Ухвала суду № 53155111, 22.10.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5056/15-ц

Провадження № 2/206/1381/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2015 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Малихіної В.В.,

при секретареві: Сєдовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Державна казначейська служба України, прокуратура Самарського району м. Дніпропетровська, третя особа: прокуратура Дніпропетровської області про визначення розміру завданої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.

У заяві посилається на ту обставину, що 19 травня 2009 року відносно нього було порушено кримінальну справу за фактом скоєного фіктивного підприємства за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. У цей же день його було затримано. 29 травня 2009 року Самарський районним судом м. Дніпропетровська до нього був застосований запобіжний захід - «взяття під варту». 17 липня 2009 року строк тримання під вартою був продовжений до 3-х місяців до 19 серпня 2009 року. У подальшому міра запобіжного заходу «взяття під варту» застосовувалась до нього до її заміни на запобіжний захід «заставу» до 22 січня 2010 року. Тобто він перебував під вартою більше 8 місяців. 24 січня 2012 року справа за його участю була направлена на додаткове розслідування. 18 жовтня 2012 року кримінальна справа за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, була припинена за відсутністю у його діях складу злочину. На все його рухоме та нерухоме майно було накладено арешти, він мав роботу, розвивав власний бізнес, став засновником товариства з обмеженою відповідальністю, однак все над чим він працював, що кормило його та родину зруйнувалося після його незаконного позбавлення волі. 3 роки та 5 місяців він перебував під слідством, чим був обмежений у своїх правах.

Посилаючись на наведенев заяві, а також на вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового, слідства, прокуратури і суду», просить суд постановити ухвалу про визначення розміру моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень (а.с.1-6).

У судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві.

Представник Прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська в судовому засіданні просила частково задовольнити позовні вимоги, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Представник Державної казначейської служби України в судові засідання не зявився, про місце, дату та час слухання справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи прокуратури Дніпропетровської області в судове засідання не зявився, про місце, дату та час слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява обґрунтована та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, із постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2009 року було обрано відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 7-8).

Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2009 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було продовжено строк тримання під вартою до 3 місяців, тобто до 19 серпня 2009 року (а.с. 9-10).

Згідно із постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2010 року ОСОБА_1 було змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на залог у сумі 20000 гривень, звільнивши його з-під варти (а.с. 11).

Згідно із постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року було відокремлено з матеріалів кримінальної справи в окреме провадження матеріали за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України та направлено їх до прокурора Самарського району м. Дніпропетровська для організації додаткового розслідування (а.с.12-14).

Постановою старшого слідчого СВ НМ Дніпродзержинської ОДПІ від 18 жовтня 2012 року кримінальна справа № 68099031 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК була закрита за відсутністю у його діях складу злочину (а.с. 15-17).

24 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (іпотеко держатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір № 0310/0408/71-085-Z-1, на забезпечення виконання Основного зобовязання якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: 3-х кімнатну квартиру під номером 34, яка знаходиться у м. Дніпродзержинську, по проспекту Леніна, в будинку № 46, зареєстровано в реєстрі за № 1738 (а.с. 21-24).

Згідно інформаційної довідки № 40322025 від 08.07.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», зареєстровано 26.06.2015 року (а.с. 18-20).

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_7, ІПН НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 860149,91 грн. (а.с. 25-26).

Дані правовідносини регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду».

Статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затверджено спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року (із змінами та доповненнями, внесеними наказом № 14/5/6/52 від 03.04.1998 року).

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною 2 статті 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами 4,5 ст.3 Закону встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Згідно з вимогами ст.ст. 1, 4, ч.2, ч.3 ст.13 вказаного Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода, розмір якої визначається з урахуванням обставин справи в межах, передбачених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімум доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, передбачене частиною 5 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 ст.13 Закону, за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 ст.12 Закону.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди відповідно до частини 1 ст. 4 Закону провадиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідуваннячи судового розгляду кримінальної справ обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того, у статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань. Погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За ч. 2ст. 1176 ЦК Україниправо на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Вирішуючи вимоги заявника про визначення моральної шкоди, суд виходить з того, що проти заявника було незаконно порушено кримінальну справу і він перебував під слідством 3 роки 5 місяців з 19 травня 2009 року до 18 жовтня 2012 року, при цьому з 19 травня 2009 року по 22 січня 2010 року, тобто більше восьми місяців відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд приймає твердження представника заявника, що він перебував у страшних нелюдських умовах, мокрих та холодних камерах, на все його майно рухоме та нерухоме було накладені арешти, його життя було повністю паралізоване, та зруйноване незаконними діями працівників прокуратури, міліції та суду, він був позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення з оточуючими людьми відносин.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди дещо вище межі, визначеної Законом, та вважає за доцільне і достатнє визначити моральну шкоду з принципів розумності, справедливості та достатності для сатисфакції моральних страждань позивача та встановлює її в розмірі 500000 грн.

Керуючись ст.ст. 1-4, 11-14 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 4-8, 10, 11, 15, 57-61, 64, 208-210, 223, 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Визначити, що розмір шкоди завданої ОСОБА_1, внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, становить - 500000 (п'ятсот тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя В.В. Малихіна