Постанова № 53156467, 02.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року місто Київ №826/15636/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана»доДержавної фіскальної служби Українипроскасування індивідуальної податкової консультації від 26.06.2015 №13460/6/99-99-15-03-02-15 та зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації від 26.06.2015 №13460/6/99-99-15-03-02-15 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкова консультація від 26.06.2015 №13460/6/99-99-15-03-02-15 надана відповідачем на запит позивача не в повному обсязі, остання не містить роз'яснень по суті поставлених питань, що у свою чергу, суперечить нормам податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на його необґрунтованість, оскільки на всі запитання товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Світлана» Державною фіскальною службою України надано мотивовану відповідь в межах своєї компетенції.

Справу №826/15636/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

За посиланням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" (код ЄДРПОУ 23811936) є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 24 кв.м. на першому поверсі триповерхового будинку за адресою м.Полтава, вул. Фрунзе, 33 згідно укладеного договору купівлі-продажу від 20.12.1995 (укладеного в процесі приватизації).

За вимогою Полтавської міської ради, починаючи з 1995 року товариство укладало договори оренди земельної ділянки, що знаходиться під будинком, при чому, орендувалася вся земельна ділянка під будинком.

Останній договір оренди було укладено 12.03.2012 зі строком дії до 30.01.2015.

В 2015 році товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" звернулося з запитом до Верховної Ради України щодо правових підстав сплати орендної плати за землю за вищенаведених обставин, і листом від 21.05.2015 №04-12/14-460 товариству надано відповідь за підписом Голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради України, згідно якої товариство як власник нежитлового приміщення у житловому будинку не може вважатися таким, що самовільно займає земельну ділянку під житловим будинком, і не може укладати договір оренди земельної ділянки (її частини), на якій розташовано жилий будинок.

З метою отримання однозначної позиції податкового органу щодо зобов'язань товариства зі сплати земельного податку товариство звернулось з запитом до Державної фіскальної служби України від 05.06.2015 в порядку статті 52 Податкового кодексу України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

чи зобов'язане товариство за вказаних обставин згідно закону сплачувати податок на майно (в частині орендної плати) за земельну ділянку за адресою Фрунзе, 33;

чи понесе товариство якусь відповідальність за Податковим кодексом України, якщо не буде сплачувати податок на майно (орендну плату) за цю ділянку;

чи може товариство, враховуючи положення статей 50 і 102 Податкового кодексу України уточнити податкові зобов'язання (шляхом їх зняття) за 2012-2015 роки та повернути надміру сплачені кошти у вигляді орендної плати, яка здійснювалась без законних підстав.

Листом Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 за №13460/6/99-99-15-03-02-15 товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" надано відповідь, згідно якої наведено зміст статті 287 Податкового кодексу України та статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Не погоджуючись із наданою відповіддю, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з листа Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 за №13460/6/99-99-15-03-02-15 конкретних відповідей на поставлені питання контролюючим органом не надано, а наведені лише цитати приписів Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідач посилається на пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, згідно якого при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Вже під час судового розгляду справи відповідачем наголошено на практиці Верховного Суду України, зокрема, постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі №21-775а15 та правовій позиції Верховного Суду України, висловленої у судових рішеннях від 02.12.2014 №21-274а14, від 21.04.2015 №21-131а15, згідно якої власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Пунктом 53.3 статті 53 Податкового кодексу України зазначено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право: оскаржувати в порядку, встановленому Податковим кодексом України, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

В даному випадку позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з запитом щодо надання індивідуальної податкової консультації, в якому викладено конкретні питання: чи зобов'язане товариство за вказаних обставин згідно закону сплачувати податок на майно (в частині орендної плати) за земельну ділянку за адресою Фрунзе, 33? чи понесе товариство якусь відповідальність за Податковим кодексом України, якщо не буде сплачувати податок на майно (орендну плату) за цю ділянку? чи може товариство, враховуючи положення статей 50 і 102 Податкового кодексу України уточнити податкові зобов'язання (шляхом їх зняття) за 2012-2015 роки та повернути надміру сплачені кошти у вигляді орендної плати, яка здійснювалась без законних підстав?

Відповідно, виконанням відповідачем свого обов'язку з надання індивідуальної податкової консультації є чітке формулювання відповідей на всі поставлені позивачем як платником питання або повідомлення, що у податкового органу відсутня компетенція надавати консультації з конкретного питання з посиланням на відповідне правове обґрунтування.

Натомість, згідно змісту листа Державної фіскальної служби України від 26.06.15 №13460/6/99-99-15-03-02-15 відповіді на поставлені позивачем питання відсутні, як і відсутнє посилання на відсутність у податкового органу компетенції надавати консультації з поставлених питань.

Посилання на конкретні норми законодавства, що регулюють описану у запиті ситуацію, а також їх цитування без висновків щодо правозастосування у конкретній ситуації не може вважатися належним виконанням обов'язку з надання індивідуальної податкової консультації з огляду на зміст статей 52, 53 Податкового кодексу України.

Вказане свідчить про протиправність дій відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання індивідуальної податкової консультації на запит позивача як платника податків та наявність підстав для скасування оскаржуваної індивідуальної податкової консультації.

За таких обставин зобов'язання відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію на запит позивача є належним способом захисту порушеного права позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у наданих запереченнях на позов відповідачем викладено по суті правову позицію щодо сплати плати за землю в ситуації позивача, тоді як у оскаржуваній індивідуальній податковій консультації від 26.06.15 №13460/6/99-99-15-03-02-15 вказана позиція відсутня.

Щодо поставлених у запиті позивача питань в порядку пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Як зазначається в пункті 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, спеціальною нормою Податкового кодексу України визначено: 1) обов'язок сплати земельного податку власниками нерухомого майна незалежно від оформлення права власності на землю; 2) обов'язок власника нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Оскільки питання виникнення обов'язку позивача сплачувати плату за землю та розмір цієї плати врегульовано вказаним положенням, то питання відповідальності позивача у випадку несплати плати за землю (орендної плати) та можливість уточнення податкового зобов'язання за 2012-2015 роки і повернення надміру сплаченої орендної плати має вирішуватися згідно загальних положень Податкового кодексу України з врахуванням пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі від 26.06.2015 за №13460/6/99-99-15-03-02-15.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України надати товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" нову індивідуальну податкову консультацію на запит від 05.06.2015 з урахуванням висновків суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Кротюк О.В.

Мазур А.С.