Постанова № 53147565, 19.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.04.10 № 14/372/08-АП-4/636/08-АП-14/605/08-АП-28/89/10-АП

суддя Федорова О.В.(декр)

За позовом: Запорізького державного підприємства Радіоприлад, м.Запоріжжя

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, м.Запоріжжя

про визнання нечинним рішення №232 від 22.04.2008р.

Суддя Яцун О.В.

Секретар судового засідання Василенко В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7 від 21.07.2009р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №6458/13 від 26.10.09р.

В судовому засіданні 19.04.2010р. на підставі ч. 4 ст. 167 КАС України оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Час виготовлення постанови суду у повному обсязі 26.04.2010р.

05.08.2008р. Запорізьке державне підприємство Радіоприлад м.Запоріжжя в порядку Кодексу адміністративного судочинства України заявило позов до УПФУ в Комунарському районі м.Запоріжжя про визнання нечинним рішення №232 від 22.04.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2008р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №14/372/08-АП, судове засідання призначено на 04.09.2008р., про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2009р. провадження в адміністративній справі № 14/372/08-АП-4/636/08-АП-14/605/08-АП було зупинено до набрання законної сили постанови Господарського суду Запорізької області по справі №17/147/08-АП.

25.03.2010р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, в звязку з набранням постановою Господарського суду Запорізької області по справі №17/147/08-АП законної сили.

ОСОБА_3о. голови господарського суду Запорізької області ОСОБА_4 від 30.03.2010р. № 231 у звязку з закінченням повноважень судді Хоролець Т.Г., справу № 14/372/08-АП-4/636/08-АП-14/605/08-АП, передано на розгляд судді Яцун О.В.

У звязку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 31.03.2010р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 19.04.2010р.

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу Оберіг.

В судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2010р. представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує в обґрунтування заперечень посилаються на те, що оскаржуване рішення прийнято в межах компетенції та у відповідності до норм чинного законодавства. На підставі зазначеного, просили відмовити в задоволені позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено:

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Запорізьке державне підприємство Радіоприлад є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі Інструкція), затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 р. № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.

Згідно із пунктом першим Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Відповідно до підпункту шостого пункту 2.2 Положення про Управління Фонду воно відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Підпунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовуються до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, втому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

· 10 відсотків своєчасно несплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

· 20 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

· 50 відсотків зазначених сум у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суму своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Порядок нарахування штрафів та пені встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1, зареєстров. в Міністерстві юстиції України 16.01. 2004 за N 64/8663 (далі Інструкція №21-1).

Відповідно до п.9.3.2 Інструкції №21-1 рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1)при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно 20 відсотків зазначених сум.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

На підставі зазначених норм УПФУ в Комунарському районі м.Запоріжжя прийнято рішення №232 від 22.04.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким у відношенні ЗДП Радіоприлад було застосовані фінансової санкції у розмірі 1665грн.68коп. та нараховано пеню у розмірі 646грн.93коп.

Непогоджуючись з сумами застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинним рішення №232 від 22.04.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав:

При вирішенні даного спору слід, по-перше, виходити з того, що акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Із аналізу зазначених вище норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №232 від 22.04.2008р. ПФУ прийнято ним у межах компетенції.

В той же час, при прийнятті оскаржуваного рішення УПФУ в Комунарському районі порушено вимоги чинного законодавства.

Так, в березні 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя в картку особового рахунку ЗДП «Радіоприлад»нараховані фінансові санкції та пеня за рішеннями №№ 1029, 1030, 1031, 1032 від 24.11.2005р. (після оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку) та №199.

Оскільки, 03.05.2006 року Постановою Господарського суду Запорізької області у справі № 11/226-АП, яка набрала законної сили, було визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 11.02.2005 року № 29 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, яким до ЗДП «Радіоприлад»застосована фінансова санкція в сумі 366 169,77 грн. та пеня в сумі 84 386 грн., відповідачем в квітні 2006 внесені відповідні зміни до картки особового рахунку ЗДП «Радіоприлад», внаслідок чого змінилися дати зарахування сум страхових внесків, перерахованих підприємством протягом травня 2005р.- липня 2006р., та кількість днів затримки сплати страхових внесків.

