Постанова № 53155362, 27.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 жовтня 2015 р. № 820/7887/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати неправомірними дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн., та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року здійснено заміну неналежного відповідача - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, на належного - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу №277 від 11.03.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо отриманих доходів у вигляді списання боргу комунальних платежів та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатом якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення позивачем ст. 163, п.п 164.2.7 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 п.179.7 ст. 179 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями не надано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік та занижено податкове зобовязання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 434,71 грн.

Суд зазначає, що позивачем подавались до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки відповідачем надано відповідь з якої вбачається, що висновки викладені в акті перевірки від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 є обґрунтованими та не суперечать нормам чинного законодавства України.

На підставі висновків акту перевірки від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 р. №0001551702.

Слід зазначити, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору та подавала скарги до ГУ ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги залишені без задоволення та податкове повідомлення-рішення без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Слід вказати, що позивач в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.67) просить суд визнати протиправними дії відповідача. Суд зазначає, що відповідно письмових та усних пояснень, позивач фактично просить визнати неправомірними дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1.

Положеннями пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. п. 75.1, 75.1.1 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно положеннями ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що контролюючим органом складено та направлено позивачу повідомлення №16/10/20-27-17-02-13 від 11.03.2015 року, в якому повідомлено, що з 12 березня 2015 року за адресою відповідача буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 та наказ №277 від 11.03.2015 року.

Та згодом, до податкової інспекції повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «за закінчення терміну зберігання».

Разом з тим, 18.03.2015 року державними ревізорами-інспекторами складено акт неявки фізичної особи.

З цього приводу суд зазначає, що в акті перевірки, листах відповідача від 19.06.2014 року та від 05.04.2014 року (а.с.94-95) вказана адреса позивача м-н 6, буд. 10, кв.41, м.Первомайський, Харківська область 64102. Натомість, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.83), яким направлявся наказ та повідомлення, вказано іншу адресу м-н ?АДРЕСА_1, м.Первомайський, Харківська область 64107, тобто фактично кореспонденція направлена не невірну адресу позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист «Укрпошти» від 14.04.2015 року №950, який підтверджує факт не надсилання відповідачем та неотримання позивачем повідомлення №16/10/20-27-17-02-13 від 11.03.2015 року та наказу №277 від 11.03.2015 року (а.с.35).

Таким чином, судом встановлено порушення ст.79 Податкового Кодексу України збоку відповідача.

Слід також зазначити, що перевірка проведена на підставі положень п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно вказаної норми, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча однієї з таких обставин, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Перевіряючи дотримання вказаної норми відповідачем по справі, судом встановлено, що протягом 2014 року на адресу позивача направлялись два запити (від 05.04.2014 р. №777/10/20-28-17-137 та від 19.06.2014 р. №1331/10/20-28-17-137), в яких вимагалося надати річну декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок з доходів фізичних осіб.

У вказаних запитах не міститься посилання на положення ст. 73 та ст. 78 Податкового кодексу України.

Доказів стосовно направлення запитів на адресу позивача в порядку визначеному п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем суду не надано.

Слід також зазначити, що в акті перевірки та в оскаржуваному рішенні невірно зазначено прізвище позивача.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн., та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що контролюючий орган акті перевірки вказує, що позивачем отримано додаткове благо на загальну суму 2898,08 грн. Таким чином фізична особа повинна сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 434,71 грн.

Крім того, платник податків зобовязаний подати до податкової інспекції річну декларацію про майновий стан і доходи та відобразити в ній зазначений дохід, що не було зроблено позивачем зокрема за 2013 рік(аркуш 3 акту).

Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що платником податків порушено ст. 163, п.п 164.2.7 п.164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п.171.2 ст.171 п.179.7 ст. 179 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до пп. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.

У пункті 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України вказано, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Проте застосування вищевказаних норм податкового законодавства до відповідача є не вірним, з огляду на наступне.

Судом з рішення Апеляційного суду Харківської області від 26.06.2012 р. по справі №2030/954/12 встановлено, що Первомайське комунальне підприємство «Тепломережі» звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з опалення та гарячого водопостачання(а.с.45-47).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 9 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПКП «Тепломережі» заборгованість за послуги з опалення і гарячого водопостачання станом на 1 червня 2011 року у сумі 160,19 грн. солідарно та витрати по сплаті судового збору по 5,90 грн. з кожного. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.06.2012 р. рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 9 квітня 2012 року у частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» заборгованості за послуги з опалення і гарячого водопостачання станом на 1 червня 2011 року 160 грн. 19 коп. та витрат по сплаті судового збору по 5 грн. 90 коп. з кожного скасовано і у позові Первомайському комунальному підприємству «Тепломережі» у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Суд зазначає, що сума відображена в акті 2898,08 складається з 160,19 грн. та 2737,89 грн.

Щодо суми у розмірі 160,19 грн. судом встановлено, що Апеляційним судом Харківської області встановлено, що на час ухвалення рішення заборгованості за послугу опалення і гарячого водопостачання станом на 01.06.2011 р. у відповідачів не існувало і підстав для стягнення 160,19 грн. не було.

Щодо суми у розмірі 2737,89 грн. судом встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 9 квітня 2012 року ПКП «Тепломережі» було відмовлено в стягненні з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суми в 2737,89 грн. в звязку з закінченням строку позовної давності.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою для виникнення бази оподаткування згідно із пп.164.2.7. п.164.2 ст.164 ПК України є дві взаємопов'язані обставини: наявність цивільно-правового договору та дата виникнення заборгованості по такому договору за якою минув строк позовної давності.

Оскільки вищезазначене обставинами справи не підтверджуються, суд не вбачає у даному випадку обов'язкового елементу оподаткування як база оподаткування.

З огляду на положення ст.71 КАС України до матеріалів справи відповідачем не надано доказів укладення договору між позивачем та ПКП «Тепломережі».

Також, в акті перевірки відповідач вказав, що ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Первомайським відділенням Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на адресу позивача направлено лист від 19.06.2014 року №133/10/20-22-17-137, яким повідомив про обовязок позивача надати декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік(а.с.18).

Після отримання вищевказаного листа ОСОБА_1 23.06.2014 року подано до контролюючого органу заяву з проханням надання документального підтвердження.

Документального підтвердження про отриманий позивачем дохід на адресу ОСОБА_1 не надходило.

У статті 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України вказано, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 179.7 ст.179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Враховуючи те, що судом встановлено відсутність порушень збоку позивача норм ст.164 та ст.167 Податкового кодексу України, то безпідставним є посилання відповідача на порушення норми ст.179 Податкового кодексу України.

У звязку з не дотриманням вимог Податкового кодексу України відповідачем, незаконності проведення перевірки зі складанням акту від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1 та прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 р. №0001551702 суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №350/20-27-17-02-13/НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 09.04.2015 р. №0001551702 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 434,71 грн., та штрафних санкцій у розмірі 278,68 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 205.47 грн. (двісті п'ять гривень 47 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко