім того, суд звертає увагу, що 02 березня 2015 року НКРЕКП прийнято постанову №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2015 року за №231/26676.

Як зазначено у п. 3 вказаної постанови №220, оскаржувану постанову визнано такою, що втратила чинність.

Також суд звертає увагу, що позивач, оскаржуючи незаконність встановлення оскаржуваною постановою саме тарифів на послуги централізованого водопостачання та невідповідність таких тарифів ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не надав суду доказів про те, що розміри тарифів на централізоване водопостачання збільшені без урахування росту доходів населення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання нормативного акта таким, що не відповідає вимогам нормативного акта вищої юридичної сили, та визнання незаконною і нечинною постанови є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 171 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин