Постанова № 5314795, 26.11.2008, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2 «а»-68/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2008 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ченченко Т.О.,

при секретарі Мартинюк Ю.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Маричевої Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Димитров Донецької області справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту

населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2008

роки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради (далі по тексту УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2008 роки.

У судовому засіданні в обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є інвалідом II групи і знаходиться на обліку в УПСЗН. Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі п*яти мінімальних заробітних плат. Тобто, у 2004-2008 роках позивач мав право на отримання, з урахуванням здійснених відповідачем виплат за 2004 рік 26, 70 грн., за 2005 рік 26, 70 грн., за 2006 рік - 120 грн., за 2007 рік 120 грн. і за 2008 рік - 120 грн., недоотриманих сум компенсації на оздоровлення за всі роки у сумі 9651 грн. Відповідач відмовився виплатити позивачу різницю між зазначеними сумами, тому цю різницю в сумі 9651 грн. позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Представник відповідача Маричева Л.П. позов не визнала та пояснила суду, що позивач з 6 червня 1995 року на термін безстроково була встановлена II група інвалідності по профзахворюванню, яке пов*язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Тож позивач, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі як інвалід II групи - 5 мінімальних заробітних плат. Однак, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та ін. Згідно ст. 63 Закону України № 796-12 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно п.5 ч.1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти КМУ, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених у ПКМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005р., а саме: виплата щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів II групи у розмірі 26, 70 грн. Відповідно до ПКМУ № 562 від 12.07.2005р. для інвалідів II групи - 120 грн. Позивач за 2004-2008 роки отримав ці суми. Всі ці виплати позивач отримав в повному обсязі і вони були здійснені до набуття чинності Рішення Конституційного Суду № 6-рп від 09.07.2007р. та від 22 травня 2008 року № 10-рп, а тому відповідно до ст. 58 Конституції України, яка гласить, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відповідають вимогам чинного законодавства. Вищевказаним рішенням були визнані тільки норми

2

восьми статей тільки Закону України про Держбюджет на 2007р., у тому числі відповідні норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Немає ніяких рішень щодо визнання недійсними вищевказаних постанов КМУ.

Також відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», немає ніякого рішення щодо визнання статей Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» недійсними. Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суб'єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень. Тобто діє принцип «можна тільки те, що дозволено». Для публічного права характерний специфічний юридичний порядок «влади -підпорядкування», згідно якого управління повинно здійснювати точну реалізацію вказівок влади, а всі інші особи - підпорядкуватися їм. Повноваження відповідача визначені законом та носять імперативний характер. Згідно Положення про УПСЗН Димитровської міської ради, визначення розмірів вищезазначених виплат не входить до компетенції управління. Також відповідно до абз.14 п.4 Положення, управління забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення. Згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України, Головне управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником бюджетних коштів. УПСЗН Димитровської міської ради є розпорядником нижчого рівня (одержувачем). Головне управління - отримує бюджетні призначення, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень та витрачанням бюджетних коштів. Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витратами державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших - це закон про Державний бюджет. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки КМУ. Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ч.2 ст. 95 Конституції України).

Представник третьої особи Головного управління Державного казначейства у Донецькій області до суду не з*явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від третьої особи до суду не надходило.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії (а.с. 17).

Позивач знаходиться на обліку в УПСЗН як отримувач щорічної допомоги на оздоровлення як особа, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. З 6 червня 1995 року на термін безстроково була встановлена II група інвалідності по профзахворюванню, яке пов*язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 17, 22-25).

3

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 3054-Ш) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи - п*ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У серпні 2004 року УПСЗН виплатило позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 26, 70 грн., у березні 2005 року за 2005 рік у розмірі 26, 70 грн., у липні 2006 року - за 2006 рік -120 грн. і у лютому та березні 2007 року - за 2007 рік - 120 грн., у лютому 2008 року за 2008 рік у сумі 120 грн. (а.с. 9). Ці суми встановлені

Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі

Постанова № 836) та від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі

Постанова № 562).

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в України найвищою соціальною цінністю, а статтею 16 Конституції України закріплений обов'язок держави у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений

Постановами № 836 та № 562 конкретний розмір щорічної допомоги у твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів другої групи -26, 70 грн., 120 грн. суперечить вимогам Закону № 3054-Ш, яким встановлено розмір щорічної допомоги як кратна величина до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час здійснення виплати.

Нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці судом на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним пункт тридцятий статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік підлягають задоволенню, але у розмірі 1880 гривень із розрахунку (400, 00х5)-120, 00= 1880, 00 грн.

Рішенням Коституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому суд вважає вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої суми компенсації на оздоровлення за 2008 рік такими, що підлягають задоволенню, але у розмірі 2455 гривень із розрахунку (515х5)-120, 00=2455, 00 грн.

Тобто, загальна сума стягнення з відповідача складає: 1880, 00 + 2455, 00 = 4335, 00 грн.

У задоволенні позовних вимог за 2004-2006 роки позивачу необхідно відмовити у зв*язку із припущенням позивачем строку позовної давності відповідно до вимог статті 99-100 Кодексу адміністративного судочинства, про застосування якого наполягав представник позивача, а позивачем не надано суду клопотання про поновлення пропущеного строку і не зазначені причини пропуску строку, встановленого адміністративним законодавством для звернення в суд з питання поновлення його порушених прав.

4

Відповідно до статті 94 КАС України не підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави, оскільки позивач відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судових витрат.

Враховуючи 3 ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», рішення Конституційного Суду України № б-рп від 09.07.2007р. та керуючись ст. ст. 11, 86, 94, 97, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2008 роки задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради з рахунку № 35210044001460 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ЄДРПОУ 25953304 по КПК 2501250 КЄКВ 1341 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки у розмірі 4335 (чотири тисячі триста тридцять п*ять) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.