Рішення № 53149444, 13.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 927/878/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Чайка»,

03067, м. Київ, Соломянський район, вул. Гарматна, 38

до Дочірнього підприємства «Аромат»,

09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14

про стягнення 1001991,83 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 06.01.2015 № 20-15/8);

відповідача - не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Чайка» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Філії «Ніжинський міськмолзавод» Дочірнього підприємства «Аромат» про стягнення 1001991,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобовязань за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 29.12.2014 № 29/12/1м.

Ухвалою суду від 24.06.2015 порушено провадження у справі № 927/878/15.

Ухвалою суду від 11.08.2015 залучено до участі у справі іншого відповідача - Дочірнє підприємство «Аромат» (далі-відповідач), припинено провадження у справі до відповідача - Філії «Ніжинський міськмолзавод» Дочірнього підприємства «Аромат», а справу № 927/878/15, на підставі статті 17 Господарського процесуального кодексу України, направлено за встановленою підсудністю, до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2015, справу № 927/878/15 прийнято до провадження суддею Саванчук С.О. та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні 08.09.2015 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримано позовні вимоги повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте, через канцелярію суду відповідачем подано клопотання від 07.09.2015 № 07/09/15 про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.09.2015, розгляд справи, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено.

Ухвалою суду від 29.09.2015 розгляд справи, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено.

У судовому засіданні 13.10.2015 представником позивача надані додаткові документи та підтримано позовні вимоги повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 13.10.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвали від 29.09.2015 про направлення її копії на адресу відповідача. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Вимоги ухвал суду від 19.08.2015, від 08.09.2015, від 29.09.2015 відповідач не виконав, витребувані документи та відзив на позов суду не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (далі-продавець) та відповідачем (далі-покупець), укладено договір на закупівлю сільськогосподарського продукції (сировини) від 29.12.2014 № 29/12/1м, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коровяче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97 (далі-товар), а покупець, у свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити такий товар. Перехід права власності від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Оплату товару, покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невідємною частиною даного договору. Протокол погодження ціни повинен бути підписаний стороною, яка його отримала, не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання. Розрахунки за товар здійснюються не пізніше 7 банківських днів з дати отримання товару покупцем, шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами (пункти 2.1, 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 3.1.3 Договору, продавець взяв на себе обовязок на підставі товарно-транспортних накладних передавати у власність покупцю товар (молоко і молочні продукти в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку), що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у протоколі погодження ціни.

Умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору визначено, що Договір діє з моменту підписання сторонами до 31.12.2016, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

До Договору укладений додаток «Протокол на погодження вільних відпускних цін на закупівлю молока згідно з ДСТУ 3662-98», яким погоджені найменування товару, його вільна та відпускна ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов Договору, поставлено відповідачу товар, всього на суму 2871380,53 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи спеціалізованими товарними накладними та приймальними квитанціями, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін.

Крім того, на підтвердження отримання відповідачем товару на суму 2871380,53 грн., до матеріалів справи надані видаткові накладні. Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставки товару.

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару, матеріали справи не містять.

Також, в якості доказу передання відповідачу товару, позивачем надані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з зазначеними видатковими накладними.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінені вищезазначені податкові накладні, які складені позивачем, як доказ відображення позивачем господарських операцій за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Проте, в порушення умов Договору, вартість товару, що поставлений позивачем, згідно з спеціалізованими товарними та видатковими накладними, сплачена відповідачем лише частково, у сумі 1980000,00 грн., про що свідчить додана до матеріалів справи довідка Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», вартість товару у сумі 891380,53 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Договір, що укладено між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач письмових пояснень чи доказів повної оплати отриманого товару не надав, явку представника у судові засідання не забезпечив, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобовязань за Договором з оплати вартості товару, що ним отриманий.

Таким чином, оскільки відповідач, в порушення умов Договору та вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання з оплати вартості товару своєчасно не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума заборгованості, позовна вимога у розмірі 891380,53 грн. заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2840,59 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних і зясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2840,59 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 4.2 Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 53730,73 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 53730,73 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі статті 231 Господарського кодексу України, заявляє до стягнення з відповідача 7 % штрафу, який за розрахунком позивача складає 54039,98 грн.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобовязань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, судом враховані наступні правові позиції.

Пунктом 5 «Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України за 2010 - 2011 рр.» від 01.04.2012, встановлено, що, виходячи із положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, Вищий господарський суд України роз'яснив, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи те, що нарахування штрафних санкцій, передбачених абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, то підстави для стягнення з відповідача штрафу, нарахованого позивачем на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, а саме: несплатою вартості товару, відсутні.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30737268) на користь Державного підприємства «Чайка» (03067, м. Київ, Соломянський район, вул. Гарматна, 38, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31245250) 891380 (вісімсот девяносто одна тисяча триста вісімдесят) грн. 53 коп. заборгованості, 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 59 коп. 3 % річних, 53730 (пятдесят три тисячі сімсот тридцять) грн. 73 коп. пені та 18958 (вісімнадцять тисяч девятсот пятдесят вісім) грн. 25 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.10.2015.

Суддя С.О. Саванчук