Постанова № 53150441, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2726/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гапоненко Р.І. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжинірінг"

на рішення господарського суду Київської області

від 31.08.2015 року

у справі № 911/2726/15 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжиніринг"

про стягнення 4687,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжиніринг" про стягнення 4687,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення 05.06.2013 р. з ТОВ "Ютем Інжиніринг" договору № 68/Г про надання гарантії, за яким відповідач як принципал не сплатив передбачену договором комісію (винагороду) за надання позивачем гарантії, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3055,53 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував заявлені до стягнення з відповідача пеню у розмірі 621,80 грн., 3% річних у розмірі 34,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 975,94 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжиніринг" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 3055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. основного боргу, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 80 коп. пені, 34 (тридцять чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжиніринг" в дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжинірінг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 31.08.2015 року у справі №911/2726/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому, скаржник вказує на те, що позивачем не надано доказів на виконання ним своїх зобов'язань встановлених в пункті 1.5.2 договору; позивачем не підтверджено того, що під час тимчасової адміністрації він міг би виконувати свої зобов'язання за договором, зокрема у разі настання гарантійного випадку. На думку скаржника договір №68/Г про надання гарантії вважається припиненим з 20.11.2014 р., оскільки відповідно до постанови НБУ позивач не міг виконувати свої зобов'язання за договором.

26.10.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: витребувати у Національного банку України інформацію: з якого періоду ПАТ «ВіЕйБі Банк» фактично перестав бути платоспроможним; чи міг ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконати свої зобов'язання за Договором надання гарантії від 05.06.2013 № 68/Г-2013, а саме здійснити виплату гарантійної суму після того як позивач був визнаний неплатоспроможним; на які саме потенційні ризики у діяльності вказував НБУ керівництву ПАТ «ВіЕйБі Банк». Витребувати у Національного банку України документи: повний текст рішення НБУ «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії проблемних»; повний текст постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних». Витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію: з якого періоду ПАТ «ВіЕйБі Банк» фактично перестав бути платоспроможним; чи міг ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконати свої зобов'язання за Договором надання гарантії від 05.06.2013 № 68/Г-2013, а саме здійснити виплату гарантійної суму після того як позивач був визнаний неплатоспроможним. Витребувати у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повний текст рішення ФГВФО від 20.11.2014 р. №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк».

27.10.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, посилаючись, зокрема на те, що можливість сплати заборгованості за договором у відповідача існувала, оскільки відповідачу неодноразово надсилались листи з повідомленням про заборгованість та зазначенням нових реквізитів банку у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації. Щодо припинення дії договору у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації позивач зазначає, що зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони; позивач виконав зобов'язання за договором гарантії в повному обсязі - випустив гарантію №015/2013 від 05.06.2013 р. на суму 563265,91 грн. терміном дії до 11.03.2015 р., натомість, зобов'язання відповідача за договором №68/Г-2013 не виконані в повному обсязі, заборгованість за комісіями не сплачена, а отже вищезазначений договір не може вважатися припиненим, як на це посилається відповідач.

27.10.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що представник позивача, який приймає участь у даній справі, задіяний у розгляді іншої справи в господарському суді Київської області.

В судове засідання апеляційної інстанції 27.10.2015 р. представник позивача не з'явився.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника позивача в іншому судовому засіданні не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових доказів, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в даному судовому засіданні, крім того відповідачем не обґрунтовано неможливості звернення з даним клопотання в суді першої інстанції, а тому відхиляє дане клопотання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 31.08.2015 року у справі №911/2726/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - банк/гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" (боржник/принципал) було укладено договір №68/Г про надання гарантії, відповідно до п. 1.1 якого гарант за дорученням принципала надає на користь Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (бенефеціар) банківську гарантію на суму 563265,91 грн. згідно з контрактом № ChWWP-ICB-07/2SI від 28.05.2012 р., укладеним між бенефеціаром та принципалом, та заявою на зміни № СО-Н-1/07.2SI від 14.03.2013 р. до цього контракту.

Відповідно до п. 1.2 договору, гарантія надається на термін до 11.03.2015 р. і набуває чинності з дати випуску. Строк дії договору погоджено сторонами до 25.03.2015 р., але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що гарантія надається приниципалу для подальшої передачі бенефіціару.

Виходячи зі змісту пп. 1.5.1, 1.5.2 договору, принципал сплачує гаранту комісію за підготовку та надання гарантії в розмірі 500,00 грн. Принципал сплачує гаранту комісію за прийняття зобов'язань по гарантії у розмірі 3% відсотків річних від суми гарантії з дати надання гарантії до закінчення строку її дії або до здійснення платежу по гарантії.

У відповідності з пп. 1.5.3 договору принципал сплачує гаранту комісійні інших банків (у разі виникнення).

Відповідно до п. 2.1 договору, принципал зобов'язується сплачувати у гривнях на рахунок № 2909909011002 у ПАТ "ВіЕйБі Банк", код банку (МФО) 380537: комісію за підготовку надання гарантії протягом 15 календарних днів з дати надання гарантії (одноразово); комісію за прийняття зобов'язань - не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць (щомісячно).