Внаслідок визнання нечинним рішення Управління Пенсійного фонду в Комунарському районі м. Запоріжжя № 1032 (постанова Господарського суду Запорізької області по справі № 12/254/06-АП) Відповідачем до картки особового рахунку ЗДП «Радіоприлад»в травні 2006 року внесені відповідні зміни, про що свідчить Акт звірки за платежами на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.07.2006 року, направленим Управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на ЗДП «Радіоприлад».

Вищевикладені обставини призвели до зміни розміру фінансових санкцій та пені, які потрібно було накласти за несвоєчасну сплату сум страхових внесків за травень 2005р. - липень 2006р. за рішеннями №№ 1029, 1030, 1031 від 24.11.2005р.

Отже, застосування в рішеннях №№ 1030, 1031 від 24.11.2005р. фінансових санкцій та пені є неправомірним; постановою господарського суду Запорізької області № 4/296/06-АП від 05.10.2006 року вказані рішення визнані нечинними. Сума недоїмки за рішеннями №№ 1029, 1030, 1031 від 24.11.2005 року складає 16 301,53 грн.

Але, як вбачається з Акту звірки за платежами на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.06.2007 року, відповідачем не внесені відповідні зміни в картку особового рахунку ЗДП «Радіоприлад».

19.12.2003 року постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-2 затверджено порядок розгляду органами пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, зарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року за № 81/8680).

Відповідно до пп. 1.9 затвердженого Порядку у разі оскарження страхувальниками вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу, нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.

07 лютого 2008 року на ЗДП «Радіоприлад»надійшла вимога № Ю 553 від 01.02.2008 р. сплату заборгованості зі страхових внесків станом на 01 лютого 2008 року в сумі 1 800 970,16грн.

Зазначена вимога оскаржувалась підприємством в адміністративному порядку. Рішення Пенсійного фонду України № 8734/09-10 про результати розгляду скарги датоване 23 травня 2008 року (надійшло на підприємство 26.05.2008 р. вх. № 1729).

11 березня 2008 року на ЗДП «Радіоприлад»надійшла вимога № Ю 553 від 03.03.2008 р. про сплату заборгованості зі страхових внесків станом на 03 березня 2008 року в сумі 1.515.505,73 грн. Зазначена вимога оскаржувалась підприємством в адміністративному порядку. Рішення Пенсійного фонду України № 9943/09-10 про результати розгляду скарги датоване 12 червня 2008 року (надійшло на підприємство 17.06.2008 р. вх. № 2007).

04 квітня 2008 року на ЗДП «Радіоприлад» надійшла вимога № Ю 553 від 01.04.2008 р. про сплату заборгованості зі страхових внесків станом на 01 квітня 2008 року в сумі 1710 715,63 грн. Зазначена вимога також оскаржувалась підприємством в адміністративному порядку. Рішення Пенсійного фонду України № 12192/09-10 про результати розгляду скарги датоване 11 липня 2008 року (надійшло на підприємство 15.07.2008 р. вх. № 2320).

Про оскарження зазначених вимог Управління ПФУ в Комунарському районі було належним чином повідомлено, але, в порушення затвердженого порядку, 21 листопада 2008 прийняло оскаржуване рішення № 232 про застосування до ЗДП «Радіоприлад»фінансових санкцій та нарахування пені на суму боргу станом на 21 січня 2008 року (страхові внески за грудень 2007 року).

Зазначені вище вимоги оскаржені позивачем та скасовані в судовому порядку.

Таким чином, змінився розмір платежів та дати їх зарахування.

В той же час, Управління ПФУ в Комунарському районі не внесло належним чином зміни до картки особового рахунку ЗДП «Радіоприлад». Внаслідок чого, було невірно визначено дату сплати (зарахування) внесків до ПФУ і таким чином, невірно визначений період нарахування штрафних санкцій.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що застосування у рішенні №232 штрафу в сумі 1665грн.68коп. та пені 646грн.93коп. грн. є неправомірним, у звязку з чим оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам ч.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003 та п. п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрован. В Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за N 64/8663 (далі Інструкція №21-1).

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати нечинним рішення №232 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами та нормами чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати в розмірі 3грн.40коп. покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, , суд

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя №232 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 22.04.2008р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»(69600, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 14313317) 3(три)грн.40коп. судового збору.

Видати виконавчий документ.

Суддя О.В. Яцун

Постанова підписана: 26 квітня 2010р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.