Постанова № 53151006, 02.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 р. Справа № 805/3772/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

до публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»

про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб, зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати податку на додану вартість у розмірі 31152073,16 гривень

Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб, зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати податку на додану вартість у розмірі 31152073,16 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» перебуває на податковому обліку в Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Будучи платником орендної плати з юридичних осіб, податку на прибуток приватних підприємств, авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість відповідач станом на день подачі адміністративного позову має податковий борг у загальній сумі 31152073,16 гривень, з яких борг: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 9246889,06 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених сум податкових зобовязань самостійно задекларованих платником згідно декларації від 11 лютого 2014 року та декларації від 09 лютого 2015 та нарахованої пені, з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7618023,80 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених сум податкових зобовязань самостійно задекларованих платником згідно декларації від 02 березня 2015 року, нарахованої пені та згідно податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 01 липня 2015 року, які не оскаржені відповідачем, а отже є узгодженими, за рахунок переплати сума 92,57 гривень була погашена, з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3208771,48 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених сум податкових зобовязань самостійно задекларованих платником згідно декларації від 02 березня 2015 року, нарахованої пені та згідно податкового повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 01 липня 2015 року, яке не оскаржене відповідачем, а отже є узгодженим, з ПДВ у сумі 11078388,82 гривень, який виник у результаті несплати узгоджених сум податкових зобовязань самостійно задекларованих платником згідно декларацій за листопад 2014 року лютий 2015 року, квітень червень 2015 року, нарахованої пені та згідно податкових повідомлень рішень № НОМЕР_4 від 05 травня 2015 року та № НОМЕР_5 від 08 червня 2015 року, які не оскаржені відповідачем, а отже є узгодженими.

З метою погашення податкового боргу Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесла податкову вимогу форми «Ю» від 03 червня 2014 року № 2955-25. Вимога була отримана головним бухгалтером підприємства ОСОБА_1, про що свідчить підпис на податковій вимозі. Відповідачем порушено ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу.

Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб, зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати податку на додану вартість у розмірі 31152073,16 гривень.

Через канцелярію суду позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника інспекції.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 20355550, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6-7), перебуває на обліку в Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків з 20 лютого 1994 року за № 818, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6-7) та ідентифікаційними даними про взяття на облік платника податків (а.с. 8).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Порядок та строки сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість визначені розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом з податку на додану вартість визначено календарний місяць.

Відповідно до вимог статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем самостійно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у податкових деклараціях з ПДВ. Так, відповідач подав до фіскального органу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2014 року, якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 1840996,00 гривень (а.с. 23-24), податкову декларацію за грудень 2014 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 2760545,00 гривень (а.с. 25-26), податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 1650633,00 гривень (а.с. 27-28), податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 1979818,00 гривень (а.с. 29-31), податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 743734,00 гривень (а.с. 32-33), податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 913942,00 гривень (а.с. 34-35) та податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, в якій визначив суму податкового зобовязання в розмірі 909195,00 гривень (а.с. 36-37).

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобовязання з податку на додану вартість та пені у розмірі 11078388,82 гривень не сплачені, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки (а.с. 59-61, 77-82).

Крім того, до відповідача були застосовані штрафні санкції в розмірі 46981,79 гривень за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з ПДВ відповідно до винесеного позивачем податкового повідомлення рішення форми «Ш» від 05 травня 2015 року № НОМЕР_4 (а.с. 41), яке винесене на підставі акту перевірки від 16 квітня 2015 року № 103/05-19-15-013/20355550 (а.с. 38-40), яке надіслано рекомендованим листом з повідомленням відповідачу та отримане уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2 12 травня 2015 року про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 41 зв. бік).

08 червня 2015 року позивачем було винесене податкове повідомлення рішення форми «Ш» № НОМЕР_5 на підставі акту перевірки № 128/05-19-15-01/20355550 від 28 травня 2015 року (а.с. 42-44), яким були застосовані штрафні санкції в розмірі 298406,27 гривень за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з ПДВ (а.с. 45), яке отримано головним бухгалтером підприємства ОСОБА_3 08 червня 2015 року, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (а.с. 45).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу з податку на додану вартість та пені у розмірі 11078388,82 гривень.

Порядок та строки сплати податкових зобовязань з податку на прибуток визначені розділом 3 Податкового кодексу України.

Пунктом 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

02 березня 2015 року відповідачем надано до фіскального органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій визначив суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7701083,00 гривень та суму податкового зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 641757,00 гривень (а.с. 21-22). За рахунок переплати у розмірі 92,57 гривень борг з податку на прибуток підприємств зменшений.

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобовязання з податку на прибуток, авансових внесків за звітний податковий період 2014 рік та пені у загальному розмірі 10826795,28 гривень не сплачені, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки (а.с. 57-58, 71, 83-84).

Крім того, до відповідача були застосовані штрафні санкцій в розмірі 10465,79 гривень за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток відповідно до винесених позивачем податкових повідомлень рішень форми «Ш» від 01 липня 2015 року № НОМЕР_1 (а.с. 48) та № НОМЕР_2 (а.с. 49), які винесені на підставі акту перевірки від 18 червня 2015 року № 149/05-19-15-03/20355550 (а.с. 46-47), які надіслано рекомендованим листом з повідомленням відповідачу та отримані уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2 03 липня 2015 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 48-49 зв. бік).

01 липня 2015 року позивачем було винесене податкове повідомлення рішення форми «Ш» № НОМЕР_3 на підставі акту перевірки № 150/05-19-15-03/20355550 від 18 червня 2015 року (а.с. 50-51), яким були застосовані штрафні санкції в розмірі 1,41 гривень за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств (а.с. 53), яке надіслано рекомендованим листом з повідомленням відповідачу та отримані уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2 03 липня 2015 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 53 зв. бік).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу з податку на прибуток та авансових внесків з податку на прибуток у загальному розмірі 10826795,28 гривень.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

11 лютого 2014 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму орендної плати 11205727,71 гривень, щомісячно до сплати з січня по листопад 933810,64 гривень та за грудень 933810,67 гривень (а.с. 16-17).

09 лютого 2015 року відповідачем надано до податкової інспекції нову звітну декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий період січень-липень 2015 року, якою було визначено річну суму орендної плати 13996084,92 гривень, щомісячно по 1166340,41 гривень (а.с. 18-20).

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2014 року, звітний 2015 рік та пені у розмірі 9246889,06 гривень не сплачені, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки (а.с. 54-56, 72-76).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та пені у розмірі 9246889,06 гривень.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

03 червня 2014 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 2955-25 (а.с. 13), яка була отримана головним бухгалтером підприємства ОСОБА_1 10 червня 2014 року, про що свідчить підпис на податкові вимозі (а.с. 13).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними, визначений ст. 60 Податкового кодексу України.

При цьому, зазначеною статтею Кодексу визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведена податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача зі сплати орендної плати з юридичних осіб, зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати податку на додану вартість у звязку з чим є наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб, зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, зі сплати податку на додану вартість у розмірі 31152073,16 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (код ЄДРПОУ 20355550) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу у загальному розмірі 31152073 (тридцять один мільйон сто пятдесят дві тисячі сімдесят три) гривні 16 копійок, з яких:

- заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9246889 (девять мільйонів двісті сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят девять) гривень 06 копійок;

- заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7618023 (сім мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч двадцять три) гривні 80 копійок;

- заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3208771 (три мільйони двісті вісім тисяч сімсот сімдесят одну) гривню 48 копійок

- заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11078388 (одинадцять мільйонів сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 82 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 02 листопада 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Голубова Л.Б.