Вирок № 53148902, 04.11.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/6314/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Піндрака О.О.,

з участю: секретарів Беднарської А.А., Грехової Г.С.,

прокурора Сівко А.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

за ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 4 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 21 листопада 2013 року близько 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля другого під'їзду будинку № 103 по вул. Шевченка в місті Хмельницькому, вчинив хуліганство та умисно спричинив ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин.

Так, у вказаний час ОСОБА_6 разом зі своїми знайомими перебував біля входу до другого під'їзду будинку № 103 по вул. Шевченка в м. Хмельницькому, коли одна з дівчат з балкону четвертого поверху вказаного будинку викинула недопалок цигарки у середину компанії ОСОБА_6, на що їй було зроблено зауваження. У відповідь на таке зауваження дівчина виразилась нецензурною лайкою, в зв'язку з чим між нею з одного боку та потерпілим і його знайомими з іншого виник словесний конфлікт. За декілька хвилин після закінчення конфлікту з під'їзду будинку вибігло чотири хлопці, в тому числі ОСОБА_5, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, використовуючи при цьому малозначимий привід - здійснене зауваження його знайомій з приводу викинутого недопалку цигарки, підбіг до ОСОБА_6 та кулаком правої руки умисно наніс один удар по лівій частині обличчя потерпілого. Останній в свою чергу, дещо ухилившись від такого удару, з метою самооборони схопив ОСОБА_5, в результаті чого між ними виникла шарпанина, під час якої ОСОБА_5 плоским твердим предметом із гострим краєм умисно наніс ОСОБА_6 один удар з переду по грудній клітці та лівому передпліччі, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, після чого почав втікати в напрямку під'їзду, де був затриманий знайомим потерпілого ОСОБА_7

Винність ОСОБА_4 в скоєнні злочинів підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів.

Показаннями самого обвинуваченого про те, що дійсно у вищевказаний час біля другого під'їзду будинку № 103 по вул. Шевченка в м. Хмельницькому у нього з потерпілим відбулась шарпанина. Перед цим він перебував у свого знайомого, де відзначав свято та вживав алкогольні напої.

Потерпілий ОСОБА_6 в суді показав, що 21 листопада 2013 року близько 22 год. він разом зі своїми знайомими ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стояли біля під'їзду буд. № 103 по вул. Шевченка в м. Хмельницькому. В цей час з балкону четвертого поверху, де курили дівчата, на них впав недопалок, після чого почалась словесна перепалка. Через декілька хвилин з під'їзду вибігли двоє дівчат, а за ними ОСОБА_5 та троє невідомих хлопців. ОСОБА_5 підбіг до нього та, нічого не пояснюючи, умисно вдарив правою рукою в ліву частину обличчя. Після цього між ними почалась шарпанина, під час якої він відчув біль в районі грудей і лівої руки, а коли відштовхнув від себе обвинуваченого, побачив кров і зрозумів, що останній його порізав. На його крики про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 почав втікати в напрямку під'їзду, де був затриманий ОСОБА_7 Ствердив, що під час шарпанини з обвинуваченим інші учасники конфлікту перебували від них на відстані близько 8 метрів та що саме ОСОБА_5 заподіяв йому тілесні ушкодження.

Вказані потерпілим обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, вказавши лише, що не бачили самого моменту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Ствердили при цьому, що дійсно між потерпілим та обвинуваченим відбулась шарпанина, під час якої інші учасники конфлікту перебували від них на значній відстані до моменту криків ОСОБА_6, що його порізали, після чого останній прямо вказав на ОСОБА_5 як на особу, яка умисно заподіяла йому тілесні ушкодження гострим предметом.

На обставини вчинення ОСОБА_5 злочинів потерпілий та свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вказали під час проведення на досудовому слідстві слідчих експериментів за їх участю, що зафіксовано у відповідних протоколах цих слідчих дій (т. 1 а.с. 61-81).

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - працівники міліції, які прибули за викликом на місце події, показали, що потерпілий ОСОБА_6 після надання йому першої медичної допомоги прямо вказав на ОСОБА_5 як на особу, що умисно нанесла йому тілесні ушкодження. Свідок ОСОБА_12 також вказав, що у обвинуваченого були явні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та характерні рухи.

Свідок ОСОБА_13 - батько потерпілого, в суді показав, що після конфлікту його син ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_7 розповіли йому про вищевказані обставини вчинення обвинуваченим злочинів.