Принципал зобов'язується сплачувати інші витрати гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії (комунікаційні витрати, зміни та/або доповнення до гарантії, запити, поштові витрати), згідно з тарифами гаранта протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення від гаранта (пп. 2.1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов п. 2.1 даного договору, принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 5.6 та 5.7 договору, взаємовідносини сторін, не врегульовані договором, регулюються чинним законодавством України. Усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором, підлягають вирішенню господарським судом.

Колегією суддів встановлено, що банком на виконання договору № 68/Г-2013 від 05.06.2013 р. було випущено гарантію №015/2013 від 05.06.2013 р. на суму 563265,91 грн. терміном дії до 11.03.2015 р.

Станом на 22.06.2015 p. ТОВ "Ютем Інжиніринг" не було сплачено щомісячної комісійної винагороди за обслуговування гарантії за період з 10.11.2014 р. до 13.03.2015 р. у розмірі 3055,53 грн.

Банком на адресу принципала було направлено вимогу №31/1-10763 від 12.05.2015 р. про погашення заборгованості за комісією та пені за несплату вищевказаної комісійної винагороди.

Відповідач вимогу банку не виконав, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Ввідповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана (ч. 1 ст. 561 ЦК України).

Згідно зі ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч.ч. 1, 2 ст. 564 Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (ст. 567 ЦК України).

Відповідно до ст. 568 ЦК України, зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №639 (далі - Положення), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями (п. 3 Положення).

У пункті 2 Положення встановлено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефеціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефеціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що зобов'язання за договором гарантії припинилися з 20.11.2014 р. з огляду на приписи ст. 205 ГК України, оскільки 20.11.2014 р. банк був визнаний неплатоспроможним, а 21.11.2014 р. в банку була введена процедура тимчасової адміністрації, яка не передбачає виконання вимог кредиторів, а також не передбачає відновлення платоспроможності банку, а лише його ліквідацію або продаж; на думку скаржника, банк втратив можливість виконати зобов'язання гаранта за договором, відповідно, у ТОВ "Ютем Інжиніринг" припинилося зобов'язання зі сплати комісії за договором гарантії.

Проте вказані твердження є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансовими вважаються, зокрема послуги з надання гарантій та поручительств.

Відповідно до умов договору про надання гарантії ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" як гарант зобов'язалось протягом дії договору надавати ТОВ "Ютем Інжиніринг" фінансову послугу, а ТОВ "Ютем Інжиніринг" як принципал зобов'язалось щомісячно сплачувати комісію за надану банком фінансову послугу.

Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. №733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" позивача було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, і виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. було прийнято рішення №123 про запровадження з 21.11.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

У зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. №63 про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та, в подальшому, відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки банк здійснює свою діяльність виключно на підставі банківської ліцензії (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), то у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивач фактично припиняє свою банківську діяльність, і, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", закінчує технологічний цикл банківських операцій, а тому після відкликання банківської ліцензії 20.03.2015 р. здійснення будь-яких банківських операцій (у тому числі - надання позивачем фінансових послуг) не могло бути реалізовано ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Водночас, предметом позовних вимог банку у даній справі є стягнення з ТОВ "Ютем Інжиніринг" заборгованості зі сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 3055,53 грн., яка утворилася в період з 10.11.2014 р. до 13.03.2015 р.

За приписами статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідачем не доведено неможливості виконання позивачем зобов'язання за договором гарантії після введення у банку тимчасової адміністрації.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом укладеного між сторонами у даній справі договору гарантії, як і за змістом самої гарантії, виданої банком, зобов'язання останнього перед бенефіціаром (гарантійний випадок) щодо виплати суми гарантії настають після отримання банком письмової вимоги бенефіціара.

Отже, до настання гарантійного випадку, тобто до звернення бенефіціара до банку з письмовою вимогою щодо виплати суми гарантії, підстави вважати бенефіціара кредитором банка в розумінні наведеної вище ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є відсутніми.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що бенефіціар - КП "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради до банку з письмовою вимогою за договором гарантії №68/Г-2013 від 05.06.2013 р. не звертався. Наведена обставина сторонами у справі не заперечується.

Відтак, твердження відповідача щодо неможливості виконання позивачем зобов'язання за договором гарантії внаслідок введення у банку тимчасової адміністрації та відповідно припинення у відповідача зобов'язання з оплати комісії за договором гарантії є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3055,53 грн. заборгованості зі сплати комісії за договором про надання гарантії №68/Г-2013 від 05.06.2013 р. підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пені у сумі 621,80 грн., 34,72 грн. 3% річних та 975,94 грн. інфляційних втрат за період з 16.12.2014 р. до 22.06.2015 р., у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії.

У відповідності з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 4.1 договору гарантії, за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп.пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується та вважає вірним наданий позивачем розрахунок нарахованих пеню у сумі 621,80 грн., 34,72 грн. 3% річних та 975,94 грн. інфляційних втрат за період з 16.12.2014 р. до 22.06.2015 р. за прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення факту порушення відповідачем договірних зобов'язань, а саме: прострочення оплати комісії за договором про надання гарантії №68/Г-2013 від 05.06.2013 р., з урахуванням того, що відповідачем не спростований даний факт, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 621,80 грн., 34,72 грн. 3% річних та 975,94 грн. інфляційних втрат за період з 16.12.2014 р. до 22.06.2015 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем Інжинірінг" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 31.08.2015 року у справі №911/2726/15 - без змін.

2. Матеріали справи №911/2726/15 повернути до господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко