Рішення № 53149089, 28.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/22076/15За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи"

про стягнення 14 629 560 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від прокуратури: Винник О.О.

від позивача Кузьмін О.В. (посвідчення ЦА № 001204)

від відповідача: Баньковський А.А. (дов. № 1 від 05.05.2015)

В судовому засіданні 28.10.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.08.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна № 05/2/3-489-15 ВІД 21.08.2015 Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" (надалі - відповідач) про стягнення 14 629 560 грн.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором № 426ю про закупівлю товарів, лінз та їх частин від 10.12.2014 внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 14 629 560 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/22076/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015

В судових засіданнях 16.09.2015, 07.10.2015, 21.10.2015 оголошувались перерви.

В судове засідання, призначене на 28.10.2015 представники прокуратури та позивача з'явились, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 28.10.2015, представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить відповідачу на праві власності.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 між позивачем (надалі - Покупець) та відповідачем (далі по тексту - Постачальник) (разом - Сторони), було укладено Договір ; 426ю про закупівлю окулярів, лінз та їх частин (нічні приціли) (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов'язується у зумовлений строк поставити Покупцю нічні приціли, а Покупець прийняти та оплатити їх.

З урахуванням п. 5.1 Договору кінцевий строк поставки товару настав 31.03.2015, а товар було прийнято лише 20.05.2015, що підтверджується актом приймання матеріальних цінностей від 20.05.2015 № 15-02/74.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 5 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13 299 600 грн. та штраф 1 329 960 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею Сторін.

За п. 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За змістом ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Отже внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Відповідач не зміг виконати у встановлений домовленістю сторін строк своє зобов'язання - поставити товар до 31.03.2015.

Підтвердженням зазначених обставин є виданий Товгово-Промисловою Палатою України 09.10.2015 Сертифікат №5269 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Зокрема, цим Сертифікатом засвідчуються форс-мажорні обставини Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" щодо зобов'язання поставити Замовнику нічні приціли за Договором № 426 ю від 10.12.2014, які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 14.01.2015 до 15.04.2015.

Як вбачається з наведеного, мали місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України №4259 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов Договору Відповідач звільнений від відповідальності за несвоєчасне (неналежне) виконання своїх зобов'язань у даному конкретному випадку.

Окрім того, про наявність таких обставин Позивач був проінформований Відповідачем у листі від 11.12.2014 № 255 та від 20.03.2015 № 65.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовної заяви Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України - відмовити.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.11.2015

Суддя М.О. Лиськов