За даними висновку судово-медичної експертизи (т. 1 а.с. 50-51) у потерпілого ОСОБА_6 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричиняють тривалий розлад здоров'я, у вигляді рани м'яких тканин лівого передпліччя з пошкодженням м'язів-розгиначів лівої кисті та лівого променевого нерву на рівні верхньої третини передпліччя, розвитком травматичного шоку середньої тяжкості, а також легкі тілесні ушкодження, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я, у вигляді рани м'яких тканин передньої поверхні лівої половини грудної клітки. Ці тілесні ушкодження могли утворитися 21 листопада 2013 року від не менше ніж одноразової прямої дії гострого краю плоского твердого предмету, по механізму "удар-тертя-занурення-розсічення тканин".

Як роз'яснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_14, враховуючи властивості та локалізацію виявлених у потерпілого ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, вони могли утворитись виключно від дії плоского твердого предмету з гострим краєм, в тому числі під час шарпанини, як на це вказав потерпілий, при цьому останній міг одразу і не відчути момент заподіяння йому таких ушкоджень.

Факт перебування обвинуваченого під час вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння визнається останнім, а також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів доведена.

Показання обвинуваченого про те, що під час конфлікту та шарпанини з потерпілим останньому тілесних ушкоджень він не заподіював та відповідно предмету із гострим краєм у нього не було, що під час шарпанини з потерпілим йому невідомою особою був нанесений удар в обличчя твердим предметом, а відтак могли бути заподіяні і тілесні ушкодження потерпілому, суд визнає неправдивими і даними з метою уникнути відповідальності за фактично вчинене, а тому відхиляє їх.

Ці ствердження обвинуваченого повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків, які ствердили, що під час штовханини до моменту крику потерпілого про те, що його порізали, інші учасники конфлікту перебували на значній відстані, а також даними висновку судово-медичної експертизи та роз'ясненнями експерта, згідно з якими виключається можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень від дії тупого твердого предмету без гострого краю.

Показання потерпілого, який прямо вказав на обвинуваченого як на особу, яка за вищевказаних обставин вчинила хуліганство та умисно заподіяла йому тілесні ушкодження, а також свідків, які підтвердили показання потерпілого, є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими наведеними доказами, а тому суд не знаходить підстав ставити їх під сумнів. Підстав для оговору потерпілим та свідками обвинуваченого не встановлено.

Більше того, сам ОСОБА_5 в суді визнав факт виникнення з ініціативи його знайомої дівчини через викинутий нею з балкону недопалок конфлікту з потерпілим і його знайомими, під час якого у нього з останнім відбулась шарпанина. Отримання ж ОСОБА_5 під час інциденту легких тілесних ушкоджень не спростовує вчинення ним хуліганства та заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Відхиляє суд і доводи захисника, а фактично висловлені ним припущення про те, що потерпілому тілесні ушкодження міг заподіяти хтось інший та що в обвинуваченого жодних предметів не було, оскільки жодних доказів, які б підтверджували ці припущення захисника останнім суду не надано, не встановлено таких і судом. Ці доводи (припущення) повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими судом та не спростованими стороною захисту доказами, зокрема показаннями свідків, які вказали на відсутність тілесних ушкоджень у потерпілого до інциденту та їх наявність після нього, даними висновку судово-медичної експертизи та роз'ясненнями експерта, згідно з якими локалізація та характер виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень свідчить про наявність в обвинуваченого саме плоского твердого предмету із гострим краєм.

Ствердження обвинуваченого та захисника про викладені в обвинувальному акті суперечливі висновки про наявність у ОСОБА_4 невстановленого предмета, яким були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому, суд також відхиляє, оскільки достовірно встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні нічим іншим як плоским твердим предметом з гострим краєм, що свідчить про його наявність під час вчинення злочинів в обвинуваченого. Та обставина, що органом досудового розслідування фізично не був виявлений цей предмет, не змінює факту вчинення злочинів, не впливає на встановлення істини у справі та не спростовує вини обвинуваченого.

Наведене вище свідчить про безпідставність як стверджень обвинуваченого, так і доводів його захисника, які фактично ґрунтуються виключно на припущеннях самого обвинуваченого та захисника, їх роздумах щодо діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях цих органів, як і органів досудового розслідування та суду, в упередженості та необ'єктивності, вільному тлумаченні кримінального закону, що не можна визнати допустимими доказами.

Оцінюючи встановлене, суд дійшов висновку, що досліджені в ході судового розгляду вищенаведені належні та допустимі докази поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, а також повністю спростовують висловлену стороною захисту версію (припущення) обставин спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Частиною 4 статті 296 КК України передбачена відповідальність за вчинення хуліганства із застосуванням зокрема предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 р. "Про судову практику у справах про хуліганство" заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які хоч не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

Стороною обвинувачення не надано об'єктивних доказів про те, що ОСОБА_4 ще до початку вчинення хуліганства приготував плоский твердий предмет з гострим краєм, яким він заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, для цієї мети, не встановлено таких і судом.

Разом з тим, відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не ставиться у вину вчинення хуліганства із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, суд не розглядає питання щодо наявності чи відсутності цієї кваліфікуючої ознаки хуліганства.

За таких обставин дії ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч. 4 на ч. 1 ст. 296 КК України.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 5 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

В ході судового розгляду не встановлено обставин вчинення ОСОБА_4 хуліганських дій, які б супроводжувалися винятковим цинізмом, а тому суд виключає цю обставину з його обвинувачення.

З урахуванням вищенаведеного дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, що пом'якшує йому покарання. Разом з тим, злочини він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, що покарання йому обтяжує.

При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_4 посередньо характеризується, вчинив умисні злочини, які визначаються високим ступенем небезпечності для суспільства, своєї вини у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень не визнав, у вчиненому не розкаявся, жодних заходів на відшкодування завданої потерпілому шкоди не вживав, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Приймаючи до уваги характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєних злочинів та особу винного, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці та йому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статей, які йому інкримінуються.

На думку суду таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винного, який фактично своєї вини у вчиненні злочинів не визнав та у скоєному не розкаявся, суд не вбачає.

Цивільний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Внаслідок дій обвинуваченого потерпілим понесені витрати на лікування в сумі 1621 грн. 10 коп. та на отримання правової допомоги в сумі 2000 грн. Цей факт, розміри матеріальної шкоди та понесених витрат учасниками судового провадження не оспорюється та підтверджується чеками і квитанцією (т. 1 а.с. 39-43). Також суд вважає, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я та протиправною поведінкою обвинуваченого потерпілому заподіяно і моральну шкоду, оскільки останній переніс фізичний біль, незручності і душевні страждання, що також змінило звичний спосіб життя потерпілого та потребувало додаткових зусиль для його влаштування. Потерпілий певний час лікувався, переживав за своє здоров'я, не міг вести повноцінний спосіб життя, відчував дискомфорт і незручності, через що вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачав власний час в зв'язку із зверненням за медичною допомогою. На думку суду, з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, наслідків, що настали, понесених потерпілим моральних страждань, суті позовних вимог, характеру діяння особи, що заподіяла шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір цього відшкодування слід визначити в сумі 30000 грн. Суд вважає, що зазначена сума за своїм розміром є адекватною спричиненій шкоді і компенсує понесені моральні втрати. В силу ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 120, 124, 129 КПК України вказані розміри завданої шкоди та процесуальних витрат підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської лікарні до ОСОБА_4 про стягнення 1094 грн. 50 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження в суді (т. 1 а.с. 11), факт понесення лікарнею таких витрат та їх розмір учасниками судового провадження не оспорюється, а тому в силу ст.ст. 127-129 КПК України, ст. 1206 ЦК України підлягає задоволенню. При цьому, враховуючи, що Хмельницька міська лікарня фінансується за рахунок місцевого бюджету, тому вказані витрати слід стягнути з обвинуваченого до Хмельницького міського бюджету.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання:

-за ст. 122 ч. 1 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;

-за ст. 296 ч. 1 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити його у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 в силу ст. 58 КВК України обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі, зарахувавши в цей строк час відбуття ним покарання у Крижопільському виправному центрі УДПтС України у Вінницькій області - з 14.01.2015 р. по 18.08.2015 р. включно (т. 2 а.с. 22).

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1621 грн. 10 коп. матеріальної шкоди, 30000 грн. моральної шкоди, 2000 грн. витрат на правову допомогу, а всього - 33621 (тридцять три тисячі шістсот двадцять одну) грн. 10 коп.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 до Хмельницького міського бюджету 1094 (одну тисячу дев'яносто чотири) грн. 50 коп. витрат, понесених Хмельницькою міською лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: